Подолавши понад 3000 км, англійці Джон Шеклтон, Донаван Гоу та Джон Роу привезли до Івано-Франківська реанімобіль для українських військових. Кажуть, інакше не могли, бо щодня бачать новини про війну в Україні і хочуть допомогти. А ще говорять, що більшість британців дуже вболіває за нас.
В Україні вони вперше, а запросили англійців сюди волонтери благодійного фонду «Франківський опір» та ініціативи «Свій до свого». Їм іноземці і передали реанімобіль. Згодом він поїде в Луганську область, у місто Щастя. До речі, з британцями волонтери зв’язалися за допомогою «Карітасу».
За словами 76-річного Джона Шеклтона, у них по телебаченню транслюють багато новин про Україну, залишитися байдужим – важко.
«Ми спершу збиралися везти цей реанімобіль у Сирію, – говорить він, – але подумали, що він буде дуже корисним і в Україні».
Британці кажуть, що більшість їхніх співгромадян засуджує російського президента і з великою симпатією ставиться до українців, співчувають, моляться за мир.
Для Джона це вже далеко не перша благодійна поїздка. Десь 25 років тому він заснував організацію «Aid to Eastern Europe» (Допомога Східній Європі). Вже об’їхав понад 40 країни Європи та Азії. За власні зароблені кошти та допомогу небайдужих вони купують такі реанімобілі, завантажують їх усім необхідним і везуть у найгарячіші точки. Були в Нагорному Карабаху, в Албанії, в Румунії. Найдовша їхня поїздка була в Непал.
Джон Шеклтон – колишній військовий. Десять років був сапером, після такої роботи, жартує, йому вже нічого не страшно. Зараз на пенсії, але підробляє садівником. Наприклад, якщо десь впало дерево чи гниє і треба його зрізати, у місті Харрогейті знають, що треба дзвонити Джону. Він приїздить, спилює, рубає на дрова і продає. Отримані гроші теж ідуть на благодійність.
Уже 20 років пліч-о-пліч із Джоном волонтерствує Дон Гоу. Він працює в місцевій електричній компанії понад 30 років. Каже, керівництво з розумінням ставиться до його благодійної діяльності – теж допомагають.
Джон Роу в цій трійці – наймолодший. Для нього це друга волонтерська поїздка. Він приватний підприємець, займається інформаційними технологіями. Вся його родина волонтерствує. Донька, наприклад, пече дуже смачне печиво, яке потім продають, а вилучені кошти – на допомогу.
Англійці розповідають, що запровадили такий собі проект – збирають старі велосипеди, ремонтують, а потім продають. За словами Джона Роу, аби купити подібний реанімобіль, який вони привезли до Франківська, то продали 15 роверів.
«Зараз у Харрогейті люди принесли нам 55 велосипедів, а це означає, що буде багато поїздок», – посміхається волонтер.
А ще Джон з Доном сміються, що їхній старший товариш має талант переконувати людей. Шеклтон приходить у різні організації, показує відео, фото з їхніх поїздок, розповідає про людей, країни, де вони були. «І люди самі зголошуються, підтримують фінансово, – каже Джон. – Англійці взагалі мають велике серце! За весь час, що ми працюємо, передали 32 машини, три пожежні та два міні-автобуси».
«Нам усім пощастило, що ми живемо в країні, де немає великої бідності, де нема війни, – говорить Шеклтон. – Ми всі християни, тому нам не можна стояти осторонь чиєїсь біди. Ці поїздки – неоціненний досвід, можливість побачити світ, познайомитися з чудовими людьми. Врешті-решт, це дає тобі відчуття, що ти робиш щось для великої доброї справи. Це ти робиш для Бога. Я ним благословенний, бо він дає мені силу і здоров’я в мої роки».
У Франківську англійці пробули лише два дні. Тут їх вразив спокій. Кажуть, відчули різкий контраст із тим, що бачили в новинах. Приємно здивовані, що, незважаючи на франківське мирне життя, багато людей помагають військовим, багато бійців звідси захищає країну. Дуже задоволені роботою наших волонтерів – хоч для України це нова концепція, але, мовляв, ми рухаємось у потрібному руслі.
Ще у Франківську вони відвідали військову поліклініку. Там поспілкувалися з медперсоналом, з пацієнтами. Були вражені розповідями про наших бійців. Наприклад, про одну родину з Івано-Франківська, де в АТО служать батько з двома синами. Не могли повірити, що після поранення та демобілізації наші хлопці знову добровільно повертаються на схід, хоч можуть вже не воювати, бо своє відслужили.
«У мене таке відчуття, що ми приїдемо ще, – каже Джон Шеклтон. – Це була не остання допомога. Ми повеземо додому свої враження і відео. Будемо показувати іншим. Будемо залучати ще більше людей. Наступного разу, як вдасться зібрати кошти на ще один реанімобіль, то повеземо його на Донбас особисто».
