«Найбільше дратує, коли чую російську». Француз Алексі Одоне закохався в Україну і переїхав сюди жити

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Алексі Одоне закохався в українську мову та Україну ще у 2018 році. Уродженець передмістя Парижа, Алексі здобув освіту українського філолога, а згодом переїхав сюди жити. Зараз поселився в Івано-Франківську, займається перекладами та ІТ. Українською розмовляє практично без акценту й зізнається – дуже дратує, коли чує російську.

«Репортер» розпитав 24-річного Алексі, за що він любить Україну, та про труднощі у вивченні мови.

Алексі, як ти познайомився з українськими мовою і культурою?

Все почалося у 2018 році, коли на одному волонтерському проєкті після школи я зустрів українців, і вони мені дуже сподобалися. Там були люди різних національностей, але саме українці здалися мені унікальними: їхній стиль, спосіб ведення розмови. Між собою вони говорили українською, вона мені здалася дуже милозвучною.

Коли повернувся додому, заявив мамі, що вивчив деякі фрази українською й хочу вивчати цю мову далі. Так я вирішив вступати в Національний інститут східних мов та цивілізацій у Парижі. Мама дуже здивувалася, хвилювалася, ким я буду працювати після закінчення. Але я прийняв рішення вступати попри думку батьків.

Як проходило навчання?

Прекрасно, це були неймовірні роки.

У групі нас було двоє: я та один американець, який уже знав російську, часто їздив до України й хотів вивчити цю мову. Але на багато лекцій приходили й інші студенти, бо можна було обирати додаткові предмети, незалежно від спеціальності. На третьому році другий семестр я провчився онлайн у Києво-Могилянській академії, по обміну.

У мене був якийсь незрозумілий потяг до України, я не міг зупинитися. Уся моя кімната була обвішана папірцями з правилами української граматики, на стіні був портрет Тараса Шевченка, український прапор, карта Криму, яку я знайшов лише російською, але переписав усі назви українською.

Складно було вчити українську мову?

Складно, але вона мені дуже подобалася і це допомагало. Усі слова в українській мові такі милозвучні, такі різні. Вони мають для мене сенс, свої асоціації.

Моя техніка для вивчення мови – це просто зануритися у неї. У той час я все робив українською: дивився фільми, слухав подкасти, музику.

Граматика, відмінки – це не найважче, якщо їх добре вивчити. Важко буває з порядком слів у художньому перекладі, бо він в українській мові вільний, на відміну від французької та англійською, де є чіткі правила, де має бути підмет і присудок. І наголоси – дійсно страшна штука, тому що немає чітких правил, коли його ставити, тому треба все вивчити напам’ять. Тепер трохи дратує, коли я чую, як українці ставлять наголоси неправильно (посміхається).

Також я завжди використовую фемінітиви й мені дивно чути від жінки, що вона «директор». Це для мене навіть не про фемінізм, це просто нелогічно звучить для української мови.

Читайте: “Француз” з Донбасу. Сергій Єрьомін – про життя спочатку, Франківськ і французьку мову

А які були враження, коли вперше відвідав Україну?

Дуже незвичні. Я уже немало подорожував до того, але Україна здавалася мені тоді іншим світом.

Вперше я відвідав Україну під час першого року навчання, у 2018. Я прилетів у Бориспіль, а потім – одразу в Чернігів, де жила моя знайома. Мені там сподобалось, дуже зелене місто. Але справжнім шоком стало, коли я почув мову людей – вони розмовляли російською. До того я не знав, що російська така присутня в Україні, думав, що всі розмовляють українською. Це стало для мене шоком, але відкрило новий аспект України.

А потім ми їздили у Київ, Львів і кожного разу було інше враження, новий досвід. Бо пари – це одне, але коли тобі розповідають про Євромайдан, коли ти стоїш на Майдані Незалежності, дивишся на меморіал, на фото 2014 року – перед тобою постає історія України.

Але по-справжньому я закохався в Україну у травні 2019, бо тоді вперше приїхав сюди сам, не до когось в гості. Цілий місяць я міг їздити, досліджувати Україну, уже достатньо знав мову, щоб вести розмови. Я познайомився з багатьма людьми, і всі вони відкрили для мене свої погляди на Україну. Цей досвід був дуже цінним. Я надихався кожною людиною, яку зустрів на своєму шляху. І саме завдяки цим людям я розмовляю майже без акценту. А ще тому, що хочу бути схожим на українців, бути частиною цього суспільства.

