Колись на яйцях зображали прохання до богів природи, зараз писанка стала символом християнства та важливою частиною великоднього кошика.
Вони різняться залежно від регіону, але все ж поєднані однаковою символікою. Писанка давно є одним із втілень українських традицій. Саме їм присвячений Музей писанкового розпису в Коломиї, як тут гордо кажуть – єдиний у світі, пише Репортер.
Музей у формі писанки
Традиція писати писанки раніше була поширена по всій території України, але через радянський вплив на великій її частині була забута, – розповідає наукова співробітниця музею Ірина Блонська. – Та, попри всі заборони, на заході України майстрині продовжували розписувати писанки. Були випадки, коли перед Великоднем виносили на базар трохи писанок, а приходила міліція і все розбивала. Але жінки поверталися додому і починали спочатку. Саме завдяки їм ця традиція живе і донині. І невипадково саме на заході України заснували музей.
Музей писанкового розпису – зараз філія Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського – налічує у фондах 12 тисяч експонатів. Для відвідувачів зараз представлені близько чотирьох тисяч.
Відкрили тодішній Музей писанки в 1987 році, у приміщенні церкви Благовіщення, пам’ятки архітектури XVI століття. Згодом, після відновлення української незалежності, церкву передали релігійній громаді, а музей працював у тимчасовому приміщенні. А вже у 2000 році практично за 100 днів збудували спеціальну споруду у формі тринадцятиметрової писанки.
У головному залі, якраз розташованому під куполом велетенської писанки, представлена одна із найдавніших колекцій музею – писанки Гуцульщини та Покуття. Також тут є копія найдавнішої писанки, знайденою на території України, – у Львові. Їй близько 500 років. Цікаво, що орнаменти на ній практично такі самі, як ті, що дійшли до наших днів.
Як кажуть у музеї, тут завжди багато відвідувачів. Але найбільше – перед Великоднем. Приїжджають і школярі, й дорослі з різних регіонів України. До повномасштабної війни було й немало іноземців.
Розбити, щоб зберегти
Писанкою називають саме те декоративне яйце, орнаменти на якому виконані за допомогою писачка. Це – ручка з мініатюрною трубочкою, куди закладають бджолиний віск. Далі її розігрівають над свічкою і по білому яйці пишуть орнаменти. Місце під воском залишиться незафарбованим. Потім непокриті частини фарбують у різні кольори – від світлішого до темнішого. А потім знімають віск.
Цей завершальний етап називають «випалювання писанки», – розповідає Ірина Блонська. – Найчастіше яйце підносять до полум’я свічки, віск топиться, його витирають серветкою. Також сучасні майстри лакують писанку. А колись її натирали шматочком сала або олією, щоб виблискувала.
Традиційно писанки писали на повних яйцях, не видутих. Вони символізували зародження життя. Саме таку писанку святили в церкві, а потім зберігали вдома як оберіг. Та щоб робота могла зберігатися в музеї, є окремий процес консервації.
Музейні реставратори розбивають готову писанку на дві частини. Зсередини забирають усе, навіть плівку, – каже наукова співробітниця музею. – Потім всередину наносять клей ПВА і закладають шматками рваного газетного паперу. Тоді ці дві частинки склеюють назад. Так писанка стає міцна і навіть, якщо падає, то не б’ється.
Від язичництва до християнства
Як розповідає Ірина Блонська, символи, які зображали українці на писанках, перегукуються у різних регіонах. Різниться їхнє використання, а також кольори. Наприклад, чи не найвідомішу космацьку писанку тому й називають «дрібонька», адже вона може вміщувати навіть 10 дрібних елементів. А от писанки у центрі України можуть мати лише один символ, але він буде більший і виконаний товстою лінією.
Основний символ – це сонце у вигляді восьмикутної зірки, – розповідає фахівчиня. – Традиція писати писанки сягає часів, коли люди вірили в багатьох богів, а головним з них вважали бога Сонця. Зараз писанка є символом воскресіння Ісуса Христа. У великодній кошик обов’язково треба покласти крашанку – зафарбоване в один колір варене яйце – її потім споживають. А також – писанку, яку потім зберігають як оберіг.
