Минулого тижня громадський ресторан «Urban Space 100» був заповнений франківцями. Вони прийшли послухати, як створити успішний бренд. Таку неформальну лекцію провів Олексій Малицький.
Йому лише 27, він — у переліку успішних українців до 30 років від журналу «Forbes», співзасновник брендів: «Sammy Icon» — кольорові шкарпетки, білизна, «MORZA» — персоналізовані браслети, «Clan-P» та «One Factory» — два бренди одягу, «5000 Miles» — спортивні аксесуари. Характер, каже, вредний, тому неодружений. А ще він із Дрогобича.
«Бренд — це щось, з чим ваші клієнти хочуть себе асоціювати, — говорить Олексій Малицький. — В Україні бренди — це зовсім не те, що є у світі. Але хочеться на нашому прикладі показати, як у тій економіці, яка нині є в державі, ми створюємо успішні бренди та допомагаємо це робити іншим.
Перше питання, яким ми задавалися: «Якби не було грошей, що б ми робили?». Маю багато знайомих, які інвестували десятки тисяч доларів і все спустили. Коли ж нічого не маєш — вмикається креатив».
З чотири роки тому так і народився перший проект — «Sammy Icon» — кольорові шкарпетки. Малицький з друзями дослідили ринок, а там лише чорні й трохи білих. Кольорові — вільна ніша.
«Я просто не знайшов кольорових шкарпеток, бо їх ніхто не продавав, — пригадує Олексій. — Зробили дизайн, об’їздив десь 12 фабрик. Деякі казали: «Усе гарно, офігенний дизайн, але давай зробимо чорні?». Але виробництво таки запустили».
За три місяці продали 108 пар. Цікавими акціями стали популяризували свій продукт, аби про нього дізнавалися. Наприклад, домовились з деякими кав’ярнями, що видаватимуть безкоштовну каву тим, хто приходить у шкарпетках «Sammy Icon».
Потім Олексій просто підходив до людей у його шкарпетках і питав: «Чувак, класні шкарпетки, де ти їх купив». Людям приємно, а ще вони зайвий раз згадають, де купували.
Ще однією заманухою стало те, що зробили акцент на сервісі. Наприклад, брак виробництва чи прийшли не ті шкарпетки, які замовляли через інтернет — нову пару клієнту надсилали безкоштовно. Каже, чотири роки тому це була дивина і великий плюс, бо раніше такого ніхто не робив.
«Якщо немає грошей, треба акцентуватися на тому, що дається безкоштовно, — на сервісі, — вважає Олексій. — Тоді ти виховуєш «євангелістів». Це найцінніше, що ви маєте, — люди, які вірять в цінності вашого бренду й залюбки, безкоштовно, діляться цим з іншими».
Брендові шкарпетки на початках коштували 35 грн, зараз — 70 грн, а в Європі — 9-12 євро. Продаються у 12 країнах.
«Clan-P» — ще один бренд із цікавою сторією. Пригадайте, саме у футболці «Clan-P» із зображенням тризуба український руфер Mustang Wanted фарбував зірку на московській висотці. Подібна футболка потрапила й до Надії Савченко.
«Ми лише випустили цей проект і просто давали класним людям футболки, — продовжує Олексій. — От він і вистрелив, за рахунок цих людей, які цікаві в масштабах України, світу».
Далі Малицький розповідав про історію успіху відомих світових брендів. Йому цікавий їхній досвід. Наприклад, як співачка Лана Дель Рей, про яку п’ять років тому ще ніхто не знав, просунула себе як бренд. Вона просто зняла себе на веб-камеру, нарізала у звичайній програмі відео, виставила в інтернет і через тиждень стала супер-зіркою.
«Людина нічого не інвестувала, вона просто створила класний продукт і вистрілила, — каже Малицький. — Хоча, бренд — це переважно системні речі, над якими треба довго працювати. Але в декого вистрілює».
Вдалий український приклад — «Сніжна панда» (туалетний папір, рушники, серветки). Ринок був забитий, але таки зуміли закріпитись. Просто у своєму бренді зробили акцент на емоції, бо ж панда, така мі-мі-мі…
Малицький каже, забрендувати можна все, що завгодно, бо бренд — це не лише бізнес, а й будь-яка людина, історія. Треба мати не одну геніальну ідею, а 20. Якщо хтось одну з них втілить — то ви мислите правильно.
«Україна відстає від європейських тенденцій на два-три роки, від світових — на чотири, — підсумовує Олексій. — Ти їдеш в Європу, дивишся, що там класного, і робиш це тут, бо воно й так дійде до нас через три роки. В Україні будь-яка ніша — вільна».
Насамкінець Малицький розповів, для чого йому їздити та проводити такі лекції? Каже, хоче навчити людей займатися підприємництвом, бо ж треба міняти державу. Порівнює це зі спортом, мовляв, бізнес — м’яз, який щодня треба тренувати.
«Підприємець — це відповідальна людина, яка своїми грошима чи діями займається змінами в державі», — говорить Олексій.
А ще радить почитати «Нейромаркетинг» Девіда Льюіса, «Zag» Марті Нюмена, «Заразливий» Йона Бергера та «Я- бренд» Марка Еко. Тоді знатимете точно.
Comments are closed.