Минулого тижня у парку Шевченка в Чернівцях франківське комунальне підприємство «Пам’ять» розкопало поховання під радянським пам’ятником, який вирішили знести. Рештки загиблих планували ексгумувати та перепоховати на кладовищі. Проте виявилося, що могила порожня.
Історики припускають: це не поодинокий випадок, коли радянські обеліски приховують лише привидів минулого, а не справжні рештки. Залишаються стояти такі пам’ятники і у Франківську, пише Репортер.
У Чернівцях могили не виявилось
Керівник підприємства «Пам’ять» Василь Тимків розповідає – меморіал у Чернівцях спорудили у 1974 році. З того часу нікому в голову не приходило, що могила несправжня.
Була довіра до тогочасних документів, – каже Василь Тимків. – Там чітко вказано, що під обеліском є поховання військових, двоє з них генерал-майори, решта полковники. А виявилося, що це так звана неіснуюча могила. З нашого досвіду, радянська влада не завжди достойно ставилася до загиблих вояків і не здійснювала належні поховання. Для них найважливішим було зверху будувати монументи, які б прославляли радянську владу і перемогу СРСР у війні.
Радянські військові, яким був присвячений пам’ятник, загинули за межами України – в Угорщині, Румунії. Тож у дослідників і до розкопок були сумніви, чи їхні тіла справді вдалося перевезти й поховати тут.
Як каже Василь Тимків, за його практики такий випадок є першим. Але, він впевнений, що це – непоодиноке явище.
Колись ми проводили ексгумацію останків героя Радянського союзу. Виявилося, що замість однієї особи, як це було вказано на могилі, поховані двоє, – каже історик. – І предмети, які були в могилі, не відповідали їхньому статусу і званню. Це вже ставить під сумнів правдивість тогочасних поховань. Бо, якщо ми говоримо про радянські меморіали, особливо на заході України, то левова частка з них виникла уже далеко після війни. Тобто це перепоховання – а може, й несправжні могили.
За словами Тимківа, на місці пам’ятника колись міг бути монумент ще австрійського часу – на це вказує фундамент обеліска і матеріали, з якого він зроблений. Що тепер робити на місці меморіалу, будуть вирішувати місцева влада та активісти.
Читайте: Декомунізація триває. На Прикарпатті ще є близько 200 вулиць з радянськими назвами
Радянські обеліски – на кістках упівців
В Івано-Франківську є дві братські могили радянських вояків: біля «Вічного вогню» на Лепкого і в мікрорайоні Софіївка, на Героїв УПА. Обидва виникли уже після війни: перший у п’ятдесятих, другий – у шістдесятих. Також є спільне поховання на цвинтарі на Київській.
На Лепкого нібито перепоховали загиблих червоноармійців із цвинтаря, де зараз Меморіальний сквер, – пояснює Василь Тимків. – Але дехто зі старших членів товариства «Меморіал» пригадує, що там ще й ховали червоноармійців, які загинули в 1956 році, під час повстання в Угорщині. Це робили таємно, щоб не було видно, які масштабні втрати тоді мав СРСР.
Щодо вулиці Героїв УПА, то тут колись розташовувалися КДБ та компартійні органи. Тож обеліск, який прославляє радянських воїнів, може приховувати під собою зовсім інші поховання.
Можливо, цей монумент встановили, щоб приховати масові поховання воїнів УПА, яких замордували у підвалах будинків поруч, – говорить Тимків. – Тут розташовувалися репресивні органи так званого Станіславського району, який відповідав за ареал Чорного лісу, лісу Стінка біля Колодіївки – там була дуже активна діяльність вояків УПА. Щось подібне було у Надвірній, де червоноармійське поховання виникло майже впритул або на місці поховання 86 повстанців, яких закатували у 1941 році, при відступі більшовиків.
Місце поховань – на цвинтарі
Зараз КП «Пам’ять» буде звертатися до франківського міського голови, щоб також знести ці пам’ятки й ексгумувати рештки радянських вояків.
Це дещо забюрократизована процедура. Донедавна міністерство культури давало відписки на кшталт: «Добре, що є така ініціатива у рамках декомунізації, але бажано почекати завершення війни», – говорить Василь Тимків. – До того ж, такі братські могили з монументами все ще значаться як пам’ятки архітектури. Щоб їх перенести на цвинтар, треба оформити багато дозволів. Це все затягується в часі. Але якщо є добра ініціатива місцевої влади, це можливо.
Поки що ініціативи від франківської влади не було. Як повідомив «Репортеру» міський голова Руслан Марцінків, наразі він не готовий коментувати це питання.
З кожним днем це набуває актуальності. Тому, звісно, рано чи пізно потребуватиме дій. Та поки що про конкретні терміни сказати не можу, – каже Марцінків.
Тим часом «Пам’ять» має запит на ексгумацію радянських могил у Болехові, Калуші, Богородчанах. Звертаються і з інших областей – наше підприємство одне з небагатьох в Україні, яке здійснює перепоховання військових могил.
Читайте: З церков та судів. Як на Прикарпатті знайти інформацію про своїх предків
Наприклад у Болехові, судячи з документів, поховані 300 людей, зокрема, енкаведистів, які воювали з УПА. Тож місце таких могил – на цвинтарях, а не у центрах міст, де зараз йдуть процесії у пам’ять про сучасних українських героїв, які загинули від руки нащадків цієї ж тоталітарної машини.
Такі меморіали прославляють радянську окупацію, під час якої було здійснено три голодомори-геноциди, масові репресії, гулаги, – каже Василь Тимків. – Вони називають окупантів визволителями, а насправді це ті, хто нищив нашу свободу. Ми не глумимося над останками, ми розуміємо, що в лавах Червоної армії було багато українців, які воювали не зі своєї волі. Вони так само заслуговують на певне пошанування, але як жертви тогочасного режиму.
Авторка: Ольга Романська