Космацькі писанки жовтогарячі, а от ті, що створюють у селі Чорний Потік на Прикарпатті – чорні з білими орнаментами. Колись яйця фарбували природними барвниками: лушпинням цибулі, корою дерев, засушеними плодами, квітами, корінцями. Зараз майстри переважно використовують хімічні барвники, хоч є й такі, що дотримуються давніх способів.
На покутській писанці переважає чорний і коричневий кольори, які символізують землю, – говорить Ірина Блонська. – А ще на них часто можна побачити символи дощу – люди просили його, щоб був гарний урожай. Також на гуцульських і покутських писанках можна побачити зображення церкви – це вже символ християнства.
Давні символи з язичницьким корінням, які використовують і досі, – зображення тварин, особливо птахів, дерево життя, що символізувало зв’язок між підземним, земним і небесним.
Ще є давній символ води – безкінечник, що означає нескінченність нашого життя. Писанкарки кажуть, що написання цього символу є своєрідним екзаменом, адже не так просто на опуклій поверхні яйця написати рівну лінію і виписати дрібні хвильки.
Писанки пишуть переважно у період великоднього посту. У деяких селах вважають, що в останній тиждень перед Великоднем їх писати вже не можна – а десь навпаки, саме в цей час розписували яйця. А подекуди це роблять протягом всього великоднього періоду: від початку посту і аж до Трійці.
Писанка з гільз
Найчастіше писанки пишуть на курячих, гусячих, качиних яйцях. Подекуди люди вірили, що голубині використовувати не можна – адже Святий Дух зійшов на землю у вигляді голуба. А от сучасні майстри використовують і маленькі перепелині, й найбільші – страусині.
Читайте: Божі сльози, смирення та непочата вода: як написати писанку
Власне, частина колекції музею присвячена саме сучасним роботам. Наприклад, тут зберігаються декоративні яйця з різних країн світу. У багатьох народів було вірування, що світ був створений з яйця, тому й розвивалася така творчість.
А є й писанки української діаспори, навіть з Австралії. Зокрема й роботи відомих людей: Галини Козакевич-Хоткевич, дочки Гната Хоткевича, і Галини Ключко, правнучки Івана Франка.
А є писанки, на яких залишили автографи відомі люди: Отто фон Габсбург, Ніна Матвієнко, Віктор і Катерина Ющенки, Марина Порошенко, Андрій Шевченко, Іван Вакарчук та інші.
Сучасні писанки не оминув вплив війни. Серед них – виплавлені з уламків ракети, якою вдарили 24 лютого 2022 року по місцевому аеродрому. Є писанки з гільз, виконані військовими, які символізують тимчасово окуповані росією регіони – Запоріжжя, Херсонщина, Донецька, Луганська області, Крим.
А напевно, найвідоміший воїн-писанкар – коломиянин Олег Кіращук, – каже Ірина Блонська. – Він воює з 2014 року і дотепер, але навіть на фронті створює писанки. Деякі зі своїх робіт він викладає в інтерет. У 2009 році їх побачила фірма Gucci, яка створила колекцію за мотивами його розписів.
З архіву редакції Про писанки і війну: Олег Кіращук з Коломиї поміняв писак на автомат
Найбільший експонат музею – писанковий килимок. На ньому – 1008 писанок, створених Володимиром Бонком із Миколаєва.
Техніка розпису – шпилькова або лемківська. Ця техніка не є традиційною для Миколаївщини, але родина майстра є лемками, яких туди депортували, – розповідає наукова співробітниця музею. – Лемки пишуть не писачком, а шапочкою цвяшка. Її занурюють у гарячий віск, дотуляються до яйця, виходить крапочка, яку тягнуть донизу.
Зараз пану Володимиру – 86 років, він живе в Миколаєві. А минулого року приїжджав до Коломиї, у гості до музею та до свого експоната.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.