«Коли береш / даєш хабара – відчуй кров Небесної сотні на своїх руках», – ця фраза вже кілька місяців стоїть перед очима багатьох. Вона справді вплинула на свідомість українців і спершу навіть дала якийсь результат. На жаль, не надовго. Корупція вижила й повернулася. Франківські виші – не виняток.
До «Репортера» звернулися студенти Прикарпатського університету. От його приклад і розглянемо. Не тому, що там найбільше корупції. Просто цей виш найбільший у місті (понад 18 тисяч студентів) і незадоволених там, напевно, більше, ніж в інших.
Плати, бо набігаєшся
«В юридичному інституті корупція на заочній формі навчання – це стабільна форма речей, – розповідає студентка третього курсу Оксана. – Нормально сесію не здаси ніколи. На кожному факультеті, де є заочна форма, є свій методист. Він усе і врегульовує: щодо розкладу іспитів, закриває відомості і т. д. А методистка нашого факультету врегульовує ще й усі грошові питання».
Є різні корупційні механізми, каже Оксана. Один із них – дати гроші за цілу сесію й мати чистий спокій півроку! Припускає, що там діє ціла система, напрацьована роками: даєш гроші методисту, а вона їх ділить між викладачами та дирекцією інституту. «Після того, як студент заплатив, – продовжує дівчина, – він навіть не питає, які будуть оцінки. Якщо ж не дає, то здебільшого ходить здавати іспити по третіх талонах. У мене таке якось було, бо відмовилася платити».
Ще більше Оксану обурює те, що методист створює у студентів видимість «хвостів». «Я підійшла до методистки, запитала, чи я все здала, – продовжує студентка. – Вона зобов’язана подивитися в базу й відповісти. Сказала, що нема заліку. Тоді я пішла до викладачки, втратила багато часу, дочекалась, а та говорить, що в мене все здано. Виглядає, що методист спеціально це вигадує, аби студенти йшли домовлятися».
«А я таки заплатила у цьому семестрі 2500 грн., – говорить студентка Ольга. – Бо працюю та не маю часу бігати по третіх талонах. Якщо не дати грошей, то за першим талоном дуже важко скласти іспит. А так – гроші здав, усе закривають за першим разом, ходити не треба взагалі».
За словами дівчат, у кабінеті методист не домовляється, боїться. Гроші бере у коридорі або на сходах. Головне – щоб за межами кабінету. «Я давала в коридорі, – продовжує Ольга. – Вона сказала принести суму. Я поклала гроші в конверт, заглянула у кабінет, і вона одразу ж вийшла. А я навпаки – хотіла зайти всередину, щоб ніхто не побачив. Не знаю, може в неї щось прослуховується. Я дала конверт, методист склала його вдвоє і поклала собі в кишеню».
Усе має таксу
Було таке, розповідають дівчата, що їх просили купити книги в якогось викладача. Наприклад, «Цивільне право». Книга складається з двох товстих томів. Ціна – по 150-200 грн. за один том. Ці книги студент зобов’язаний принести методисту, за це він отримує позитивну оцінку з певного предмета.
«Приходиш до неї, а там уже стопка книг від таких самих студентів. Книги їй не потрібні, – переконані дівчата. – Це просто бізнес. Вона повертає їх назад, а гроші забирає собі».
Буває, просто дають гроші викладачеві. Трійка «коштує» 200 грн., четвірка – 250 грн., п’ятірка – 300 грн. За залік платять півсотні. Хоча це стосується не всіх викладачів. Бувають і принципові, які грошей не беруть. А є просто «добряги» – вони дозволяють списувати чи підказують самі.
За словами студенток, перевірити свої результати їм не дозволяють. Наприклад, пишуть вони роботу з кримінального права. Там є описові питання, тести, задача. Усе це студент розв’язує, а йому потім просто кажуть, що він не здав. Результат – другий талон, усе заново.
