Село Битків на Надвірнянщині доволі віддалене від основних автомобільних шляхів і поки не відкрите туристами, всупереч чудовим краєвидам.
Тут, посеред гір, «Карітас» відкрив шелтер для внутрішньо переміщених людей старшого віку. Цих чоловіків і жінок буквально під обстрілами вивозили волонтери. І тут вони знайшли новий дім, друзів і підтримку, пише Репортер.
Допомагають цілодобово
“Репортер” відвідав Будинок милосердя святої Варвари у рамках престуру від регіонального відділення Асоціації міст України. Раніше тут була лікарня, але споруда дуже потребувала реконструкції. За роботу взявся «Карітас», це вже другий їхній шелтер на Надвірнянщині. А загалом прихистків від «Карітасу» на Прикарпатті є близько десятка.
Цьому будинку 100 років. На цій ділянці він був побудований одним із перших. Тоді призначався для поляка, керівника цієї промислової зони, – розповідає директор Благодійного фонду «Карітас Надвірна» отець Андрій Будзак. – За радянських часів тут зробили лікарню. Вона діяла десь до 2015 року. Потім була амбулаторія, а далі приміщення пустувало.
Тоді «Карітас Надвірна» планував відкрити тут геріатричний пансіонат. А з початком повномасштабної війни, коли на Прикарпаття їхали тисячі переселенців, призначення змінилося. «Карітас Надвірна» звернувся до благодійників за допомогою. У першу чергу допоміг «Карітас» Південної Кореї, а також Український гуманітарний фонд. На реконструкцію споруди пішло близько 8 млн грн.
Читайте: Не дім, але майже. Як у Надвірній «Карітас» будує притулки для ВПО (ФОТО, ВІДЕО)
Після відкриття у 2023 році тут мешкало 40 внутрішньо переміщених людей. Пізніше молодші й здоровіші шукали житло, залишились тільки пенсіонери. Зараз Будинок милосердя святої Варвари надає послуги з підтриманого проживання і соціального догляду. Це значить, що мешканці можуть жити тут на постійній основі – а не пів року, як у звичайних шелтерах.
Зараз тут є 18 мешканців, але планують доселяти ще. Кандидатів на поселення як у шелтері в Надвірній, так і в Биткові, стає все більше, адже евакуація з прифронтової території триває.
«Треба рятуватися разом»
Працівники Будинку милосердя часто проводять майстер-класи з мешканцями.
Ми вчимо людей знаходити ресурс всередині, щоб підтримувати своє ментальне здоров’я, – пояснює соціальна менеджерка Оксана Стефуняк. – Ці люди пережили дуже багато стресу і болю. Важливо їх підтримати, щоб вони могли відновитися емоційно. У нас працює психолог, є багато як групових занять, так і індивідуальних, за запитом.
Ольга Кущова мешкає у притулку з травня 2024 року. Вона родом з Вовчанська на Харківщині. Каже, її рідного дому вже немає, тож нема, за чим сумувати.
Читайте: Теплі посилки. У Франківську 87-річна Ніна Лазарєва в’яже шкарпетки на фронт
Наше місто було повністю знищене. Знайомі порадили звернутися до Івано-Франківської ОВА. Там рекомендували Будинок милосердя святої Варвари. Тут до нас поставилися зі співчуттям, ми дуже вдячні, – розповідає пані Ольга. – Нам надають гуманітарну допомогу, приїжджають волонтери, медики, юристи. Нам найбільше сподобалася подорож у Зарваницю. Ми зачаровані гірською природою, а ще більше – тим, як місцеві зберегли національні традиції, повагу до релігії. У нас, на жаль, цього майже немає.
Евакуювалася пані Ольга разом з сусідом Віктором Нежельським. Зараз вони пара, кажуть – їх звела війна.
Людей вбивали, будинки попалили, а ми залишилися живі. Значить, так Богу треба. Значить, треба рятуватися разом, – каже Ольга Кущова.
Сьогодні мешканців притулку навчають робити квіти з паперу. Вони є символом життєстійкості. Ця риса точно притаманна тим, хто мусив у поважному віці рятуватися від війни і покидати рідний дім.
Нас вчать, як себе підтримувати, як боротися з негативними думками, – каже Людмила Бербек з Бахмута. – Я приїхала на Франківщину в грудні 2022 року, була у «Карітасі» в Надвірній, а сюди переїхала два місці тому. Я самотня, тому всі, хто тут є, – це моя сім’я, мої друзі, мої земляки.
Пекарня і реабілітаційний центр
Також у притулку діє Центр життєстійкості. Він надає підтримку людям у складних життєвих обставинах, які мешкають у Пасічнянській громаді. За потребою працівники центру самі відправляються на виїзди до людей.
У громаді є люди, які потребують догляду, тож у нас діє програма «домашня опіка», – говорить голова Пасічнянської громади Андрій Гунда. – Ми замовляємо цю послугу в «Карітасу» на 2 млн грн щороку. Їхній працівник приходить до людей кілька разів на тиждень, допомагає. Ми це починали перші в Україні, у 2020 році. Потім було декілька перевірок від держави, бо тоді це ще була незвична практика.
З держбюджету Будинку милосердя святої Варвари виділяють понад 9 тис грн за людину на місяць. Гроші йдуть на оплату комунальних послуг і на зарплати. Адже працівники прихистку цілодобово доглядають мешканців.
Нам казали: «Не беріться за підтримане проживання, це важко». Але «Карітас» має опікуватися «важкими» людьми, – говорить отець Андрій. – Це люди в стресі, з-під обстрілів. Багато хто лежачий, маломобільні люди, їх забирали просто з дому й евакуйовували на бронемашинах. За ними ніхто не буде дивитися, від них всі відмовляються. Тому тяжко, але мусимо, бо є потреба.
Читайте: Страх бути тягарем. Чому українці залишаються в окупації і як починають з нуля після виїзду
Зараз у місцевої влади і «Карітасу» є план відкрити ще один прихисток для ВПО і переробити будинок неподалік на пекарню. Там зможуть працювати внутрішньо переміщені люди, яким потрібна робота. А також – відкрити невеликий реабілітаційний центр для військових, ветеранів та їхніх сімей.
Авторка: Ольга Романська
