Олена Біла переїхала до Івано-Франківська у 2014 році з Криму. У неї за плечима 18 років водійського стажу. Нині вона – інструкторка автошколи «Автодрайвер Плюс».
Після чергового насиченого робочого дня Олена розповіла Репортеру, як ями та корки гартують майбутніх водіїв та чому механічна коробка передач – це навичка на випадок зомбі-апокаліпсису.
Штрафи не дуже допомагають
Олена Біла переконана: змінювати країну треба з себе. Саме цей принцип привів її в автошколу. Олена дуже педантична щодо дотримання правил дорожнього руху. І викладаючи цю дисципліну, прагне донести, що дорога – це потенційна небезпека.
Дуже часто на дорозі рятують дрібні звички: не перевищувати, пропустити, 10 разів подивитись, а не просто їхати і розраховувати, що там зараз точно ніхто не піде, – говорить Олена Біла.
Під час навчань вона прагне, щоб людина напрацювала швидкість прийняття рішень та реакції. А ще переконана, що кожен водій має чітко розуміти свої права та обов’язки, не конфліктувати за штрафи, але й розуміти, коли постанову можна оскаржити.
Штрафи не дуже допомагають, особливо коли людина навіть не розуміє, за що їй виписують штраф. На теорії я пояснюю: «Дивіться, знак чітко каже: зупинку не можна виконувати. Там нема такого, що можна встати на аварійці і побігти за кавою». Тому я навчаю, коли ми отримуємо штраф, то не конфліктуємо, а більше так не робимо.
Більшість її учнів – молодь 18-19 років. Для них машина в сім’ї – це вже норма, а посвідчення водія – суттєва навичка. Олена каже, що стать чи вік не мають значення, головне – уважність. Найкомфортніше працювати з тими, хто ніколи не сидів за кермом.
Є купа таких жартів, що тільки в Україні інструктори запитують: «Чи ви вже маєте досвід?». Є люди, що вже мають досвід: десь вони там в селі їхали, десь полем. Але більшість із нуля зараз приходять – навіть не сиділи за кермом. І з такими людьми працювати найкомфортніше, – говорить Олена. – Така людина – білий аркуш, і ти одразу закладаєш фундаментальні, правильні речі.
Зійшов сніг – зійшов асфальт
Франківськ зустрів Олену поганими дорогами ще у 2014 році, коли вона переїхала сюди з Криму. Каже, в Криму дороги завжди були рівні, а у Франківську тоді не було Набережної, Тичини, Сагайдачного.
Я пам’ятаю свій шок. Не можна було їхати навіть на першій передачі. У мене машина висока була, але я все одно не могла просто проїхати. Я своїм учням зараз теж кажу – об’їжджати ями треба вміти. Ти своєю машиною тут не поїдеш швидше. Бо пару разів сама поремонтуєш ходову й одразу навчишся об’їжджати, – каже вона.
Втім, на іспиті це треба робити з максимальною увагою, контролем, та ще й врахувати купу факторів.
У нас дуже багато ям у межі перехресть. Наприклад, на Коновальця – розбитий переїзд. Треба так втиснутись між ямами, щоб і в ліву смугу не вилізти, і ще подивитись, чи нема затору, і чи тобі зелений сигнал. Це супер челендж, – каже Олена Біла.
Стан доріг зараз значно ускладнив роботу автошкіл. Зійшов сніг, зійшов асфальт і почались проблеми.
Коли були морози, сніги, кучугури, ми все одно паркувались, класно їздили, проблем не було і заторів таких не було, – говорить інструкторка. – Тепер мусимо об’їжджати, маневрувати, бо ями такі, що жодна машина не переживе. На іспитах люди часто заповільнюються, намагаються взяти яму між колеса. А інколи все ж треба зупинитися, ввімкнути лівий покажчик. В цей момент тебе всі починають об’їжджати. На іспиті і так страшно, нерви, а ти починаєш вклинюватись. Це стає справжнім випробуванням.
Попри складність, учні та учениці Олени справляються. Останній місяць екзаменатори навіть хвалили дівчат за те, як майстерно вони об’їжджають перешкоди.
Щодо заторів, то інструкторка категорична – навчальні авто тут ні до чого. Вона вчить учнів аналізувати трафік і уникати проблемних напрямків у пікові години.
Вміння вправного водія – оцінити маршрут і обрати альтернативу. І навіть якщо на Пасічнянському мості десь є одна навчальна машина, вона абсолютно не впливає ні на що, – говорить Олена.
Про «зомбі-апокаліпсис» і дорожній дзен
Олена Біла зауважує, що, попри різні відео, які гуляють соцмережами, культура водіїв у Франківську значно змінилась. Зокрема й щодо навчальних машин.
Нас пропускає дуже велика кількість людей. Якщо це перший, другий тиждень, то нам треба кілька секунд, щоб рушити. Але нам навіть не сигналять. З 10 випадків, можливо, одна людина десь себе грубо поведе, – говорить Біла.
Інструкторка додає, що за статистикою ті, хто тільки отримав посвідчення водія, частіше потрапляють у дрібні ДТП – при розвороті, виїзді, паркуванні. Водночас люди з досвідом рідко потрапляють в ДТП, але наслідки – суттєві:
Новачки не будуть їздити на швидкості. Вони можуть обдерти собі колеса, наїхати на бордюр під час парковки – прикро, не додивились. А от перевищувати швидкість, влупитись десь на Надрічній і ще потягнути за собою декілька машин….
95% учнів Олени обирають механічну коробку передач. Вона підтримує цей вибір, хоч іноді навчання дається через сльози та сміх.
Механіка – універсальна. А якщо кінець світу, нападають зомбі, і єдина машина – на механіці? То ця людина бере і їде. Я це жартома кажу, але це базова навичка.
Найгіршою звичкою франківських водіїв вона називає блокування перехресть у годину пік: «Це для мене феноменально. Гаразд, ти виїжджаєш, але залиши хоча б два метри, щоб інший напрямок міг проїхати!».
Також її обурює нераціональне паркування, коли через одну погано припарковану машину блокується рух.
Головне, чого прагне навчити своїх учнів Олена Біла, – це культура та внутрішній спокій. Вона радить в жодному разі не доводити свою правоту, не змагатись і не конфліктувати на дорозі.
Якщо людина хоче нормально їздити і дійсно хоче повертатись додому живою, здоровою, неушкодженою, то треба виробляти дзен. Дорога – це взагалі не місце для змагань, для самоствердження, для понтів, для якихось перевірок, в кого яка машина, в кого які навички. Хочете, є трек – там змагайтесь, – каже Олена Біла.
Водночас, вона переконана, що водіння – це дуже корисна навичка. Вона не всім дається легко. Але точно вартує того, аби її опанувати.
По приколу ходити не варто. Це складна робота на увагу, на витримку, тут треба думати, аналізувати, не стопоритись на простих речах. Це челендж, досвід, але треба йти, – говорить Олена. – Спочатку людина не знає послідовності дій, не знає, як налаштувати сидіння, дзеркала, як завести машину. А в кінці навчання ми дорогою п’ємо каву і навіть не помічаємо, як включається третя передача і ми вже паралельно запаркувались біля «Промприладу».
Читайте також: Хірург на фронті. Володимир Кіндрат з Калуша рятує життя під FPV-дронами
Авторка: Ольга Суровська
