І от вчергове «Репортер» відзначає Марцінківа. Він через п’ять років знову переміг на виборах і тепер навіть з кращим результатом, ніж Лукашенку намалювали у Білорусі.
Мало того, виглядає, що саме на його імені свободівці цілим взводом зайшли до міської ради, пише «Репортер».
Формат «людини тижня», як редакційної колонки, дозволяє викладати не лише факти, а й думки. Якщо хтось не знає, то рубрика саме так і була задумана понад 10 років тому – як рефлексія редакції на події, вчинки, слова. От і поговоримо на тему: чому, як і що далі.
Фактів багато не треба: 25 жовтня Руслан Марцінків отримав карт-бланш і повну владу на наступні п’ять років. Чому? У ЗМІ вже не раз говорили про його феномен, але, на думку «Репортера», ніякого феномену тут нема. Він популярний, його знову обрали, бо він – відображення свого електорату.
Тобто – дві вищих освіти, але які, великого інтелекту нема і не треба, але точно не дурник. Патріот Івано-Франківська та України, але центральну владу не любить, хто б там не сидів. Своїм готовий пробачити все, чужим помилятись не дозволяє. Віртуозно викручується із складних ситуацій, куди регулярно потрапляє, бо не хоче мислити стратегічно. Страшенно працьовитий, готовий гарувати вдень і вночі, але на власному обійсті. Марцінків таким обійстям явно вважає Івано-Франківськ.
А ще він ходить і роверить тими самими вулицями, говорить мовою своїх виборців і саме те, що вони хочуть почути. Плюс досі нічого для себе не вкрав і не збудував собі замок за містом.
Певно, прикро це визнавати, але наразі найпотужніше франківське ЗМІ – це міський голова. Його сторінку в соцмережі Facebook вподобали майже 65 тисяч людей, 92 тисячі на неї підписані. Щодня там 5-6 постів, багато з них збирають сотні лайків і коментарів.
З неоковирних ги-ги-висловлювань мера сайти ліплять резонансні новини, в яких і прихильники, і ненависники Марцінківа завжди знаходять щось для себе. Плюс регулярні прямі ефіри на радіо й телебаченні, статті в газетах і т. д. Тобто, він всюди є і не мовчить з будь-якого приводу.
При цьому всі мінуси просто губляться на тлі переможного шалу. Місто в кредитах? Нічого, позичимо ще, а там подивимось. Зате комунальний транспорт скоро видавить з міста остогидлі маршрутки. Нема великих інвесторів? Ще будуть, рейтинги в нас хороші, а тепер є й земля для цього у приміських селах. Новий міст уже золотий, хоч і недобудований? Та добудуємо, як би не старалися різні вороги й підступний коронавірус. Взагалі, якби той міст доручили патронатній службі, то вже б і забули. Червона зона? Та ми тут самі знаємо, яка в нас зона і що з нею робити. А ще є пам’ятки архітектури, каналізація, затори, інші «дрібниці», але ж, нагадаємо, чоловік ну зовсім свій і невтомно «щось робить». То хто проти?!
Отже, Франківськ чекає ще п’ять років відважного господарювання під проводом Руслана Марцінківа. І це було б, може, добре, якби на кожній посаді у міськвиконкомі сиділи вперті профі, здатні в разі чого сказати: «Руслане, так не можна! Є кращий варіант». Але там таких – раз і все, решта дивиться або в підлогу, або в рот голові.
Але нам не звикати, ми мовчати не будемо. З новою п’ятирічкою вас, франківці!
