Це історичний момент для Коломиї – мати свою філармонію. Мало того, нині це єдина камерна філармонія в Україні, розташована не в обласному центрі. Правда, першою такою була Маріупольська.
Художнім керівником, сценічним директором новоствореної філармонії в Коломиї став оперний співак Микола Губчук, пише Репортер.
І площа у Коломиї відповідає: «Героям Слава»!
Микола Губчук з дружиною та її батьками приїхали в Коломию з Гостомеля. Виїжджати вирішили ввечері 24 лютого, адже над головами вже свистіла ворожа авіація. З собою взяли лише дві валізи. Губчук родом із села Верхній Вербіж, що під Коломиєю, тож довго не думали.
Пан Микола каже, на початках у його рідній хаті ночували до 20 людей. Одні приїжджали, інші їхали далі. Згодом у Коломиї й навколо зібралася велика компанія оперних співаків, музикантів, митців.
І ми всі думали, що можемо робити, – розповідає Микола Губчук. – Спершу я й співати не міг, бо була апатія до всього. Але почали волонтерити і це надавало енергії жити. А остаточно зі ступору мене вивело виконання гімну на коломийській ратуші. Першим почав харківський тенор Олександр Бондаренко. До того викладачі музичної першої школи ім. Анатолія Кос-Анатольського з трубами з просто піднімались і грали. А він десь проходив повз і подав ідею, мовляв, давайте з вокалом. Тоді ми й почали співати по черзі.
Читайте також: Вулик змістів і взаємодопомоги. Як коломияни та приїжджі об’єдналися, аби стати сильнішими (ФОТО)
Каже, це повернуло до життя не тільки його. Побачив, що до ратуші спеціально приїздили з інших містечок, сіл, аби послухати гімн України.
Бувало, виходиш на ратушу, дивишся вниз, а там уже купа людей чекає, – говорить пан Микола. – Кричиш: «Слава Україні!». І тобі вся площа відповідає: «Героям Слава!». «Слава нації – Смерть ворогам!». І бачиш, що люди вже інші й ти інший. Тоді я зрозумів, що ми мусимо робити, що вміємо, – мистецтвом підтримати ЗСУ та людей.
Читайте: Довга дорога. У Коломиї родина з Маріуполя відкрила шаурмечну (ФОТО)
Зараз там не співають, бо холодно й вокалісти бережуть голос. Та коли було тепло, щодня о 12.00 з коломийської ратуші співали відомі оперні співаки: Софія Соловій, Олена Лютаревич-Марченко, Дмитро Шарабурін та інші.
Далі ще взялися організовувати благодійні концерти, їздити по районах, збирати гроші для 10 окремої гірсько-штурмової бригади. А потім закрутилася ідея з філармонією.
Акустика – як у найкращих європейських залах
Коломийська мала філармонія розташована в історичній будівлі польського товариства «Сокіл». Збудована у 1895 році архітектором Іваном Левинським у закопанському стилі. Свого часу тут була й старшинська школа Української Галицької Армії.
Востаннє у «Соколі» Губчук, каже, був 16-річним юнаком. Тоді ще навчався у педагогічному на музичному відділенні, а тут, у концертному залі, вони складали іспити.
Читайте також: Нитка за ниткою. Історія про людей, кікімори та коломийський поїзд
Коли зайшли – жахнулися, бо приміщення 17 років пустувало й валилося, – розповідає Микола Губчук. – А зайшли чому? Якраз шукали приміщення, де проводити концерти. Ми тоді виступали то в музеї, то на вулиці біля ратуші. Начальниця управління культури і туризму Мар’яна Кодіна запропонувала подивитися «Сокіл». Там якраз екскурсію для переселенців робили. Потім вона попросила заспівати разом гімн. Заспівали і кажу: «Мар’яно, тут така акустика, що треба проводити концерти!
За словами пана Миколи, сама ідея філармонії в цій будівлі належить коломийському піаністу й композитору Олександру Козаренку.
Губчук якось гостював у нього й почув, що питання вже розглядалось навіть на рівні держави, мали виділятися кошти на реставрацію. Та з війною все поставили на паузу.
Ми ж вирішили не чекати зручного часу, бо його не буває, – каже Микола Губчук. – Треба ставати й робити. І всі закотили рукави. Ми дали собі три тижні до відкриття, яке було 8 травня. Майже жили тут, бо щоранку приходили й ввечері виходили. Понад вісім машин сміття вивезли.
Розказує, що працювала велика команда: управління культури, молодіжна рада, волонтери, самі митці.
Мар’яна Кодіна довбала тут штукатурку. Оксана Пашник, яка в Коломиї завідує сектором історичної спадщини, Ганна Лазарук, яка нині є директоркою філармонії та її заступниця Катерина Гордієнко. Тут не було начальників, артистів – працювали усі! – із захватом розповідає пан Микола.
Показує фото в телефоні, яким було приміщення. Там жахлива синя побілка, яку відчистили до цегли. Зараз усе виглядає дуже органічно й стильно.
