Співпраця України та Польщі проявляється не лише у спорті, щодо проведення майбутнього Євро – 2012, але й у культурі – збереженні пам’яток архітектури. Наприклад, костелу кармелітів ХVII століття, що розташований у селищі Більшівці Галицького району. Щодо стану решти пам’яток – поляки нам щиро співчувають…
Минулими вихідними у Більшівцях, у відновленому монастирі при костелі кармелітів, відбулася VI Міжнародна наукова конференція, присвячена реставрації та реабілітації пам’яток національного значення. Її організували Національний заповідник «Давній Галич» та Орден братів Францисканців – саме їм заповідник ще у 2001 році передав костел у користування.
 Костел кармелітів – відреставрована пам’ятка національного значення XVII століття |
«Спершу ми взяли його під охорону, бо з нього здирали бляху, грабували, – розповідає директор національного заповідника «Древній Галич» Олександр Береговський. – Ми звернулися до селищної ради й вони передали нам костел на баланс як державній установі».
А вже з 2005 року у костелі розпочали реставрацію та заново, з руїн, відбудували монастир, де зараз живуть троє монахів Ордену святого Франциска. Реставрацію робили поляки.
«Тоді відбулося те, за що я нині дуже «вдячний» одному нашому чиновнику, – говорить Береговський. – Ми розробили ескізний проект реставрації костелу, затвердили його на науково-методичній раді. Вже розпочали якісь реставраційні роботи, благоустрій у самому монастирі. Але у 2005 році один чиновник взяв і викреслив їх з плану. Сказав, що, мовляв, шукайте інші джерела фінансування. Знайшли».
Сьогодні реставрацію костелу та всі розкопки навколо фінансують поляки. Вже вони відновили костел, відбудували монастир, який може вмістити близько 50 паломників. Також з того часу проводять спільні наукові конференції. За словами Олександра Береговського, мета конференцій – не лише привернення уваги до костелу, але й обмін думками, ідеями, досвідом між Україною та Польщею у збереженні культурної спадщини обох країн.
 Магістр Агата Галушко розповідає про ритуальні поховання на монастирському пагорбі |
Останні три конференції відбуваються саме у Більшівцях. До того їх робили у Польщі. Отже, щороку, на два дні, звичайне галицьке селище стає міжнародним центром співпраці Польщі та України. Цікаво, що конференція двомовна – без перекладачів. Таким чином поляки вчать українську, а наші – польську.
Цього року серед учасників конференції були польські та українські науковці, а також представники влади: представник із міністерства культури Польщі, міністерства закордонних справ, польський сенатор і представник європарламенту. Українських високих чинів не дочекалися. Від Прикарпаття був начальник управління культури ОДА Володимир Федорак і представники районної ради.
Особливістю цьогорічної конференції став візит архієпископа римо-католицької церкви в Україні, митрополита Львівського Мечислава Мокшицького. Він сказав, що Україна та Польща, зокрема науковці, роблять дуже потрібну справу, та благословив їх на успіх. До речі, іноземні гості не приховували свого незадоволення, що українська влада проігнорувала таку подію. Мовляв, поляки хоч і простояли на кордоні чотири години, але приїхали вчасно. А наші, під боком…
Але про конференцію. Першого дня всі доповіді були присвячені таким культурним містам, як Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, а також історії та сьогоденню нацменшин, які заселяють Україну.
Другий день конференції був ще цікавішим. Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький розповідав про витоки християнізації Галичини. Про археологічні дослідження монастирського пагорба в Більшівцях говорив доктор Інституту археології Вроцлавського університету Мірослав Фурманек.
«Усі реставраційні роботи проводить польська сторона, залучає своїх спеціалістів і робить свої маленькі розкопки, а наша робота – ніби контролююча, – розповідає прикарпатський археолог Тарас Ткачук. – Але контролювати особливо не було чого, бо вони роблять усе професійно. Взагалі польська школа археології, вважаю, є дуже доброю».
Серед знахідок на монастирському пагорбі немає якихось особливо сенсаційних речей. Але крем’яні знаряддя кам’яного віку, трипільські черепки, знахідки епохи бронзи та Галицької Русі є дуже цінними для науковців, бо несуть багато інформації. З їхньою допомогою можна робити таку собі реконструкцію життя тих народів, які колись заселяли наші землі.
Дуже динамічним і цікавим був виступ доктора Ришарда Наконечного – про історію створення Політехніки Шльонської та львівську школу архітектури, адже першими викладачами Політехніки були саме 14 професорів зі Львова. Ірена Котович зацікавила дослідженням дрібної шляхти в Західній Україні, зокрема, багато їх було в Коломиї.
І на закінчення. Знаєте, що поляки говорять про наші пам’ятки? Вони нам просто співчувають. Правда, ще кажуть, що ми таки молодці – хоч якось намагаємося їх зберегти без жодного фінансування.
