У вівторок, 1 липня, ініціатива «ветераницивільні Петрос» разом з проєктом «Бугурт Січ» провели в Івано-Франківську середньовічні бої. Бугурт — це історична реконструкція лицарських двобоїв. Що таке бугуртний спорт та як він допомагає у психологічному відновленні ветеранів, розповідає Репортер.

Засновник громадської організації «Асоціація бугуртного спорту України», ветеран і чемпіон світу з бугурту Ігор Парфентьєв, каже, що цей спорт не тільки про лицарів, які бʼються, а цілий культурний пласт.

У цьому спорті задіяні реконструктори, майстри, музиканти, люди, які займаються рольовими іграми, стрільбою з лука, арбалета. Тобто це величезна спільнота, такий собі пасіонарний кістяк, — говорить Ігор Парфентьєв.

Бої часто проходять на історичних фестивалях. Зазвичай весь інвентар учасники роблять своїми руками. Зараз з бугуртом в Україні непросто – війна внесла свої корективи.

Багато людей, які займалися цим спортом, пішли воювати. Спочатку у 2014 році, а потім у 2022-му. Фактично зараз активних спортсменів по країні майже нема, бо всі на фронті, — каже Ігор Парфентьєв.

Слово «Бугурт» походить від давньонімецького “бити”. Це середньовічний спорт військової еліти. Нині його також використовують як психологічну реабілітацію для військових.

Коли я був на чемпіонатах, то помітив, що багато збірних різних країн з бугурту складаються саме з ветеранів, — розповідає Ігор Парфентьєв. — Почав це досліджувати та дійшов висновку, що цей спорт дуже заходить саме ветеранам. І запропонував зробити такий проєкт. Коли воно пішло, ми зрозуміли, що це дійсно допомагає.

Після повернення в цивільне життя ветерани можуть гостро реагувати на доторки та кроки ззаду. А бугурт дуже контактний, він допомагає пом’якшити реакцію. Зі слів Ігоря, він неодноразово бачив як після лицарських боїв ветерани обіймаються, сидять біля багаття, діляться історіями.

Бугурт використовують як метод вивільнення емоцій. Адже після війни в людей накопичується агресія, її потрібно вивільняти.

Після війни виникає фізична потреба битися. Тіло переходить в режим захисту, де є потреба в рукопашних боях. Лють фокусує, а агресія, яку тримають в собі, руйнує, — розповідає Ігор Парфентьєв.

Окрім психологічної допомоги, бугуртський спорт відновлює контакт з історією. Під час історичних реконструкцій люди дізнаються про стародавні ремесла, лицарські бої та правила.

Москалі намагаються ще й стерти нас історично. А бугурт – це їм такий удар в око, тому що він не просто показує історію, він мотивує людей цікавитися нею, — каже Ігор Парфентьєв. — Наприклад, навіть щоб зробити свою броню, треба розуміти, яку саме відтворити, якого періоду, якого регіону. Тобто, бугурт – це така величезна історична спільнота.

Читайте також: Бізнес асоціація Франківська допоможе ініціативі “Петрос” придбати колісні крісла для гри в баскетбол

Бугурт, що обʼєднує

Під час бугуртських боїв на фестивалях обʼєднуються різні люди. За словами Ігоря, інколи між ветеранами й цивільними немає спільних тем і дозвілля. Бугурт стає обʼєднувальним елементом для цілої сімʼї.

Бугурт – це не тільки змога випустити пару, а й возз’єднатися з сім’єю. Бо у них зʼявляються спільні інтереси. Чого варті лише очі дітей, які бачать своїх батьків у цьому спорті?! Вау, це просто мрія! І ми втілюємо її в життя, — посміхається Ігор Парфентьєв.

Громадську організацію «Асоціація бугуртного спорту України» створили у 2021 році. Зі слів Ігоря, керівники простору «ветераницивільні Петрос» звернулися до нього за допомогою у відкритті бугуртного філіалу. Проєкт «Бугурт Січ» має намір запустити школу тренерів для ветеранів та членів їх сімей.

Це буде комплексне 9-місячне навчання, психологічна, реабілітаційна, бугуртна та організаційна підготовка. Випускники наших курсів матимуть змогу влаштуватися бугуртними тренерами в реабілітаційні центри, — каже Ігор Парфентьєв.

Обладнання для бугуртного спорту

Україна виробляє половину спорядження для бугурту, проте майстрів під час війни не вистачає, говорить Ігор Парфентьєв.

Є проблема, що ми хочемо купити обладунки, а майстра немає. Потім через місяць майстер з’являється на зв’язку і виявляється, що він на військовому навчанні, — каже Ігор Парфентьєв.

На базовому рівні для боїв потрібно мати шолом, меч та щит. Повний комплект коштує, звісно, дорожче, але дозволяє битися повноконтактно.

Перед початком роботи в реабілітаційному центрі «Лісова Поляна» я провів презентацію з тренуваннями для лікарів та психологів, — каже Ігор Парфентьєв. — Вони сказали, якщо врахувати історію хвороби пацієнта, тобто що болить і де були травми, то можна проводити такі бої. Звісно, під наглядом тренера.

Сам Ігор за всю свою карʼєру отримав дві травми.

Один раз це був бій із ще одним тренером, він теж чемпіон. Я з ним «стрибав» нерозім’ятий і підвернув ногу. А другий раз приїхав військовий, якому дуже сподобався цей спорт. Він передивився всі мої відео. Через два тижні у нас спаринг, а я броню не вдягнув, бо я ж чемпіон. То він мене так штовхнув, що я подер собі плече. Тоді бився наче зі своїм дзеркальним відображенням, – посміхається Ігор Парфентьєв.

Бугуртний спорт підходить і для військових, і для цивільних. Для людей з пораненнями розробили модульний адаптивний обладунок, який закриває місце поранення.

Я їздив в Superhumans, ми проводили тренування для пацанів, які билися прямо у кріслах колісних, їм дуже подобалося. У м’якому спорядженні цим спортом можуть займатися всі. У залізному – трішечки складніше, — розповідає Ігор Парфентьєв.

З собою в Івано-Франківськ він привіз шість комплектів.

Ветеран, керівник центру реабілітації «Нові Крила» Ігор Дільний вперше спробував цей спорт у Києві, в реабілітаційному центрі «Лісова поляна». Каже, інколи бої виснажують фізично, але емоційно точно стає легше.

Ігор Дільний на фронті з 2014 року. У 2022-му воював у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Зараз комісований за станом здоровʼя.

Взагалі бугурт – це контактний спорт. Тут можна викинути всю свою агресію, яка накопичилася протягом дня, тижня або місяця. Це абсолютне розвантаження, – каже Ігор Дільний.

Ветеран Василь Василик зараз проходить реабілітацію. Служити пішов у 2023 році, поранення ноги отримав цьогоріч, 25 травня. Він каже, що часто відвідує різні активності, зокрема ті, що проводить “Петрос”.

Коли повністю одужаю, обовʼязково хочу спробувати цей спорт. Бо тут можна викинути енергію та отримати адреналін, — говорить Василь Василик.

Читайте також: Спробувати і полюбити. Як адаптивний спорт повертає ветеранам впевненість у новому тілі (ФОТО)

Авторка: Ілона Салій
Фото: Антон Сорочак