Минулого тижня в Калуші стався обвал глибиною більше десяти метрів. Поруч того провалля – людські будинки, траса Калуш-Львів. Науковці стверджують, що земля просідатиме й надалі там, де є шахти. Але ж над ними стоїть чи не половина міста?
У Калуші це вже не перший обвал. Влітку 1987 року на колишній вулиці Пархоменка, нині Вітовського, осідання охопило площу 0,6 га. Глибина тоді була – до 8,5 м. Мало не у проваллі опинилися 17 житлових будинків, мешканців яких негайно відселили на безпечні території, жителі ще 43 будинків були відселені раніше. Нині там пустир, зарослий хащами.
Провалля, залите водою та сміттям, збільшується з кожним днем
Наступний обвал на цій же вулиці стався у 2008 році, але був незначним у порівнянні з попереднім. І ось науковці, активісти та мешканці забили на сполох – 16 листопада цього року на перехресті вулиць Глібова й Вітовського утворилося нове провалля – площею 80 на 30 та глибиною понад десять метрів.
Вже наступного дня була скликана спеціальна виїзна комісія. Думки фахівців розділилися. Хтось пропонував зупинити подальше осідання, заливши шахти калійними розсолами, хтось був категорично проти, але жодних інших конкретних рішень не було ні в кого. Зійшлися на тому, що треба спостерігати, досліджувати, моніторити.
У зону провалля відправився і «Репортер». На місці – жодних спеціалістів, хоч як мінімум мали б чергувати рятувальники.
Єдиний застережний засіб – перегороджена сміттям і глиною дорога, яка веде попри провалля, і велика дошка з помаранчевим написом: «Прохід, проїзд заборонено. Смертельно небезпечно».
А лише за кілька десятків метрів від провалля – людські будинки, геть близенько продуктовий магазин і проходить автотраса державного значення Калуш-Львів.
Продавчиня Наталя (прізвища просила не писати) лише стискає плечима, мовляв, люди як жили, так і живуть.
«Звикли ми вже, що поки трагедії не станеться – ніхто нічого робити не буде, – зітхає жінка. – А воно росте з кожним днем, те провалля».
Проїхати на велосипеді по дорозі, яку перегородили «смертельним» написом, намагається Надія Беник, місцева мешканка. Пояснює, що навпростець їй ближче до доньчиної квартири. Везе якісь порожні банки і кота Мурзика.
Жінка мешкає на вулиці Глібова, 5, може за 70 метрів від обвалу. Нарікає, що її будинок в останні роки почав просідати. Повертає велосипед і веде показувати просілі вікна, тріщини на стінах та стелі.
«Тут коли у 1987-му стався обвал, то таке страшне творилося! – розповідає жінка. – Один сусід аж серцевий напад дістав і помер».
Місцеві мешканці скаржаться на солону воду з хімічним присмаком
Ще пані Надія скаржиться на погану воду. Качає з колонки, аби попробували. Розповідає, що вода шипить, ніби з содою, а ще солона з хімічним присмаком.
«А як постоїть, то зверху жовтий жир утворюється. Не знаю, що таке? – кривдується калушанка. – По сусідству таке саме. Ще чотири роки тому все було добре, певно, десь прорвало з тих шахт розсоли у ґрунтові води чи що за біда? Зараз воду привозимо, бо цю небезпечно використовувати».
Ще ближче до провалля у новому цегляному будинку мешкає Наталя Виклинець. Каже, живуть тут уже чотири роки, а план на будову купили ще 15 років тому.
«Нас запевнили, що тут безпечно жити, що ми у четвертій зоні, – говорить жінка. – Тобто тут під нами шахт уже нема, вони доходять лише до третьої зони. Тут щось засипали з чотири роки тому, а воно далі пішло. Не знаємо, що буде. Страшно, але що має бути, те й буде. А куди я з манатками піду?».
Причину провалів пояснюють у науково-дослідному інституту галургії⃰. Протяжність рудника «Калуш», де зараз стаються обвали, – 7,5 км. Видобувати калійну сіль тут почали ще у ХІХ столітті за Польщі, а потім у часи німецької окупації. Але тоді до цього ставились відповідально – забирали сіль, а порожнини закладали твердою породою. У радянський час працювали без закладки.
«Згодом ті пустоти почали заливати рідкими відходами, називаючи це гідрозакладкою, – пояснює заступник директора інституту Юрій Садовий. – Це був самообман. Саме такий спосіб господарювання і призвів до екологічного лиха. До речі, про те, що станеться обвал, наші науковці попереджали ще у 1959 році. Я маю десь звіти».
За словами Садового, десь третина Калуша розташована над шахтами та може провалитися. І просідання буде тривати, бо процес вийшов з-під контролю. Єдиний вихід – дослідити територію, виявити найбільш небезпечні ділянки і виселити звідти людей.
Новий мер Калуша Ігор Матвійчук стверджує – все, що на сьогодні можна було зробити, вони зробили – перекрили дорогу та зробили об’їзд до будівель, які стоять поза межами шахтних полів.
«Є звернення 2010-го і 2015 років до Верховної Ради про створення комплексної державної програми, яка би включала відселення людей, котрі живуть у зонах просідання, над шахтними видобутками, – пояснює мер. – Є рішення комітету, певні доручення, але, на жаль, на сьогодні такої програми нема. Аби повністю все скинути наплечі міста – я з цим не погоджуюсь. Це зобов’язання держави. І їм доведеться це чути».
А поки площа провалля з кожним днем збільшується.
* Галургія (грец.) – соляна справа, галузь хімічної технології, в якій вивчають способи видобутку, збагачення та комплексної переробки солей з природних або штучних водних розчинів.
