Івано-Франківська громадська організація «Ба і Ді Клуб» з’явилася у 2019 році. Створила її Галина Плотницька, яка вирішила, що пенсія – час вчитися чомусь новому й не сидіти без діла – і залучила до цього однодумців.
А з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну організація не лише не припинила існування, а й об’єдналася з центром «ЯМаріуполь» і тепер допомагає ще й внутрішньо переміщеним пенсіонерам знайти спілкування і корисні знання, пише Репортер.
Бабусі п’ють чай і плачуть
Ідея створити організацію, де люди пенсійного віку змогли б навчатися чомусь корисному, прийшла Галині Плотницькій чотири роки тому. Після виходу на пенсію жінка погрузла у турботах сім’ї й догляді за онуками та розуміла, що так – у більшості її однолітків. Щоб знайти собі корисне заняття й позбавити інших пенсіонерів браку спілкування та самотності, придумала «Ба і Ді Клуб».
За словами Галини Плотницької, займатися соціальним підприємництвом з нуля було нелегко, але вона багато читала і вчилася.
Спочатку в «Ба і Ді» люди старшого віку опановували англійську мову, комп’ютерну і фінансову грамотність, займалися рукоділлям. А ще бабусі та дідусі пропонували послуги нянь для батьків, яким немає з ким залишити дитину. Навіть створили для цього хаб, де батьки на певний час лишали дітей. А з початком пандемії заснували онлайн-школу нянь, яка мала чималий попит.
Коли почалася повномасштабна війна, наш хаб розташовувався у Католицькому ліцеї, – розповідає Галина Плотницька. – Спочатку думали, що взагалі закриємось, бо в тому приміщенні мали бути військові. У результаті туди поселили внутрішньо переміщених українців. Серед них – 17 дітей. Тож ми довго не думали й відкрили дитячу кімнату. Але потім колеги з інших організацій допомогли, тож запрацював уже дитсадок неповного дня. До обіду у нас були діти дошкільного віку, а після обіду – вже й школярі. Приходили і франківці, і внутрішньо переміщені люди. Потім провели там ще школу нянь. Паралельно проводили й курси комп’ютерної грамотності.
Розважати дітей приходили колективи з обласної філармонії та театру ляльок, також малечу возили на екскурсії. Влітку «Ба і Ді» відкрили курси підготовки до школи, з цим допоміг простір сімейної освіти «Невгамовні».
Читайте: “Ба і Ді”: про дітей, нянь і навчання пенсіонерів у Франківську
А з вересня діти пішли до школи і потреба в наших курсах відпала. Крім того, Католицький ліцей мав відновити роботу як заклад освіти, – говорить пані Галина. – Тож ми закрили наш хаб і шукали, що робити далі. Якраз тоді наші партнери «Вік щастя» зі Слов’янська започаткували проєкт базової юридичної грамотності. Ми теж вирішили долучитися. Я стала шукати бабусь і дідусів – як ВПО, так і франківців. Так знайшла центр «ЯМаріуполь». Там мені сказали: «Нам дуже треба організувати дозвілля для пенсіонерів, бо у нас бабусі приходять, п’ють чай і плачуть». Тож ми взяли разом грант як партнерський проєкт. Так відкрився «Ба і Ді Маріуполь.
Місце, щоб знайти собі подібних
Тоді «Ба і Ді Клуб» та «ЯМаріуполь» разом взяли грант і за пів року фінансової підтримки організували багато майстер-класів та активностей для внутрішньо переміщених літніх людей. Так утворилася організація «Ба і Ді Маріуполь», яка свого роду замінила попередню «Ба і Ді».
Зараз у клубі – близько 40 пенсіонерів. Більшість із Маріуполя, але є і з Франківська, Харкова, Донеччини. Загалом на події приходять десь близько 20. Крім того, більшість учасників клубу ще відвідують різні заняття за інтересами в інших організаціях – «Берегиня», «ВПО України» тощо.
