До франківських волонтерів звернулася Майя Федоришин із Бурштина. У травні в АТО загинув її молодший брат Вадим Савчак. Жінка просила допомоги для його побратима — тяжкопораненого Олексія Гриньова. Чоловік уже переніс п’ять операцій, йому частково видалили кишківник, нині пересувається на інвалідному візку. Зараз він мешкає на Буковині і чекає на дві складні операції.
З Майєю розмовляємо телефоном. Дуже ділова й конкретна. Каже, відговорити молодшого брата не йти в АТО було неможливо. Навіть народження донечки не стримало. Дівчинка народилася 30 листопада минулого року, а в грудні Вадим Савчак пішов добровольцем в АТО. Служив у складі окремого батальйону імені Джохара Дудаєва під керівництвом Іси Мунаєва, а потім був у розвідувально-диверсійному підрозділі «Патріот». Майя розказує, що брат був спортсменом, мав чорний пояс з карате, їздив на міжнародні чемпіонати. 19 травня, якраз в її день народження, жінці зателефонували та сказали, що Вадим загинув.
«Ми досі не віримо. Вадік завжди був життєрадісний, коли кого на вулиці зустрічав, то обіймав, — пригадує жінка. — Дуже любив своїх дітей. Трирічний Саша досі не розуміє, що тата нема. Коли приходимо на цвинтар, питає: «Нащо ти фотографію мого тата тут поставила?». Його дружина — Юля великий молодець. Вона прекрасна мама — зараз уся в дітях».
Олексій Гриньов (в окулярах) з Вадимом Савчаком стали братами
З тиждень тому, на могилу до Вадима приїздив його побратим Олексій Гриньов (позивний — Алі). Майя розповідає, що волонтери заносили чоловіка на руках, бо він на інвалідному візку. Дуже хотів приїхати, аж плакав.
«Вони з Вадіком сильно здружилися, — говорить Майя. — Алі приїздив до нього в гості, ми його знаємо. Дуже за нього переживаю. У пам’ять про брата хочу йому допомогти. Він скромний і гордий, але там велика біда. Вони ж добровольці — допомоги від держави ніякої, і самим нізвідки взяти коштів. Вони й не просять допомоги. Мене це вразило».
Майя розповідає, що 19 травня, коли загинув її брат, Алі був з ним в одній машині. Їх семеро їхало на завдання на околицю селища Катеринівка (Луганщина). Коли верталися, потрапили у засідку. Машину добровольців обстрілювали з трьох боків. Чотирьох вбили одразу, серед них і Вадим Савчак — куля в серце. Про все це жінці розказали волонтери.
«Алі з перебитими ногами, руками і прошитим животом ще намагався відстрілюватися, аби забрали поранених і вбитих, — переповідає слова очевидців Майя. — Він випустив сигнальну ракету, почули на базі. Як виявилося, сепаратисти хотіли взяти в кільце 17 танкову бригаду, яка була неподалік, але не вдалося. Правда, заплатили надто дорогою ціною — життям чотирьох хлопців».
Зараз Алі чекає на як мінімум дві складні операції. Аби все пройшло добре, він має набратися сил та ваги
Сам Алі, тобто Олексій Гриньов родом з Кавказу, у 1999 році переїхав до Криму, має українське громадянство. На півострові жила його мати з вітчимом, бо той свого часу служив на флоті. Кілька останніх років Алі з дружиною Анжелікою живе в Чернівецькій області на її батьківщині. З ним також говорили по телефону.
У жовтні минулого року чоловік подався добровольцем у міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва під командуванням Іси Мунаєва.
Алі розповідає, що 70 % батальйону становили українці, а решта — грузини, азербайджанці, чеченці. Чому воюють на нашому боці? Алі пояснює, що у справжніх людей гір, а не тих кадирівських найманців — завищена потреба справедливості.
«Іса Мунаєв колись сказав: «Після того як зійде сонце України, тоді зійде і сонце Чечні». Це два народи, які споконвіків були під гнітом Росії. Тому вони й воюють», — пояснює Алі.
«Після того як зійде сонце України, тоді зійде і сонце Чечні». Це два народи, які споконвіків були під гнітом Росії. Тому вони й воюють».
У мирному житті чоловік працював електриком і столяром. Дуже любить різьбити по дереву. Навіть зараз, розмовляючи з «Репортером», вирізає нарди. Каже ноги ще хворі, але руки робочі.
Біля Алі постійно його дружина Анжеліка. Вона працює перекладачем. Більше місяця також служила з чоловіком в АТО. Завідувала складами, працювала на кухні.
Про Вадима Алі говорити дуже важко. Голос тремтить. Скупо, з великими паузами говорить, що за лічені дні вони стали добрими друзями, а потім братами. «Братську любов я зрозумів тільки по цьому чоловіку», — ледь стримує емоції Алі.
Зараз він чекає на як мінімум дві складні операції. Аби все пройшло добре, Алі має набратися сил та ваги. Після операції бійцю потрібна буде довга реабілітація.
Коли Алі приїздив на могилу побратима, то не хотів зустрічатися з його рідними. Хоче одужати, прийти до них на своїх двох. Допомагати та підтримати близьких свого загиблого брата.
P.S. Усі небайдужі, хто хоче допомогти бійцю, можуть перевести гроші на картковий рахунок дружини Алі. Картка Приватбанку 5168 7553 9129 1727 — Анжела Георгіївна Дирда.
Comments are closed.