Якщо з самого ранечку, коли ще навіть добре не відкрилися очі, рука вже тягнеться під подушку та намагається намацати там пакунок – це вірна ознака того, що надворі 19 грудня – день Святого Миколая. Коли і маленькі діти, і поважні дорослі тітки і дядьки чекають на радісне диво.
 |
Миколай у чужих кросівках
Хоча Миколая вже однаково шанують по всій Україні, але традиція в цей день класти під подушки дарунки вкорінилася саме у нас, західняків. Навіть у радянські часи, коли всі релігійні святі були під забороною, Миколай все одно щороку приходив у наші домівки.
Скільки добрих і веселих спогадів пов’язані із цим днем у кожного з нас? Як мучилися, вигадуючи, що то ще дописати у листі? Як переривали шафи та антресолі – ну, треба ж було знайти мамину схованку. Чи як намагалися якнайдовше не засинати, аби злапати Миколая, або хоч маму чи тата за руку…
«Ввечері перед Миколаєм мама завжди розказує про нього легенду, – каже студентка Оксана Ганущак. – Зараз уже не для мене, а для меншої сестрички, але я завжди сідаю поруч і також слухаю».
Легенда в них така – Миколка був сиротою, але жив з тіткою та дядьком. І сім’я його була доволі багатою. Мав він друга Петрика, родина якого була дуже бідною, інколи вони навіть не мали що їсти. І Миколка не знав, як помогти. А ще був у нього старий вчитель. Одного разу читали вони Біблію і там було написано – «коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця». Старий вчитель пояснив: як робиш добро іншим, то не треба цим хвалитися. І тут Миколка надумав – пішов ввечері до комори, понабирав їжі, тихенько відніс до хати Петруся та поклав на поріг. І так він став нишком робити подарунки усім біднякам. Ходить Миколай і дотепер, а подарунки приносить чемним дітям. А от нечемні отримують різки.
«Мені також одного року дісталася різка, – сміється Оксана, – якраз тиждень перед тим розбила вікно у школі. Але й подарунка тоді Миколай не забув покласти. А якось приніс ложку – мама ніяк не могла змусити мене нормально їсти».
«Як сьогодні пам’ятаю, запихаю руку під подушку, мац- мац, а там нема нічого, – ділиться своїми миколайковими спогадами фармацевт Роман Мельник. – Відчув, як серце завмерло, кидаюся з ліжка і тут бачу, що на підлозі стоять червоні дитячі тапки, а у них повно ласощів. Мама потім пояснила, що Миколай просто не зміг запхати все під подушку».
«Про Миколая у мене безліч спогадів, – розказує менеджер Світлана Зенчук. – Одного року подарунки нам із сестрою ставила бабуся, бо мама якраз поїхала в Італію. Чуємо, зайшла, поклала біля ліжка, потім вернулася і щось там поправила. Потім прийшла ще раз – і знову поправляти. І тут моя сестра не витримує, встає та каже: «Бабо, давайте вже то сюди. Сміху було…».
А ще дівчина розповідає, що у них з сестрою була традиція – на Миколая перевдягатися святим та ангелятком і ходити вітати малих племінників. «І от прийшли ми до племінниці, їй тоді було десь чотири роки, розказуємо віршики, – веде далі Світлана, – дитина слухає уважно, а потім видає: «Мамо, а чого у Миколая Світланині кросівки?».
Його вірні помічники
Ні для кого не таємниця, що Святий Миколай має своїх помічників. Діти думають, що то ангел і чортик, які нагадують про їхні гарні та погані вчинки. Дорослі знають своє. Адже саме на них покладений обов’язок зробити для малюка справді казкове свято. Спробуймо хоч дечим допомогти.
Обов’язково наполягайте на тому, щоб дитина писала лист Миколаю. Тоді не доведеться ламати голову. Поясність дитині, що вона має написати не тільки список подарунків, але й трохи про себе – чи була вона чемною, що робила поганого. Це ще й чудова можливість для самої малечі оцінити свою поведінку.
Постарайтеся купити хоча б частину речей саме з того списку. Якщо не виходить по грошах, не можете знайти, чи вважаєте, що, на вашу дорослу думку, дитині того зовсім не треба, можна зайти з іншого боку. Ось кілька порад, аби зробити зовсім непоганий подарунок.
Перша – дарунок має приносити дитині радість, а не бути практичним. Це аби ви потім не дивувалися, чому маленька донечка більше тішиться короні зі стразами, а не новій дорогезній куртці.
Найпростіше догодити малятам до трьох років – вони будуть тішитися навіть шоколадному «миколайку». Загалом таким діткам варто дарувати «розумні» іграшки, які розвивають координацію, спритність, а також знайомлять з першими словами, кольорами, цифрами.
Розвиваючі ігри залишаються актуальними і для дітей до 12 років. Можна дарувати і настільні, і комп’ютерні ігри. Школярикам сподобається техніка – наприклад, мобільний телефон, плеєр і тому подібне.
Один з універсальних подарунків – книга. Для малюка підійде книжка з яскравими картинками, яка допоможе вивчити кольори, тваринок, також актуальні книжки-розмальовки та книжки-іграшки. Старші діти втішаться пригодам про улюблених героїв з гарними ілюстраціями.
Після 12 років можна покласти під подушку косметику, прикраси, мобільний, навушники, колонки, якусь веселу мишку для комп’ютера, клавіатуру. «Активним» підліткам – ковзани, ролики, велосипед і т. д.
Важливий момент – подарунок має бути якісним. Не обов’язково найдорожчим, але перевірених виробників.
А от чого не варто дарувати – так це грошей. Навіть для підлітків приємніше отримати подарунок, а не конверт з папірцями.
Дорослі також вірять
Звісно, свято Миколая не закінчується разом із дитинством. Дорослі також дуже не проти знайти під подушкою хоча б маленький презент.
«От моя мама завжди купує миколайчики усім, – розказує Оксана Ганущак. – Минулого року татові подарувала нові шкарпетки, бабусі шоколадку, а їй ми поклали під подушку новий гаманець. Так, це смішні подарунки, дрібнички, але як приємно було зранку показувати їх одне одному та всім разом сміятися!».
Втішити близьку людину «миколайчиком» – то приємність не тільки до неї, але й для вас самих. Коханій чи коханому можна подарувати гарну прикрасу, парфуми чи гаманець… А можна взагалі придумати щось дуже оригінальне.
От медсестра Олена Ковалюк каже, що цього року приготувала своєму чоловікові у подарунок землю. «І не треба сміятися, – каже вона. – Я справді подарую йому землю. У вигляді глобуса».
Тож даруймо одне одному радість, і Святий Миколай ніколи нас не залишить.
