Минулого тижня мешканці села Олієво-Королівки Городенківського району пікетували трасу на Івано-Франківськ. Спровокувало збурення те, що до сільради передали 23 повістки. Після кількагодинного блокування дороги всіх їх повернули виконувачу обов’язків комісара Снятинсько-Городенківського військкомату Юрію Фербею.
А в РДА після цього відбулася нарада за участі представників військкомату, міліції, прокуратури та СБУ. Підозрювали, що пікетування було спровоковане. Мовляв, у людних місцях почали з’являтися невідомі, які сіють паніку серед населення.
Вогник тривоги жевріє в кожному селі. Варто його запалити якимось словом, закликом «наших б’ють» – спалахує пожежа. Люди бачать якісь, на їхню думку неправильні, дії верховної влади, генералів. Залишається чимало запитань до комісаріатів. Сам текст повісток, де написано з’явитися із предметами першої необхідності, раптовість проведення медоглядів наводять страх. Викликали навіть тих, хто сидів у тюрмі. Хтось і дві повістки отримав: за місцем народження та фактичного проживання. Найбільше ж людей обурює, чому не проводиться прозорої, «чесної» мобілізації – коли всі рівні перед законом: міщани, селяни, багаті й бідні. Адже ті, хто колись «відкосив» від армії, можуть нині спати спокійно.
Кілька тижнів перед тим пікети проводилися в Чернятині та Ясенові Пільному. Чи не випадково, адже обидва села – попри жваві автотраси. Знаково, що там, де є належний облік військовозобов’язаних, акцій не відбувалося. Щодо Олієво-Королівки, то люди так затюкали сільського голову Петра Барана, що він не роздав повістки військовозобов’язаним, а пачкою передав їх до військкомату. То який він після цього виразник держави в селі? Скоріш за все, жодного покарання такі війти не понесуть, ніхто не хоче нині загострювати ситуацію.
На блокуванні дороги в цьому селі найбільше уваги привертали до себе батьки Романа Малого, який уже два місяці служить на Донбасі. Запитують, чому нема ротації. Як стало відомо, після згадуваного пікету мобілізацію в Городенківському районі призупинено. То хто солдата замінить? Ще одна жінка плаче: має двох синів, а рік тому в Росії на заробітках загинув третій. Боїться дітей втратити, каже, що краще відправить їх до Москви на роботу. До окупантів.
Загалом від початку року в Росії вже загинули четверо городенківських заробітчан. Стільки ж, як їхніх земляків на Майдані та на Донбасі.
