Олівець, лінійка, ножиці та клей – і на два дні ви можете зайняти дитину, а то й цілу родину цікавим дозвіллям. Тобто, відчути себе архітектором та збудувати вдома цілу ратушу. Щоправда – з паперу.
Таку незвичну в нинішньому цифровому світі забавку придумав франківський медіахудожник Денис Овчар. Над проєктом «Паперові кам’яниці» працював майже рік, пише Репортер.
Родом з дитинства
За словами Дениса Овчара, все почалося з того, що під час карантину він багато часу працював з 3D технологіями. Він давно цифрує місто, квартал за кварталом. Вже повністю відцифрував площу Шептицького з усіма фасадами навколо, а також площу Ринок.
Каже, позаминулого року до Франківська приїздили одесити, які просувають технологію цифрової фотограмметрії. Вони влаштовували тут майстер-клас. Результатом стала точна цифрова модель ратуші.
Читайте також: Денис Овчар став “людиною тижня” за версією “Репортера” (ФОТО, ВІДЕО)
«І коли мені попалася ця ратуша, я згадав, що в дитинстві були такі паперові іграшки у журналах «Барвінок» і «Малятко», – розказує Овчар. – Там іноді були модельки, мовляв, виріж і склей. Пам’ятаю, я клеїв трактор. Незграбна поліграфія, жахливі кольори. Але через кілька років мені дістався із Східної Німеччини човен Кон-Тікі Тура Хеєрдала, який треба було скласти. Він дуже вирізнявся, був яскравий і на розкішному картоні».
Так дитячі спогади надихнули Дениса на створення моделі франківської ратуші, аби її також можна було скласти й склеїти. До речі, ця технологія моделювання з паперу називається папекура і є підвидом японського оригамі. У світі вона була дуже популярною у 1970-80 роках.
Залишили 36 із 200
А зробити ратушу так, щоб її потім можна було склеїти з різних деталей, виявилося доволі складно. За словами Дениса, вони зробили аж п’ять версій, поки дійшли до остаточного варіанту.
«Наша ратуша – нестандартний будинок, – пояснює Овчар. – Значна більшість будівель – паралелепіпеди, а ратуша – це чотири паралелепіпеди у формі хреста і коло. Тобто п’ять об’ємів. Думали, як їх зробити, й вигадали, що весь низ і коло з паралелепіпедами збираються з однієї деталі. Склеюється низ, а потім окремою деталлю вставляється готова хрестовина».
Читайте також: Психолог, шеф і компаньйон. Як франківцям працюється поруч з чотирилапими (ФОТО)
Каже, поки клеїлася перша версія, друга, третя, щоразу вилазила купа різних нюансів, треба було щось змінювати, допрацьовувати. До прикладу, спершу ратуша мала понад 200 деталей. Спростили до 36.
«Усі елементи так і лишилися, – говорить Денис. – Але їх можна у викрійці об’єднувати по-різному. Грубо кажучи, як у покрої одягу – методолігічні ходи подібні. Ми намалювали одяг, а потім думаємо, як зробити, аби тканини йшло менше, аби співпадав пошив і орнамент».
Потім, за його словами, була ще морока з клеєнням. Клей на сучасних паперах триматися не хотів, а папір розслоювався. Замінили на натуральний папір.
Далі виправляли розмір, аби готова склеєна ратуша могла поміститися на будь-якій книжковій полиці. Нині вона має висоту 29 см.
Діти не змінилися
Коли вже все було виправлено й допрацьовано, Денису було важливо й цікаво, як це сприймуть діти, адже все робилося саме для них. Людмила Лінник підказала ідею залучити учнів з освітнього простору «Невгамовні». Адже у них навчання також нестандартне, тим більше є урок архітектури. От, на кількох таких заняттях учні разом з учителем Володимиром Половським і створювали ратушу з паперу. Денис фіксував роботу та спостерігав за реакцією.
«Мені було цікаво подивитися, як воно зайде дітям, – розказує Овчар. – Дуже боявся, що діти надто цифрові, але вони запросто справилися ще швидше за дорослих. Коли дивився, як діти клеять, страшенно тішився, що вони так само можуть гратися, як і я колись. Бо зараз я вже не знаю, де я, а де сучасний світ».
Цікаво, що під час роботи дітям ще розказували історію ратуші. Наприклад, що вона виконана у формі польського хреста і що він означає. Розповідали про особливості пропорції споруди, про різні архітектурні елементи, що на першому поверсі колись були прохідні галереї з магазинами – багато різного.
Закохати в місто
За словами Дениса, паперову ратушу можна зробити за два дні. От, останню тестову модель виготовили за 16 годин, тобто два дні по вісім чистого часу. Денис відслідковував таймінг на відео.
Цього часу достатньо, аби погратися у справжніх архітекторів і створити ратушу. Для роботи знадобиться простий олівець, аби підписувати номери деталей. Вони пронумеровані на полях, але коли їх вирізати – номер зістригається. Тож олівцем треба легенько підписати цифру, аби не заплутатися.
Ще знадобляться ножиці, але не манікюрні. Ними треба вирізати деталі з листа. Потрібен також макетний ніж, яким найкраще вирізати маленькі деталі. А також – металева лінійка, під яку добре різати довгі прямі лінії.
Аби все склеїти – ПВА, пензлик і прищіпки, аби стискати приклеєні деталі. Також не завадить ганчірка чи серветки, щоб витирати залишки клею.
До теми: Довідки і тести. Куди прикарпатці можуть віддати дитину в табір та що для цього треба
«Усередині забавки є три листки формату А3 і на кожному купа деталей, – проводить невеликий інструктаж Денис Овчар. – Якщо робити цілою родиною, то найменший може згрубша вирізати ножицями. Хто краще з ручками дружить – тому можна дати скальпель в руки, аби вирізати під лінійку прямі лінії. Інший може вирізати зубчики в клапанах, ще хтось – загинати. Головне – не загубити деталі й тримати їх у коробочці. А далі за інструкцією складати все по черзі».
Інструкцію також зробили максимально наочно – коміксом. Там пронумерована послідовність дій. Крок за кроком, як робити, де яку деталь поставити.
«Спершу збирається хрестовина, потім вставляються другий і третій поверхи, – продовжує інструктаж Денис. – Приклеюємо дашки. Далі зверху вниз, від купола, збираємо поверх за поверхом. Вежа, карниз, годинник і нанизуємо деталь за деталлю».
Гра розрахована на дітей віком від десяти років. Крім усього іншого, говорить Овчар, це добре тренування дрібної моторики.
Є в Дениса і напрацювання щодо інших пам’яток міста.
«Маю багато центру, от, думаю як обіграти будиночок дитячої бібліотеки – колишнього «Соколу», – розповідає він. – Він має гарну, майже казкову вежу. Але його треба відрізати від кварталу «Люм’єра» та якось звершити. Є фантазія погратися з драмтеатром. Здається, що він простий, але коли почав робити, зрозумів, що ні. Він має багато цікавих пластичних форм. Коли я це все зменшую, то виявляється, що, наприклад, з балкончиками вже може бути морока».
Має проєкт і виховну мету, адже за складанням «Паперових кам’яниць» батьки мають нагоду закохати своїх дітей у місто, навчити берегти його. Ще один з плюсів – сімейне дозвілля, а це нині дуже актуально.
Вартість паперової ратуші – 100 грн. Її можна замовити на сторінці проєкту «Паперові кам’яниці» у мережі Facebook.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.