Вже кілька місяців у одній із лабораторій Франківська створюють біошкіру з міцелію. Іншими словами, вирощують грибницю, з якої можна отримати екологічний витривалий матеріал – замінник шкіри для виготовлення аксесуарів. Звучить як фантастика. Але все реально.
Ідея належить співзасновниці майстерні шкіряних виробів Shuflia Марті Кондрин. Спільно з нею над ідеєю працює Олег Лущак, доцент кафедри біохімії та біотехнології ПНУ. Підтримує дослідження проєкт «Нова економіка Івано-Франківська», який фінансується Європейським Союзом. Як це все відбувається і що далі, розповідає Репортер.
Місцева база талантів
Міцелій, іншими словами – грибниця – сукупність тонких грибних корінців, що називають гіфами. Саме з міцелію і проростає гриб, який звично збираємо в лісі чи купуємо в магазині.
Спробувати створити з міцелію замінник шкіри Марта Кондрин вирішила за прикладом стартапу з Індонезії Mycl Bio. Вони починали як постачальники грибів для ресторанів. Але потім зрозуміли, що, маючи на виробництві велику кількість відходів, можуть ще багато чого робити з міцелію. Нині виготовляють не лише біошкіру, а й пакування. А недавно почали робити м’ясо, яке майже нічим не відрізняється від звичайного.
Міцелій – це повернення до природи. Він століттями існував і тільки зараз люди бачать, скільки всього з нього можна робити, замінити шкідливі матеріали, – говорить Марта Кондрин. – Франківську пощастило, що в нас є кафедра біохімії та біотехнологій Прикарпатського університету. Я бачу, які там люди відкриті, як ставляться до студентів. І це було одним із стимулів продовжувати роботу, бо я зрозуміла, що у Франківську є база талантів для такої роботи. Для мене, як для підприємиці, це був хороший знак.
Доцент кафедри біохімії та біотехнології ПНУ Олег Лущак до того вже працював з грибами, тож йому стало цікаво долучитися до розвитку нової технології.
Перші експерименти почали ще в жовтні минулого року.
Команда отримала грант від Київської школи економіки в рамках програми Ukraine Talents на придбання обладнання й витратних матеріалів для виготовлення перших зразків шкіри з міцелію. Також ідею виготовлення шкіри з міцелію було відібрано до участі у pre-accelerator EIT Jumpstarter, що співфінансується ЄС. Їх підтримали й Міжнародна організація міграції, урядова програма «єРобота». А також – «Нова економіка Івано-Франківська».
Проєкт «Нова економіка Івано-Франківська» надав фінансування на партію сировини на один із раундів тестування, консалтингову підтримку. Також відбулося знайомство з українською науковицею Дар’єю Цапенко, яка працює з темою міцелію в Нідерландах. А в лютому з’явилися перші результати.
Живий стартап
Марта – успішна підприємиця, яка має майстерню виробів зі шкіри. У мене 23 роки роботи в науці. І коли вона до мене звернулась, ми досить швидко знайшли точки дотику, – говорить Олег Лущак. – Я – наукова експертиза, вона – живчик з бізнесовими ідеями. Ми побачили, що потенційно можемо це зробити, розробили дорожню карту і частину цього шляху вже пройшли досить успішно. На початку це був рядок із суцільними знаками запитання, який ми потрохи заповнювали. І що більше було дослідів, то більше приходило розуміння.
Як пояснює Олег Лущак, поняття грибів у науці доволі широке – від тих, які ми звикли бачити на столі, до тих, які є дріжджами чи виробляють антибіотики. Якщо говорити про перші, то вони є чимось проміжним між рослинами й тваринами. Їхня клітинна стінка складається з хітину, як у комах. На цьому й базуються різноманітні можливості використання міцелію.
Читайте також:
Нова економіка. Франківськ за кілька років може стати центром інновацій
Гриби – це класний об’єкт і для реалізації науковця як стартапера. Навіть якщо вже щось є, то ти можеш зробити це краще чи з іншими властивостями. Є проєкти, в яких люди вже роблять щось подібне. Але це не значить, що ми зробимо таке саме, – каже Олег Лущак. – Факторів дуже багато і поки не почнеш це робити, не будеш розуміти, який вид грибів потрібен, як його виростити, як обробити. Це багатостадійний процес з великою кількістю невідомих. Навіть якщо буде відеоінструкція, як це зробити, то є багато моментів, які треба з’ясовувати експериментально.
В Україні міцелієм вже займається київська ініціатива SLab. Вони виробляють речі з міцелію, вирощеного на стеблах конопель. Такий матеріал може повністю замінити пластик. За структурою він схожий до пінопласту і з нього вже виготовляють пакування, аксесуари для дому, декор, прикраси й навіть будівельні блоки. З потенційними замінниками шкіри в Україні поки не працює ніхто. Хоча у світі це не нова практика. І світові дизайнери вже навіть анонсують колекції з використанням шкіри з міцелію.
Наразі в лабораторії Олег Лущак і Марта Кондрин випробовують різні технології, намагаються об’єднати різні ідеї.
Робота з міцелієм, як живим організмом, має свої нюанси, бо залежить від багатьох факторів, а кінцевий результат навіть за тих самих обставин може бути різним.
