Два роки тому в Маріуполі для місцевих мешканців і гостей відкрили креативний простір Vezha. Нині це місце є візитівкою міста й центром тяжіння туристів. А для любителів легенд, то взагалі – місце сили.
Перша водонапірна вежа в Маріуполі з’явилася у 1920 році. Проєктантом був інженер, архітектор Віктор Нільсен, який педантично керував будівництвом кілька років, пише «Репортер».
Існує легенда, що він попросив будівельників закласти у східну стіну будівлі особливу цеглу – з лютеранським знаком троянди. Справа в тому, що батько Нільсена Олександр був лютеранським пастором. І цегла з такою печаткою була у кожній будівлі, яку він проєктував.
33-метрову споруду з червоної цегли звели на найвищому пагорбі міста. Є версія, що вежу спеціально побудували недалеко від будинку маріупольського мецената і власника цегляних заводів Давида Хараджаєва. Ніби це була його умова в обмін на знижку вартості цегли для будівництва цього стратегічно важливого місцевого об’єкта. Так чи ні, але «хараджаєвська цегла» мала яскраво-червоний колір, саме з такої й побудована вежа, яка стала архітектурним символом Маріуполя.
Читайте також: Малі Ґранти Теплого Міста: п’ять років великій ідеї
Хоча в той час архітектурна цінність вежі була не на першому місці – вона допомагала забезпечити питною водою дві третини населення міста. Цистерна на 50 тонн води знаходилась на рівні четвертого поверху. Воду туди закачували насосом, а потім розподіляли по трубах водопроводу. Система пропрацювала до 1932 року, а потім вежа служила пожежною каланчею.
Під час Другої світової війни споруда якимось чудом залишилася неушкодженою. Але місцеві переконані, справа тут зовсім не у випадковому везінні. Знов таки, за однією з версій, в розчин для кладки цегли додавали курячі яйця і саме цей спосіб будівництва врятував вежу.
Більше того, якщо вірити переказам, її підвал став сховищем для унікальної святині – ікони Божої Матері Одигітрії, яку греки принесли з собою при переселенні на маріупольські землі. Її вивезли з храму Успіння Пресвятої Богородиці, який був знищений у тридцятих роках, коли комуністична влада нещадно викорінювала релігію.
Після війни вежа дуже довго стояла порожньою. Лише у 1996 році там відкрили відділення Приватбанку. Робочі місця працівників розміщувалися на перших трьох поверхах, а на четвертому влаштували переговорну кімнату. Відділення працювало до грудня 2012 року, а потім вежу передали на баланс міста.
У 2018 будівлю відреставрували за 3,5 млн грн і розмістили в ній культурно-туристичний центр Vezha. Вже два роки там проводять різноманітні заходи.
Читайте також: Людське не горить. Як волонтери допомагають погорільцям Луганщини (ФОТО)
Кожен поверх має свій функціонал. Так, перший займає сам туристичний центр, де можна отримати всю потрібну інформацію про Маріуполь. Вам розкажуть, де краще зупинитись, що подивитись, які заходи варто відвідати. Також у центрі пропонують екскурсії містом, які можуть зацікавити не лише туристів, а й корінних маріупольців. Тут же продають сувеніри, різну брендовану продукцію.
На другому поверсі – коворкінг з усім необхідним обладнанням і хорошим Wi-Fi. На третьому – вільна бібліотека, а четвертий поверх перетворився на арт-простір. Там проводять цікаві лекції, майстер-класи, воркшопи, кінопокази. Також там відбуваються музичні вечори, поетичні зустрічі, виставки тощо. Цей поверх ще називають «цистерною», тому що саме тут і була цистерна з водою.
П’ятий поверх – це зона відпочинку, а на шостому розташований єдиний у Маріуполі оглядовий майданчик з гарним видом на місто.
Читайте також: «ХочуБуду»: громадський майданчик приймає всіх (ФОТО)
Є ще підвал вежі. Нині це технічний поверх, але серед місцевих ходять чутки, що вежа була центром підземної системи Маріуполя. Хоча доказів поки немає.
«Підвал будівлі для багатьох залишається загадкою, – каже адміністраторка «Вежі» Маргарита Щербак. – Здається, що все просто – технічний поверх. Та кажуть, що він далеко не останній. Можливо, ще нижче були додаткові резервуари для води, а можливо, щось інше. Знову ж, легендарні підземні ходи міста – просто неможливо не вірити в цей привабливий з історичної точки зору факт. Ми можемо лише фантазувати, що деякі ходи починалися саме під цією вежею. Цей напрямок невідомий та оточений багатьма таємницями, і від цього інтерес зростає ще більше».
Маріуполь стрімко розвивається і, за словами Маргарити, їй дуже б хотілося, аби про його історію дізналося якомога більше людей. Наприклад, за кошти «Бюджету участі» Vezha вже планує створити лімітовану серію листівок з пам’ятками Маріуполя і буде відправляти їх по всьому світу. Йдеться про так званий посткросінг – проєкт, створений для можливості обміну листівками.
Читайте також: Важко дістатися. Як живе на кордоні з Росією Троїцька громада (ФОТО)
Також команда «Вежі» вирішила допомогти місцевій громадській організації «Архі-Місто» відновити маріупольський некрополь. Зокрема у листопаді Vezha організувала дві благодійні екскурсії, аби зібрати кошти на відновлення пам’ятника Іллі Кечеджи-Шаповалову – одному з перших театральних діячів Маріуполя.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Матеріал опублікований в рамках проєкту «СВОЇ», який виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Контент є виключною відповідальністю газети «Репортер» і не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду США.
Comments are closed.