Дистанційне навчання вже змінило ролі учасників освітнього процесу. Особливо це стосується учнів.
То з якими викликами вони зіштовхнулися та що чекає на них до 2023 року, пише Репортер.
Соломії 14, вона старша дитина у сім’ї. Дівчинка закінчила восьмий клас Підпечерівської школи. Якраз перед дистанційним навчанням її старенький смартфон дав збій і батьки були змушені придбати планштет. З того часу уроки Соломії стали менше «підвисати», оскільки новий гаджет з навантаженням справлявся краще. Інколи дівчинка ще виходила на уроки з ноутбуку мами, оскільки там більший екран і краща потужність.
Читайте також: Волонтерки Людмила Лінник і Леся Качурова – люди тижня у «Репортері»
«Інтернет був непоганий, як завжди, але іноді підводив. Тоді одне і те ж завдання треба було робити двічі, – каже Соломія. – Моя присутність на уроках залежала від швидкості інтернету, потужності телефону / ноутбуку. Досить часто через перевантаження системи учнів взагалі викидало з уроків».
Про виклики, з якими зустрілися учні, розповідає і Андрій Лемко – завідувач сектору роботи з експертами управління державної служби якості освіти в Івано-Франківській області.
До теми: Хлопці залипають онлайн. Чи є шанс позбавити дитину комп’ютерної залежності?
«Серед негативних сторін цього процесу – слабка технічна база, – говорить Лемко. – Сім’я, в якій 2-3 дітей, користуються одним комп’ютером чи смартфоном. Така ж проблема у школах, де немає дофінансування. У деяких населених пунктах слабкий інтернет, і це теж позначається на освітньому процесі».
А Соломія нині радіє, що з поверненням у звичний режим навчання вона зможе більше часу проводити з підручником, а менше – з гаджетом.
До теми: Все онлайн. Як у Франківську батьки зможуть контролювати харчування дітей у школах
«По кілька годин сиджу на уроках. Потім, після невеликої перерви на обід, виконую домашні завдання, – розповідає дівчина. – Деякі завдання писала в зошиті, але потім я їх фотографувала і також відправляла вчителю. Попри те, встигала зайти ще й в Інстаграм. З планшетом я майже не розлучалась. Багато часу перебувала перед екраном, а це неабияк шкодить зору.
Заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Тетяна Вакуленко зауважила під час пресконференції: «Ті спеціальні моніторингові дослідження, які вже проводилися, підтверджують, що дистанційна освіта має негативні наслідки на результати. Втрати стосуються не всіх учнів, а деяких категорій. В учнів початкової школи більші проблеми, ніж у старшої».
Читайте також: Довідки і тести. Куди прикарпатці можуть віддати дитину в табір та що для цього треба
«Тепер знову потрібно витрачати час на доїзд до школи, – з розчарованим виразом обличчя продовжує розповідати свої «карантинні хроніки» Соломія. – А на дистанційці можна було вчитись і в піжамі, трохи довше поспати. Домашнє завдання можна було виконувати коли захочеш, слухаючи улюблену музику. Взагалі, вдома значно комфортніше, тут свій темп навчання. Єдине, перерви не такі класні, як у школі».
[supsystic-slider id=856 position=”center”]
За словами психологині Івано-Франківського академічного ліцею-інтернату Людмили Маланій, під час дистанційного навчання в учнів відбулася різка зміна системи соціалізації, адже вони потрапили із шкільних умов становлення та виховання у повністю домашнє середовище.
«Така ситуація вимагає високої адаптивності до нових умов – готовності сприймати і засвоювати навчальний матеріал через ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології), неабияких навичок самодисципліни тощо, – говорить Маланій. – Багато хто з дітей розгубився, адже стереотипи та уявлення, раніше засвоєні у навчальному закладі, можуть суперечити тим, які пропагуються вдома. І тут, якщо вчасно не допомогти дитині з цим впоратися, це може призвести навіть до протиправної поведінки».
Як зазначає експертка, успішна соціалізація в сім’ї неможлива без соціалізації в школі. Тому мусить бути взаємодія кожної зі сторін навчального процесу. Особливо це важливо для підлітків, адже саме в такому віці процес соціалізації перебуває в найактивнішій фазі.
Читайте: Підлітків треба чути. Франківська психотерапевтка – про те, як вберегти дитину у “важкий” вік
«У підлітків відбувається ряд важливих соціально-психологічних явищ: самоутвердження, дорослість, значно посилюється потреба у спілкуванні, інтенсифікація контактів, формується новий світогляд, засвоюються цінності й норми», – каже Людмила Маланій.
Щодо вчителів, то Андрій Лемко звернув увагу на те, що минулого року ніхто не був готовим до дистанційного навчання (55,53 % шкіл), а єдині платформи, якими користувалися учасники освітнього процесу, були Viber i Classroom.
«На сьогодні значна частина перейшла виключно на Classroom, – говорить він. – Тобто позитив переходу на дистанційне – створення єдиних правил гри. Є й такі освітяни, які розробляють завдання на власних платформах».
Створення персональних вчительських блогів дозволить збільшити кількість практичних занять. Прослухати тему можна буде самостійно, а при зустрічі наживо поставити вчителю необхідні питання, а також ґрунтовніше заглибитись в тему. Але це працюватиме лише тоді, коли кожен вчитель робитиме це виключно для своїх учнів.
Щодо онлайн-уроків, які пропонує держава, то Андрій Лемко зазначив: «Ініціатива чудова. Проте учні, які звикли до манери свого викладача, не готові сприймати іншого. Крім того, відсутній зворотній зв’язок, можливість обговорити дискусійні чи незрозумілі питання».
Про те, як виглядатиме школа у найближчих п’ять років, передбачити складно. Змін може бути пребагато. Втім, Андрій Лемко окреслив можливий «портрет» української школи на два наступні роки:
«Гадаю, НУШ перейде в основну школу. Відбуватимуться подальші реформи. Змінюватиметься технічне оснащення шкіл – STEM-приладдя зараз не в найкращому стані, – каже Лемко. – Війна на Сході викачує з бюджету чималі кошти. Сподіваюсь, що за п’ять років вона припиниться остаточно, і школи не потерпатимуть від недофінансувань».
Соломія підсумовує: «Мені так бракувало живого спілкування – як з однокласниками, так і з вчителями. Тут вже не можна підбігти на перерві й перепитати ще раз. Тому іноді на допомогу приходила мама, пояснювала теми, які я не розуміла, підтримувала морально. Загалом дистанційне навчання непогане – зручно, більше свободи. Але рівень знань знижується».
