Минулих вихідних в інноваційний центр «Промприлад. Реновація» прийшли ветерани, дружини військових, рідні загиблих, багато друзів та однодумців. Усі слухали про рік роботи стаціонарного реабілітаційного центру «Франко-ґражда».
А також – ділились і своїм досвідом перебування в центрі, пише Репортер.
Вдалося зробити місце сили
Отож реабілітаційний центр «Франко-ґражда» запрацював у селі Пороги на Богородчанщині 29 листопада 2024 року. Його збудували волонтери благодійного фонду «Франко-опір», засновником якого є Володимир Рожнов. Подружжя Рожнових – Володимир та Олена – займається реабілітацією військових ще з 2015 року. З того часу провели 29 заїздів, у яких було близько 500 людей. На кожен заїзд були змушені шукати якесь приміщення, а тепер уже рік мають своє.
У центрі є 10 кімнат, кухня, котельня, кабінет психолога і масажу, п’ять інклюзивних санвузлів, просторий хол з каміном, веранда, керамічна майстерня та піч для випалення. Наразі він може вмістити 40 людей.
За рік роботи «Франко-ґражди» тут провели 33 події. Це і восьмиденні заїзди для ветеранів, і вікенди для родин загиблих, а також вікенди для членів сімей військових. Ще різні заходи для дітей, які постраждали через війну. На всіх цих подіях було понад 500 людей.
За словами керівниці громадської організації «Франко-ґражда», психологині Наталії Мельникової, унікальність цього проєкту не в методиках чи в стінах. Їм вдалося зробити місце сили, відновлення та затишного простору, де кожен може бути своїм.
Ми створили й відкрили місце соціально-психологічної адаптації, яка відбувається не через кабінетні розмови чи певні процедури, а через атмосферу родинного тепла, – впевнена Наталія Мельникова. – Затишку та щирих обіймів, які лікують часто краще, ніж слова. Наш підхід неформальний і ненав’язливий. Ми перебуваємо разом 24 на 7. Разом проживаємо всю нашу програму через спільний побут, спільні активності, заняття і тренінги. Завдяки цьому і народжується справжня довіра.
Шана пам’яті
Кожен заїзд у центр команда присвячує пам’яті загиблого військового, який колись приїздив до них. Тут бережуть пам’ять. Своє місце сили у «Франко-ґражді» знайшли й рідні загиблих захисників. Для них команда провела 10 триденних вікендів і чотири п’ятиденні заходи.
На крайньому заїзді ми переживали дуже сумні речі, але разом з тим, я бажаю кожному відчути те тепло, яке ми тут відчули, – говорить керівниця громадської організації «Родина загиблих захисників і захисниць міста Івано-Франківська» Галина Батюк. – Я безмежно дякую усій команді. У нас були всеукраїнські зустрічі, де з цілої України приїздили матері та дружини. Це були неймовірні дні.
Пані Галина згадує найбільш пам’ятний та зворушливий момент одного із заїздів, коли на скелю над річкою з допомогою проектора перенесли фото наших героїв. І в такий спосіб усім вдалося побути разом.
«Без таких фахівців нам не справитися»
До роботи з ветеранами залучають масажистів і реабілітологів. Учасникам заїздів пропонують бодинаміку, йогу, дихальні практики, кінезіотерапію, масаж, спільні походи в гори.
Ще одним з ключових моментів у «Франко-ґражді» є реабілітація через творчість – музику, кераміку, малювання.
Керамікою з ветеранами з 2015 року займається Віталій Владковський. Нині він також ветеран і розуміє їх, як ніхто.
Якось ми заїхали до родичів і там дівчинка попросила з нею щось помалювати. Я туди їхав і бачив світ таким, як він є. От, небо синє, дерева зелені, а будинки сірі, – розповідає Владковський. – Коли я попрацював з кольором, зрозумів, що бачу по-іншому – на небі є фіолет, а це сіре – не зовсім і сіре. Надіюся, що після наших занять люди трошки по-іншому бачать, що відбувається довкола. Тим більше людина, яка приходить з фронту, в неї вектор зору налаштований трохи по-іншому і тої сіризни у світі бачиться більше.
Ветеран з позивним «Довбуш» поділився своїм досвідом реабілітації спершу з «Франко-опором», а потім з «Франко-ґраждою». Він доброволець, пішов на війну у 2014 році. У 2017 році у нього народився третій син, тож пообіцяв дружині побути вдома. А до того весь час був на бойових.
І коли ти не займаєшся якоюсь активною роботою, тебе просто розриває, бо ти не знаєш, чим себе зайняти, – ділиться «Довбуш». – Ти звик жити на якомусь підриві, на безсонних ночах, на якихось активних діях. А тут сім’я і це добре, це супер, але чогось не вистачає. І воно починало дуже сильно припаювати.
Чоловік зрозумів, що потрібна допомога, коли якось стояв серед патрульних з ножем. Говорить, що людям з бойовими травмами взагалі не можна пити алкоголь і він тепер це добре знає. Після цього почав звертатися до фахівців. Якраз тоді хтось порадив «Франко-опір». Згадує перші дні й заняття з арттерапії, як спершу ставився скептично, але потім затягло, бо було відчуття побратимства.
Те відчуття, що ти можеш просто бути спокійним, довіряти, не напрягатися, не переживати і навіть спати, – говорить ветеран.
«Довбуш» двічі був на заїздах до повномасштабки і один раз потім. Каже, робота тільки удосконалилась.
Як ми військові відшліфовували свої знання зі знищення ворога, так вони відшліфовували свої навики з допомоги нам соціалізуватися в цьому суспільстві, – говорить ветеран. – Їм за це величезна дяка. Багато пацанів, які будуть повертатися, будуть потребувати вашої допомоги. Без таких фахівців нам не справиться.
Другий корпус і більше людей
Чотири рази на заїздах у Порогах були учасниці громадської організації «Дружина воїна». За словами її керівниці Ольги Бобрикович, не так багато є центрів, які підтримують тих, хто чекає.
За словами учасниці команди «Франко-ґражда» Олександри Кодак, центр став місцем сили для кожного, хто туди потрапляє. Чи це дружини військових, чи сім’ї загиблих.
Це є той безпечний простір, де ти можеш бути з собою, – говорить Олександра Кодак. – Отою маленькою дитинкою, яка може дуркувати. Тебе зрозуміють, тому що тут усі такі. Ті дуркування – це є твій ресурс. Це те, що тебе витягне, що надасть якогось змісту, сенсу і те, що ти будеш згадувати, коли буде погано.
Засновник «Франко-ґражди» Володимир Рожнов подякував усім, хто допоміг зробити мрію реальністю. До запуску центру та його роботи долучилося дуже багато різних людей – це соціально-відповідальний бізнес, місцеве самоврядування, грантова підтримка, а також прості люди – друзі «Франко-ґражди». Вони відкривали свої банки для допомоги центру.
До речі, зараз 100 друзів центру знову відкрили банки, аби зібрати по 30 тисяч гривень. Ці гроші планують спрямувати на будівництво другого корпусу. Землю під нього уже купили. Він буде поруч з діючим центром. Будівництво має стартувати уже навесні.
У новому році ми будемо продовжувати працювати у такому ж ритмі, як було, – говорить Володимир Рожнов. – А якщо вдасться, то зробимо більше.
Авторка: Світлана Лелик
Фото: Олег Нетецький