«Треба заплатити 9400 грн. на рік за навчання і ще 5000 грн. за здачу сесій, – рахує Оксана. – Не заплатиш – не здаси. А за гроші я здаю все за першим разом. Мене навіть попереджують: напишіть щось для вигляду, а що там буде написано – неважливо».
«Є такі студенти, які ніколи не з’являються на сесію, – каже Оксана. – І в них хороші оцінки, вони все здають. А є такі, як ми, що вчаться і їх все одно примушують платити. А я не хочу! За що? За те, що я готуюся, вчуся і на мені хтось хоче заробити? І це ж правозахисників готують до роботи. А якби медиків так готували?».
Звідки ноги ростуть
Ректор Прикарпатського національного університету Ігор Цепенда переконує: усі заходи, які треба було зробити для подолання корупції у виші, ректорат запровадив ще минулого року. Навіть ввели до штату особу, яка має протидіяти корупції.
«Це колишній правоохоронець, який добре знає проблему, зустрічається зі студентами й викладачами, аналізує, – говорить Цепенда. – Адже проблема корупції є далеко не такою, як виглядає. Ми робили анкетування, працювали із студентським активом, сенатом, випускниками, проаналізували ситуацію та дійшли до висновку, що є кілька напрямків корупції».
Перший – викладачі, які створюють такі умови, що студент просто змушений дати хабар. Другий – окремі старости груп, які хочуть на цьому зробити бізнес. Третій – студент просто не хоче вчитися, йому легше заплатити. Четвертий – банальний «розвод» батьків, коли студент просить у них гроші на хабар, а насправді просто збільшує собі кількість «кишенькових» грошей.
Усе тому, каже Ігор Цепенда, що не всі нинішні студенти доросли до вишу, їх рівень – ПТУ. Вони потрапляють до університетів через контрактну форму навчання, з мінімальною кількістю балів ЗНО (140 балів, незначний показник). І більшість університетів приймають таких студентів. Причина проста – гроші, ВНЗ мають недостатнє фінансування. А низький рівень знань студентів є ґрунтом для корупції.
«Крім спеціального працівника вишу, до якого студенти завжди можуть звернутися, на нашому сайті є гаряча лінія з ректором, – продовжує Ігор Цепенда. – Також кожні 2-3 місяці я зустрічаюся з активом університету. Працюю за системою «коронного свідка», як у західних країнах: якщо людина повідомляє про корупційний випадок, то вона недоторканна. Але ми дуже обережно вивчаємо інформацію, адже бувають і наклепи. Можу навести сотні імен викладачів, які чесно працюють і не беруть хабарів».
Освіта не буває заочною
Як каже ректор, у жовтні минулого року він пішов на безпрецедентний крок – дозволив студентам, які відчувають, що викладач має до них більші претензії, ніж може бути, анонімно висловити бажання та здати певний іспит у тестово-комп’ютерному режимі.
«Але мене насторожило, що за зимову сесію ми провели лише п’ять таких іспитів, – зауважує Ігор Цепенда. – А ще цілу кафедру перевели на тестово-комп’ютерний режим. Причина – викладачі ставлять свій предмет пріоритетом».
Заочники, додає ректор, також мають право на тестово-комп’ютерний режим здачі іспитів. І студенткам Оксані та Ользі він теж радить іти цим шляхом. Так у них узагалі не буде контакту ані з викладачем, ані з методистом. Хоча, за словами Цепенди, заочна форма сама по собі є небезпечною у плані корупції ще з часів СРСР.
«Так як зараз, виглядає, що заочна – це не освіта, – переконаний він. – Тому ми цього року перевели підготовку з багатьох предметів на дистанційну форму навчання. Студент-заочник може мати контакт з викладачем через комп’ютер, може робити контрольні у будь-який час. Це зменшує корупцію та підвищує знання».
* Імена студенток змінені на їхнє прохання. Ім’я методиста не вказано з етичних міркувань.
Comments are closed.