У неділю, 15 червня, у селі Крилос відбувся фестиваль «Ремісничий двір давнього Галича». Під час фесту його відвідувачі могли ознайомитися і навіть спробувати різні «професії» княжої доби.
Наприклад, ковальську справу чи гончарство, опанувати давню азбуку, виварювати сіль, робити плитки з гербами. І, звісно, спробувати повправлятися з мечем чи постріляти з лука. Бачив і дещо пробував «Репортер».
Цей фестиваль у національному заповіднику «Давній Галич» проводять уже втретє. Дійство зосередили у селі Крилос, адже саме тут була столиця Галицько-Волинського князівства.
Нині це дуже миле й чепурне село з багатою історією та пам’ятками – храмом Успення Пресвятої Богородиці, Митрополичими палатами, могилою можливого засновника Галича – Галичина могила. Саме біля цих історичних локацій і розгорнули фестиваль.
Вхід вартував лише 60 гривень з дорослого і 40 гривень з дитини. Натомість гостям видавали квиток і помаранчевий браслет, з яким можна було безкоштовно взяти участь у всіх майстер-класах.
Також додатково стояла скринька для донатів на дрони для 52 окремого стрілецького батальйону 63 окремої механізованої бригади ЗСУ.
При вході на фестиваль одягнені в тематичний середньовічний одяг працівники «Давнього Галича» частували відвідувачів стравами за рецептами княжої доби.
До речі, більшість майстер-класів також проводили працівники заповідника. Наприклад, молодший науковий співробітник відділу археології Андрій Фіголь навчав робити плитку, якою була облаштована підлога храму княжого Галича.
Я археолог, але зараз додатково проводжу майстер-клас, – говорить Андрій Фіголь. – Люди можуть прийти собі попробувати, отак взяти такий невеликий відбиток, зробити собі, залишити тут, аби він підсох, а наприкінці прийти й забрати додому на пам’ять.
За його словами, саме такими плитками були викладені підлоги у давніх храмах. Це засвідчують археологічні розкопки.
Ще один науковий співробітник заповідника «Давній Галич» Андрій Гусак проводив майстер-клас з написання на воскових дощечках. Він був одягнений монахом і вчив охочих писати своє ім’я літерами, які використовувалися у княжі часи.
Замість ручок у нас є стилоси, якими, на нашу думку, писали у XII-XIII столітті, – говорить Андрій Гусак. – А це називається давня українська мова. Кожен охочий може спробувати відтворити своє ім’я на восковій дощечці давніми середньовічними літерами.
Андрій Гусак є дослідником храму Святого Пантелеймона. Тож, попри майстер-клас, можна було дізнатися багато цікавих фактів. Наприклад, науковець показував написи, які археологи віднайшли на стінах цього храму. Найдавніший напис датований 1194 роком. У ньому йдеться про те, що в 1194 році 17 травня представилася така собі Уляна – тобто, ця жінка померла.
Цей текст знаходиться у вівтарній частині і він найдавніший з тих, що є на нашому храмі, – говорить Гусак. – Відповідно, з нього ми довідуємося, що храм збудований в часи Галицького князівства.
За його словами, написи на стінах храму є цікавішими за літописи, оскільки представляють реальну мову – давньогалицький діалект.
Наприклад, зустрічали в давніх написах слово «борзий», яке ми вживаємо дотепер. Це слово здавна означало – швидкий, – розповідає Андрій Гусак. – І ми знаємо, що наші галичани ще 700-750 років тому вживали отакі слова, які дожили до наших днів.
Гості зі Львова, з коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, проводили майстер-клас з каменярства. Показували, як і чим тоді обробляли камінь. Також разом з гостями фестивалю вони зі шматка каменю видовбали герб Галича та назву міста.
Для цього нам знадобиться отакий інструмент – шпунт, аби знімати велику масу каменю, – під час роботи пояснював студент п’ятого курсу Андрій Рузак. – Далі – троянка – з такими зубами, а ще скарпель – з отаким плоским кінцем.
Поруч люди могли бачити, як колись виварювали сіль, як мололи зерно на давніх жорнах. Також могли самі викувати собі щось на пам’ять під супроводом ковалів з вищого професійного училища № 21.
Та, напевно, найбільше охочих, а саме дітей, збиралося біля лицарів «Галицька хоругва». Лицарі вчили їх вправлятися з мечами, тобто безпечними, м’якими макетами. А ще багато було охочих постріляти з лука. Аби всі влучали в ціль з першого разу за мішень було фото головного ворога України.
І, звісно, середньовічний фестиваль не міг відбутися без справжніх лицарських боїв. То було захопливо. У вправності змагалися лицарі й лицарки організації «Галицька хоругва».
А хто трохи втомився від галасу середньовічного ярмарку, то міг у музеї послухати цікаві лекції з історії князівства.
Загалом свято було гарне, атмосферне, корисне й пізнавальне. Надіємось, що не гірше буде й наступного року.
Авторка: Світлана Лелик