Хтось плете сітки, ми їздили робити вервечки у монастир на Майзлі, виготовляли окопні свічки, – розповідає Галина Плотницька. – Минулого року почали плести для поранених хлопців шкарпетки. Хтось кинув це робити, а хтось плете далі. Кожен шукає собі своє. Але головне наше досягнення – що познайомилися люди, які навіть у Маріуполі не знали одне одного. Приходять і з інших областей. Люди мають місце, де вони можуть зустріти таких самих. І у них починають світитися очі.
Сьогодні у клубі, який збирається у центрі «ЯМаріуполь» (Військових ветеранів, 12), – заняття на тему, як правильно користуватися ґаджетами. Прийшли близько 15 людей, більшість жінки, але є й чоловіки. Починають із теми, як знайти потрібну локацію на Google-карті. Заняття веде Галина Плотницька.
На сьогодні основне – це вміти користуватися ґаджетами, – каже пані Галина. – Зараз у багатьох діти виїхали в Європу, потрібно спілкуватися одне з одним. І без вміння користуватися ґаджетами дуже складно. Ще одна причина – зараз є багато гуманітарних програм для ВПО. Щоб скористатися допомогою, їх треба вміти знайти, зареєструватись.
Читайте: «Вперше побачив гори». Як у Франківську поранених військових лікують духовно і фізично
Кожен зі своєю бідою
Надія Шупікова прийшла на сьогоднішні курси, щоб підтягнути знання з користування сучасними ґаджетами. А ще – тому що скучила за всіма, адже досить давно не відвідувала курси від «Ба і Ді».
Я дуже багато волонтерю. У майстерні «Клаптик» шию піжами для поранених військових. А ще ходжу плести сітки, інколи проводжу майстер-класи у «ВПО України» для дітей, – розповідає Надія Шупікова. – Іноді я й тут проводжу майстер-класи, зокрема, як робити намиста. Тут багато цікавих і корисних занять. Наприклад, ми шили іграшки, які продавали в інтернет-магазині й допомагали хворим дітям з Маріуполя – на ліки, на медичне обладнання.
Пані Надія – з Маріуполя, уже майже два роки мешкає в Івано-Франківську. Каже, місто їй подобається, зокрема культура й традиції, а ще – Франківський драмтеатр. Спочатку не всі сприймали переселенців, але зараз вона вже звикла не зважати на критику.
Все ж, «ЯМаріуполь» – чи не єдине місце, де можна зустріти свою спільноту.
Читайте: Відірвані від моря. Як живуть маріупольці у Франківську (ФОТО, ВІДЕО)
Нас передчасно вирвали з нашого життя, нашого міста, – каже Надія Шупікова. – А тут – маленький осередок Маріуполя. Тут усі такі творчі. Ми проводимо разом дозвілля, їздимо на екскурсії, ходимо в театр, музеї. Тут кожен – зі своєю бідою. Спочатку всім було дуже важко, а зараз уже є спільні справи. Ми вже звикли до Івано-Франківська, тут добре. Але все одно це – не дім. Надіємось, що одного дня зможемо повернутися у Маріуполь.
Зараз у «Ба і Ді» призупинили роботу дитячої кімнати, бо у «ЯМаріуполь» така є, а більше потреби немає. Також поки не проводять курси комп’ютерної грамотності, бо майже усі з теперішніх відвідувачів клубу їх уже пройшли.
Минулого року багато хто відвідував курси з української мови. Також немало хто закінчив курси крою і шиття, – каже Галина Плотницька. – Коли шукали, що б принести на благодійний ярмарок, наші учасники самі знайшли тканину, пошили шопери. Основне надбання у тому, що ми створили спільноту людей, небайдужих одне до одного. Це дуже важливо, бо ми – соціальні істоти. І дуже добре, коли людина відчуває, що вона не одна.
Авторка: Ольга Романська