Тут акустика, як у найкращих європейських залах, – впевнений Микола Губчук. – Я виступав у Берліні в концертному залі, в Кельнській філармонії, у Відні в Шуберт залі. Ідентична акустика. Такий ефект дає сама архітектурна споруда, багато дерева й таких матеріалів, які відбивають звук, дають йому можливість нестися далі. Тому я проти, аби завішувати сцени. Жодних фіранок і куліс, бо це все краде акустику, а ще – це совдепія. Ніде в Європі зараз цього нема. У філармонії усі оркестри виходять при відкритих кулісах.
100 тисяч для «десятки»
Сезон відкрили великим гала-концертом. На сцені – 40 музикантів. Був оркестр Чернівецької обласної філармонії та духова група Луганської обласної філармонії.
Тут яблуку не було де впасти. Розумію, що дехто прийшов з цікавості, що з цього вийде, – посміхається Губчук. – Було багато скептиків, які казали, мовляв, яка філармонія?! Де? У місці, яке облюбували бомжі? Що ви собі придумали? Але якщо слухати усіх – нічого не зробиш.
Отож, за перший сезон, який тривав до 21 жовтня, у філармонії провели 48 подій. Концерти, вистави, виставки. За словами пана Миколи, на тутешній сцені вже виступили понад 300 артистів.
Тут був австрійський диригент Курт Шмід, з яким ми виступали у Відні, – розказує Микола Губчук. – Була японська піаністка Хінамі Йоко, яка зіграла з музикантами Луганської філармонії фортепіанний концерт Роберта Шумана. Ніхто з них не боявся приїздити й обіцяли повернутися. І це заслуговує поваги. Жоден артист, який сюди приїздив, не сказав: «Куди ти нас запросив?». Це люди світового рівня й усі були у захваті від ідеї. Більше того, ні одна людина не спитала, а скільки ти заплатиш?
За перший сезон у філармонії вже зібрали понад 100 тисяч гривень для 10 бригади й будуть далі підтримувати коломийських військових. Також частину коштів залишають, бо треба й далі рятувати історичну будівлю.
Наповнювати стіни звуком
Зо три тижні тому на «Соколі» почали перекривати дах. Знімають стару автентичну черепицю, відмивають і ставлять її назад. Вже майже завершили фасад. З перекриттям допомогла міська влада, виділила гроші, бо самі, каже Губчук, не потягнули б.
Що ми можемо самі, то робимо, шукаємо меценатів, – пояснює пан Микола. – От, місцева компанія сантехніки «Панна Ванна» безкоштовно розробила нам дизайн туалету й допоможе з сантехнікою. У Бельгії провели благодійний концерт на підтримку нашої філармонії – передали 3000 євро. На ці гроші вже замовили 100 крісел – дерев’яних, з бордовими вставками, як у найкращих традиціях залів.
Цього тижня починають внутрішні роботи, аби провести опалення. Роботи ще багато – вихід на сцену, гримерки, інше. Але найголовніше зараз – дах, тепло й туалет.
Разом з ремонтом триває й підготовка до другого сезону, який планують відкрити 10 грудня. Якщо буде тепло, то стартувати планують фестивалем імені Анатолія Кос-Анатольського. Композитор народився у Коломиї, щорічний фестиваль класичної музики його імені – найстаріший в Україні. Цього року він відбудеться у Коломиї вже 36-й раз.
Також буде багато зірок. Курт Шмід знову пообіцяв приїхати, ми готуємо цей приїзд на березень, – хвалиться Микола Губчук. – Також плануються виступи співаків та музикантів з України та з-за кордону.
Також у програмі другого сезону чимало подій для дітей. Хочуть повернути їх у казку, наскільки це зараз можливо. Аби тут звучали колядки, ходив Миколай, були дитячі вистави.
Мені сподобалися слова Курта Шміда, що у цих умовах люди можуть захворіти психологічно, бо можуть не витримати цього всього, – каже пан Микола. – А мистецтво дає людям можливість це пережити, переключитися. Це є дуже важливо. Я сам бачу, які люди виходять після концертів. У них горять очі, вони щасливі від того, що стали дотичні до чогось, що зворушує. І це мене укріпляє в тому, що ми робимо правильно, що мистецтво – на часі.
Повертатись у Гостомель Губчук поки що не планує. Каже, зараз він там, де має бути.
Я хочу підняти філармонію, я в це занурився. Мені важливо зберегти пам’ятку, а головне – у нас виходить! – каже він. – Поїду я в Гостомель, то філармонія і далі буде розвиватися, але, можливо, не так. У мене багато контактів у мистецькому світі, я можу наповнювати ці стіни звуком.
За роботою Коломийської малої філармонії можна слідкувати на їхній сторінці у мережі Facebook. Сайт нині у розробці. Там буде й опція «підвішеного» квитка. Тобто людина зможе зайти, придбати квиток і залишити його для когось невідомого.
Наразі сталої ціни на квитки у філармонію нема – люди просто кидають, хто скільки може. Справжнє мистецтво байдужих не залишає.