Є такий стереотип, що українці холодні, ніколи не посміхаються. Може це через те, що іноземці не вивчають їхню мову? Бо мені здається, що це хороші, гостинні, вільні люди.

Як українці спілкувалися з тобою під час мандрів?

Я дуже пишаюся, що взагалі не знаю російської. Де б я не був в Україні, всі зі мною спілкуються українською – і на сході та півдні теж. Я кажу людям, що я іноземець і не знаю російської, тож проблем немає. Це доказ, що всі українці можуть розмовляти українською, хай навіть суржиком.

За цей весь час мені ніколи не знадобилася російська. Навіть, коли в університеті треба було обирати ще одну слов’янську мову для вивчення, я обрав білоруську. Вона більш схожа на українську, як і польська, чеська, а російська ні. Російської тут не має бути, вона тут неприродна. І досі, коли я чую російську, це псує мій день.

Мені дуже сумно, що в Україні багато людей розмовляє російською, але добре, що тепер більшість переходять на українську. Бо мова – це зброя, особливо зараз. Мене дивують молоді батьки, які вчать дітей розмовляти російською. Я б не хотів, щоб моя дитина знала російську.

Читайте: «Тут наш дім». Француз Клеман Колетто продовжує жити у Франківську під час війни

Де тебе застав початок повномасштабного вторгнення?

У перші дні вторгнення я був у Франції. За два тижні до того ми з дружиною туди поїхали, бо я розумів, що щось може початися. Я був дуже розчарований міжнародною спільнотою, думав, що вона буде діяти інакше. Вночі на 24 лютого я майже не спав, читав новини, не міг відкласти телефон. Перша думка – що ми не були поруч з українцями в цей важкий момент, але вирішили трохи перечекати.

Тоді ми кілька тижнів провели у Франції, потім у Шотландії, бо там дружині легше було отримати візу. Але хотіли назад, бо вважали, що Україна – це наш дім.

Тож у липні 2022 року ми повернулися, спочатку у Львів, де жили на той час.

А чому вирішили переїхати в Івано-Франківськ?

Спочатку я жив у Києві, це – одне з моїх улюблених місць на планеті. Потім я одружився і переїхав у Львів, бо там навчалася моя дружина. Вона, до речі, кримчанка, але розмовляє українською. А у грудні 2023 року ми вирішили переїхати до Франківська. Мені дуже подобається «Промприлад», річка, парк, подобаються франківці. Місто розвинене, тут багато велодоріжок. Ми живемо в дуже гарному районі й навіть завели собаку. Довго чекали на якусь стабільність, щоб це зробити, й зараз відчуваємо її тут.

Читайте: Канадець Колін Кеннеді збирає у Франківську донати на аптечки для військових

Чи знаєш ти прикарпатські діалекти? Якщо поїдеш в гуцульське село, зможеш зрозуміти, що говорять люди?

Це цікаво, треба спробувати. Скоріше, ні. Але я знаю багато слів. Може, зрозумію лише 50%, тоді буду просто посміхатися і кивати.

Авторка: Ольга Романська

Підсумуйте за допомогою ШІ

Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

СХОЖІ НОВИНИ
турик
cover_1 (3)
Саджовецькі козаки_12
ОСТАННІ НОВИНИ
photo_2026-02-08_08-39-41
рф атакувала 101 безпілотником – зафіксовано 32 влучання на 13 локаціях
629184312_1256366543343088_7763119379455528089_n
Минулої доби втрати російських загарбників склали 1040 осіб
графіки погодинних вимкнень
На Прикарпатті 8 лютого діятимуть графіки погодинних вимкнень світла
загиблі 7 лютого
Підтвердилася загибель військових з Прикарпаття — Віктора Когуча й Віталія Матилишина
сьома 1
На Прикарпатті енергетика й ветерана Романа Сьому нагородили відзнакою РНБО
зсу
Львів`янин привласнив 3,8 млн грн виплат батька, поки той був у полоні - сину оголосили підозру
світло
На Франківщині застосували спеціальний графік аварійних вимкнень світла (СГАВ)
поранення
Коломиянку оштрафували на 850 грн за поранення зятя ножем
без тепла
Через російський обстріл Бурштин залишився без тепла й води
укд 3
Викладач франківського вишу відвідав Тиждень України 2026 у Вашингтоні (США) 
боєприпас 1
У Франківську піротехніки знешкодили застарілий боєприпас
світло
На Прикарпатті ввели графіки аварійних вимкнень світла
Прокрутка до верху