Іванофранківець Іван Слижук працює інструктором у спортивному клубі «Форум». Недавно він зайняв друге місце на відкритому чемпіонаті Львова з фітнесу та бодібілдингу. Це дозволило йому пробитися до складу збірної України і днями виступити на чемпіонаті України у Вінниці за версією Федерації бодібілдингу України. Далі – про спорт сильних людей.
Від заліза до заліза
До свого теперішнього захоплення Іван Слижук займався пауерліфтингом. У 2000 році на чемпіонаті України виконав норматив майстра спорту. Виступав і на різноманітних змаганнях богатирів. Та через травматичність пауерліфтин-гу вирішив трохи змінити профіль і переключився на бодібілдинг.
«Силові види спорту найбільше підходять для мого організму, – каже Іван. – Та й, зрештою, мені подобаються великі, добре розвинуті люди». Бодібілдингом Слижук захоплюється ось уже сім років.
«У бодібілдингу менші навантаження. Важливішим є кількість повторів вправ, – говорить Слижук. – Натомість великий акцент робиться на харчування. Дієти є дуже важливими для бодібілдера, при чому вони є дуже жорсткими».
Кожен грам на рахунку
Життя спортсменів-бодібілдерів розділене на дві частини: міжсезоння, коли вони набирають м’язову масу, і змагальний сезон, коли вони підводять тіло до турнірів. Під час нарощування м’язів спортсмени споживають багато вуглеводів і мало білка. Найбільше вуглеводів містять рис, вівсяна каша, фрукти, овочі.
Коли міжсезоння завершується, і треба готуватися до турнірів, спортсмени на їхньому жаргоні починають «сушитися». «Сушка» полягає в тому, щоб зігнати весь жир, що накопичився в організмі. Особливо це стосується підшкірних відкладень. Це робиться для того, аби на тілі чіткіше «промалювалися» м’язи та утворився ефектний рельєф. У цей час харчування міняється: багато білків і менше вуглеводів. Найбільше білка мають курячі грудки, індичка. Слижук, як і всі професійні бодібілдери, має вдома вагу і мірні склянки, якими відмірює свій раціон.
Під час підготовки до турнірів міра є навіть на воду. Спершу п’ють багато, потім менше і тільки дистильовану. А два дні змагань вони практично не п’ють, щоб вода не збиралась під шкірою. Слижук за два місяці може таким чином зігнати до 15 кілограмів. Так, цього міжсезоння він важив 87 кг, а на змаганнях виступав у категорії до 75 кг.
«Протягом «просушки» спортсменові дуже важко, – каже Іван Слижук. – В цей час психологічно мені дуже допомагають дружина і тренер клубу «Форум» Володимир Вострецов. За це я їм дуже вдячний».
Багато людей дивляться на силачів по телевізору і думають, що ті «наїлися» анаболічних стероїдів і тому мають такі м’язи і габарити. Але, за словами Слижука, це не так.
«На турнірах спортсменів беруть на допінг-контролі, – розповідає він. – За анаболіки дискваліфікують і накладають великі штрафи, тому таких випадків майже немає. До того ж не секрет, що різні «допінги» шкодять здоров’ю. Люди, які їх вживають, швидко закінчують свою спортив-ну кар’єру. Бодібілдери можуть дозволити собі лише спеціальне спортивне харчування, тобто протеїни та амінокислоти, це як бензин для машини – заправиш хорошим, буде їхати, а від поганого поламається. До слова, хороше спортивне харчування є дуже дорогим, тому й бодібілдинг – це доволі дорогий спорт».
 |
Суб’єктивний фактор
Перед змаганнями спортсмени тренуються тричі на день. І це не тільки «качання м’язів». Бодібілдери намагаються за день 3-4 години приділяти кардіотренуванням: велотренажер, ходьба, біг.
В Івана Слижука немає тренера-спеціаліста з бодібілдингу. Кожного дня він сам уважно спостерігає та працює над собою. До речі, для тренування м’язів існує дуже багато вправ, і усі треба пам’ятати. Нині він працює та тренується у клубі «Форум».
«Наразі це один із небагатьох спортивних клубів міста, який має чи не ідеальні умови для занять, – каже Слижук. – Бодібілдинг допомагає мені і в роботі, адже люди краще слухають наставника, який сам є професійним спортсменом».
На недавньому чемпіонаті України у ваговій категорії Слижука було 15 учасників. З них у перший день турніру вибирали шістьох, які проходили до фіналу. Фінал відбувався наступного дня, і був змаганням найкращих. Наш спортсмен у підсумку зайняв четверте місце.
За словами Слижука, основний критерій суддів на змаганнях з бодібілдингу – пропорції тіла. І це зовсім не означає тільки великі м’язи. Найголовніше – гармонійний розвиток тіла. Та все одно смаки у суддів різні. Хтось надає перевагу масивним спортсменам, хтось більше цінує яскравий рельєф. Аби зменшити суб’єктивний фактор, на змаганнях працюють дев’ять суддів.
У послужному списку Слижука – не одне «золото» чемпіонату Львівщини, п’єдестал на престижному «Кубку Лева», третє місце на чемпіонаті світу в Німеччині (версія NAВВA). Цього року у планах іванофранківця – участь в одному-двох комерційних турнірах. А далі – знову міжсезоння і підготовка до нових змагань. Що тримає у такому непростому спор-ті? Іван Слижук каже, що це його спосіб життя. За його словами, аби бути сильним та ефектним, найголовніше мати бажання і вперто працювати над собою.