Як тільки ми навчилися працювати в стерильних умовах, у нас почало виходити, – говорить Марта Кондрин. – З усіх експериментів отримали один зразок – невеликий квадратик матеріалу. Він досить непривабливо виглядає, але нашою метою було зрозуміти й дослідити цей матеріал, бо все, що ми до цього знали, було з різних джерел.
Аби матеріал успішно ріс, йому потрібне стерильне й сприятливе середовище – тепле і світле.
Щоби виростити перший зразок, знадобилося 46 днів. Виробництво звичайної шкіри від моменту, коли тварину вбили, до моменту, коли шкіру пофарбували й з неї можна щось пошити, звично триває 42 дні. По часу – майже однаково. Втім, оцінюючи затратність процесу, така мікошкіра поки є дорожчою за натуральну – майже удвічі, каже Марта Кондрин.
Вийти за межі лабораторії
Наразі в лабораторії ПНУ планують спробувати й інший метод вирощування міцелію. Він виявився екологічно чистішим і простішим.
Аби з міцелію в результаті вийшов витривалий матеріал, його треба зібрати, спресувати, обробити, за потреби – пофарбувати. Спресований міцелій виходить тоншим за шкіру, але так само міцним. Він гнеться, його можна прошивати і створювати різні вироби.
Головний виклик – це виробництво такої мікошкіри у великій кількості. Для цього потрібна набагато більша тара, більше поживного середовища, більше світла. І це недешевий процес.
Shuflia працює зі шкірою. І для нас шкіра – це благородний матеріал. Вона еластична, довговічна, приємна на дотик. Ті клієнти, які обирають нас, люблять шкіру. І це не рух проти тваринної шкіри, – говорить Марта Кондрин. – Ми не поборемо те, що люди хочуть багато купувати. Ми можемо лише показати, що люди можуть і далі купувати настільки багато, як самі хочуть, але з альтернативних матеріалів. Ми можемо показати, що міцелій – максимально наближений по якостях до натуральної шкіри. Багато людей цього не знають і не усвідомлюють.
Перш за все, Марта Кондрин прагне познайомити з мікошкірою дизайнерів і виробників шкіряних виробів.
Тож тут вона відкрита до співпраці. Готові зразки планує дати тим людям, які працюють зі шкірою, аби вони протестували і подивилися, як їм підходить такий матеріал. Можливо, навіть, розробили спільно колекції з елементами такої біошкіри.
Зразки передаватимуть майстерням, аби ті могли сказати свою думку, заохотити їх відкривати для себе цей матеріал, – каже Марта Кондрин. –Шкіряна індустрія похідна від м’ясної. Нині вона дуже розрослася, зокрема й через вплив фешн-індустрії та споживацтва. Ми не можемо вплинути на споживацтво, але хочемо зробити так, щоби люди споживали корисніші, довговічніші матеріали.
Нині розробники прагнуть максимально допрацювати технологію, аби вона добре працювала. А далі планують виходити на масштабування.
Там вже насправді буде мало науки. Там працюють інженери-технологи, які вміють всі машини підключити, залити й стежити за процесом. Тоді вже виробництво виходить за межі лабораторії, – каже Марта – Ми не можемо постачати найближчим часом великі рулони біошкіри. Але ми відкриті до співпраці з дизайнерами, які б могли використати у своїх колекціях елементи шкіри з міцелію.
Говорити однією мовою
Можливість на початковому етапі випробувати ідею в лабораторії ПНУ – дуже важлива, каже Марта Кондрин. Бо для будь-якого стартапу чи бізнесу створити власний бокс для досліджень було б дорого. А співпраця з науковцями дозволяє проводити дослідження якісно та ефективно.
Проблема науковців в тому, що вони не є бізнесменами. Аби науковець був успішним, в нього має бути ще як мінімум одна людина з менеджерськими здібностями. З одного боку треба ставити перед науковцем правильні запитання, а з іншого – впроваджувати пошук фінансування, – говорить Олег Лущак. – Науковці й бізнесмени спілкуються різними мовами. Проблема в тому, що велика кількість бізнесменів не готова ризикувати грошима заради реалізації ідеї, навіть цікавої. А з іншого боку науковець не розуміє бізнес-процесів. Треба правильного перекладача, аби шукати різні варіанти.
В рамках проєкту «Нова економіка Івано-Франківська» схожа лабораторія працюватиме наступного року і в одному з корпусів Промприлад. Реновація.
Там можна буде експериментувати не лише з міцелієм, а й з іншими матеріалами. Розвиток співпраці між бізнесом і наукою дозволить хорошим спеціалістам залишатися та долучатися до інновацій у місті, а не їхати за кордон.
Авторка: Ольга Суровська
Проєкт “Нова економіка Івано-Франківська” втілюють спільно: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, інноваційний центр Promprylad.Renovation, урбаністична лабораторія METALAB, агенція економічного розвитку PPV Knowledge Networks та платформа Тепле Місто.
|
|
Ця публікація створена у межах проєкту «Нова економіка Івано-Франківська – підтримка нових кластерів інноваційної економічної діяльності в Івано-Франківську», який фінансується Європейським Союзом за програмою «Мери за економічне зростання».
Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю автора і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу. |
