Завтра буде рівно місяць, як Поліна й Костянтин Дудченки відкрили у Франківську кав’ярню «Prostir.coffee». Таку ж саму, яка була в них у рідному Херсоні.
Щоправда, франківська трохи менша і вже з іншою історією. Але, кажуть, постійні клієнти знайшли їх у Франківську та хоч на чашку кави трішки повертаються додому – у Херсон, пише Репортер.
Не просто жити
З дому Поліна та Костянтин Дудченки виїхали 25 лютого. Спершу жили у Кривому Розі. Кажуть, спеціально не їхали далеко, бо сподівалися скоро повернутися додому. Але поки не склалося.
Неспокійно було й у Кривому Розі, тому вирішили їхати далі – до Франківська. Тут мають добрих друзів, бували у них кілька разів. Франківськ їм дуже подобається і чимось нагадує рідний Херсон.
Костянтин, ще коли вони приїздили сюди в гості, говорив, що було б гарно відкрити кав’ярню у Франківську. Так і сталося, але не з доброго приводу.
Коли ми сюди приїхали, то розуміли, що у нас з собою лише досвід, – говорить Поліна. – Костя дев’ять років у кавовій культурі. Я зараз починаю вчитися. Дуже люблю цей напій, ми так і познайомилися. Він працював у кав’ярні, куди я ходила на каву.
Читайте також: Тепловізор за сердечка. Як українці у США завзято працюють на перемогу (ФОТО)
Костянтин розказує, що за день до вторгнення мав оплатити їхню з Поліною весільну подорож, але щось не встиг, тож гроші не пропали. Каже, на ці кошти вони могли б жити пів року, але подумали, що треба щось робити. Бути корисними, дати людям роботу, сплачувати податки, розвиватись.
Ми це робили і доводили у Херсоні щодня, – каже Костянтин. – Виросли з маленької точки до повноцінного кафе зі сніданками. Продавали щомісяця по 300 кг кави. Потім відкрили кав’ярню і кожен день працювали, аби вона розвивалася. І тут ми не збираємося від цього відходити. Ми відкрили її не для того, щоб заробляти космічні гроші, бо у кав’ярні це нереально. Для того, аби бути корисними й продовжувати свій шлях тут.
«Prostir.coffee» у Франківську Дудченки відкрили разом з друзями. Іван з Галича, а його дружина Аня – з Херсону. Кав’ярня розташована на вулиці, яка веде до міського озера з Мазепи, – у новому мікрорайоні.
Пляшка чекає перемоги
Тут дуже затишно, якось по-домашньому. Бариста Марія знайомиться з кожним гостем, аби підписати його іменем стаканчик, пропонує домашню випічку з фірмовою карамеллю.
А кава у «Prostir.coffee» особлива, бо херсонська. Сміються, мовляв, росте в кавунах. Придумали собі таку фішку. Кажуть, ідея народилась півтора року. Таким чином хотіли боротися зі стереотипом, що Херсон – це лише кавуни й помідори.
Зупинилися на кавунах, бо вони солодкі та приємні, – розказує Костянтин. – Виникла ідея пов’язати кавун і каву, тож придумали легенду. Вона про те, що якось перші херсонські мореплавці поїхали в Ефіопію на закупку кави. Але того року був невдалий урожай, кави було замало, тож навантажили лише пів трюму. Перевалочний пункт був у Туреччині. І там вони побачили кавуни, яких ще не було тоді в Україні.
Читайте: Сукня свободи. Як франківський бренд Framiore завойовує світ і виховує свідомість (ФОТО)
За легендою, корабель довантажили кавунами, а потім потрапили у шторм і в трюмі все перемішалося. Пізніше місцевий фермер виростив кавуни, розрізав і побачив, що насіння чимось схоже на зерна кави. Обсмажив, перемолов і залив окропом. І так у Херсоні почали “добувати” каву з кавуна. Гарна легенда, правда?
