У Івано-Франківську у виставковій залі Краєзнавчого музею на третьому поверсі презентували виставку картин юних художників з Франківщини, Мелітополя, Києва, Харкова.
Вона має назву «Україна. Через біль до зцілення» і має благодійну мету, пише Репортер.
Кураторкою виставки стала художниця Соломія Дзюба, яка понад три роки безкоштовно малює портрети загиблих військових. Також вона навчає юних художників, тож на виставці 15 її учнів представили по дві свої роботи.
Як пояснює Соломія, перша картина — про особистий біль, страх і пережитий досвід війни. Друга — про віру, надію та майбутнє України.
Мені важливо було показати наскільки наша молодь є сильна, – говорить про виставку Соломія Дзюба. – І попри те, що в нас кожного дня сирени, що дехто був вимушений тікати з окупованих територій, вони знаходять в собі той промінь світла та надії. І вони це показали на полотнах.
Свої картини презентують учні з Мелітополя, Харкова, Запоріжжя, Києва та Івано-Франківська.
Одна з учасниць, Катерина Сотник із Києва, у своїй першій роботі зобразила страх війни.
«Мені було складно працювати з негативними емоціями. Але навіть у цій роботі є вогонь — як символ відновлення і нового початку», — каже дівчина.
Катерина зізнається, що другу картину про майбутнє їй було складно та страшно малювати, адже вона переважно живе теперішнім і не задумується про минуле або про майбутнє.
«Мені складно чогось уявляти майбутнє, тому що все може трапитись, – пояснює Катерина Сотник. – Я вирішила трошки метафорично показати міста України. На картині обєднані відомі пам’ятники міст України. І я хочу, аби люди були об’єднані, адже саме через об’єднаність і через згуртованість можна кудись рухатись далі».
Марина Бойко з Мелітополя присвятила свою роботу опору містян під час окупації.
«Це про те, що мене хвилює дуже сильно. Це про те, як моє місто боролося навіть, коли вже було в окупації, – розповідає юна художниця. – Люди вийшли, щоб показати, що вони українці і що вони хочуть далі бути в складі України. Я зобразила їх без облич, бо їх дуже багато — і не всіх можна намалювати. Сірі постаті на картині символізують тих, кого вбили, або покалічили росіяни за те, що вони були українцями».
Інша її картина — про дитинство та спогади про дім до війни, як вони з батьками їхали на море.
Ще одна учасниця з Мелітополя Ксенія Кисляк, через свої роботи показала зв’язок між людьми, яких роз’єднала війна. Її дві роботи ніби поєднані червоною лінією.
«Це про те, що зв’язок між людьми ніколи не зникає, навіть через відстань. І настане час, коли ми все одно зустрінемось», – впевнена Ксенія.
На другій своїй картині Ксенія зобразила вишневі сади Мелітополя. Каже, це її спогади про місто.
На виставці за донат можна придбати листівки та мінікартини з побажаннями від юних авторів. Усі гроші підуть для підрозділу «Рій» 102 бригади тероборони. Саме тут воюють батько та брат кураторки виставки Соломії Дзюби.
Виставка триватиме протягом місяця, сходіть і обов’язково задонатьте на дрони.