Як у Херсоні, так і у Франківську Дудченки хочуть, аби їхній простір кави став місцем для вільних думок і спілкування. У залі лише один загальний стіл – аби клієнти знайомилися між собою. Кажуть, що нещодавно робили зустріч херсонців, які нині живуть у Франківську.
Ми насправді не знали, скільки тут херсонців, – говорить Костянтин. – Два місяці тому я взагалі не бачив жодної машини з номерами ВТ. А коли ми відкрилися, то тут пів парковки стояли херсонських. Класно, коли ти зустрічаєш знайомі обличчя і класно знайомитися з новими людьми. Багато таких, як ми – переселенці. З Києва, Маріуполя, Харкова, Запоріжжя, Миколаєва. Вони свою історію розказують, а ми – свою. І так один одного підтримуємо, бо в тому й сенс.
На полицях серед кави, окремо на почесному місці, стоїть пляшка шампанського. Вона з виноробні, що в селі Веселе Херсонської області. Це одне з улюблених місць Дудченків. А ще – це лімітована колекція 2017 року. Костянтин купив чи не останню. Це шампанське чекає перемоги.
До теми: Капітан збірної України з футзалу Петро Шотурма розповів про 35 днів в окупованому Херсоні (ВІДЕО)
Уявіть, ми тут знаходимося, у кав’ярні клієнти, і тут – перемога! – каже Поліна. – То ми відкриємо цю пляшку і будемо разом святкувати. Усі, хто в той момент буде у кав’ярні. А це станеться дуже скоро, ми в це віримо. Ще один наш місцевий гість сказав, що у нього є залишки коньяку «Херсон». Ми домовилися, що тоді він прибіжить до нас сюди з тим коньяком, і ми будемо святкувати.
Херсон – це Україна
На запитання, що зараз у Херсоні, Костянтин відповідає коротко – тихий терор.
Люди не говорять про Херсон багато, бо там немає якихось бойових дій всередині міста. Нема руйнацій, нема нічого очевидного, – говорить він. – Наче спокійно, але місто в окупації. Є інформація, що понад 500 людей перебувають у підвалах, їх катують.
У кожного знайомого є знайомий чи родич, якого забрали, – додає Поліна. – Хтось лагодив світло, і вони подумали, що він не те робить, і забрали. Хтось громадський діяч – забрали, журналіст – забрали, родич військового – забрали. Продукти не завозяться, ліки не завозяться. Лише з Криму. Зрозуміло, що люди не мають іншого виходу. Волонтери щось доставляють, але з кожним днем це робити все важче.
Поліна розказує, що у Франківську в перший місяць збирала й відправляла додому ліки. Тоді волонтери ще довозили. Зараз знову зібрала велику коробку. Також подружка з Польщі передала багато коробок для дітей. Але тепер завезти вже не можуть – волонтерів окупанти розвертають чи не сьомий раз.
Один чоловік… Я його не знала особисто, але часто бачила у Херсоні, – розказує Поліна. – Він вивозив людей з міста, а назад завозив допомогу з Миколаєва. Їздив кілька разів на тиждень. Позавчора на дорозі його вбив снайпер.
Читайте також: Ніхто не вірив, що ми доїдемо. Як Наталя Песоцька вивезла з-під обстрілів до Франківська 30 дітей
Їхні друзі нещодавно виїхали з Херсону до Києва. Тож тепер вони не бояться вийти винести сміття і не переживають, чи повиходили з усіх телеграм-каналів.
У Херсоні можуть зупинити і перевірити, – говорить Костянтин. – От, підписаний ти на якийсь там «Україна24», і тебе вже можуть забрати. Банальна річ – винести сміття, а тобі треба перед тим весь телефон вичистити. І люди так живуть більше 80 днів. Знайомі кажуть, краще б бомбили, краще ми би були Україною й сиділи в підвалі та слухали сирену, ніж терпіти цих свинособак, які гуляють по місту. Такі там настрої. Може 3 % дегенератів і підтримують росію, але решта – ні! Готові терпіти усе що завгодно, лиш би не жити у цій недореспубліці.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.