Соціум

Саєвич: У місті немає політичної волі, тож нема і порядку

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Кілька тижнів тому в Івано-Франківському виконкомі відбулися зміни. Багато хто з попередніх його членів залишився «за бортом». Серед них — заступник міського голови Микола Саєвич.

Однак, сьогодні він не збирається йти з франківської комуналки. Про комунальну галузь, чиновницьку роботу та плани на майбутнє із Саєвичем говорив «Репортер».


— Пане Миколо, заступник мера — це єдиний ваш чиновницький досвід?

— Ні, у мене 18 років стажу держслужбовця. Колись працював у фінвідділі, фінуправлінні, КРУ, податковій. Потім відкрив арбітражну фірму, 10 років був аудитором. Далі очолив навчальний центр від USАID, який займався новим законом про банкрутство. Ми робили фінансовий та економічний аналіз підприємств, реструктуризовували борги, залучали кошти, продавали майно, відновлювали роботу. А вже звідти я пішов на посаду директора «Водоекотехпрому».

— Як ви туди потрапили, мер допоміг?

— Ні, йому мене порекомендували, запропонували вибрати одне із кількох комунальних підприємств. Міський голова мене вислухав і призначив керівником «Водоекотехпрому». Я вибрав це підприємство, тому що знав його, адже кілька років перед тим проводив його санацію.

— Потім мер просив вас піти на посаду заступника із комунальних питань, але ви відмовлялися. Чому?

— Я не народився держслужбовцем, не люблю цю роботу. Коли пішов із податкової, то дав собі слово більше туди не повертатися. В мене інші методи роботи, інший характер.

— А що не так у держслужбі?

— Проблема в тому, що там ти маєш чітко дотримуватися інструкції, а щось не так, то вже корупція. Не можеш прийняти своє рішення, його завжди треба з кимось погоджувати. От робиш щось, а завтра тобі кажуть, що воно не потрібне. А ще часто затягують справи. Я таке не люблю. Говорити треба один раз, а потім іти до кінця.

— І все ж таки ви пого-

дилися.

— Справа йшла до виборів. То був липень, вибори були в жовтні. Я вважаю, що пішов для підсилення команди мера. Мер тоді навіть обіцяв: якщо піде щось не так, то я зможу повернутися назад.

— Корупція вас оминула?

— Ні, фактично в перші дні моєї роботи прийшов УБОЗ і завів справу. Бо я не надав вчасно відповіді на депутатський запит. З того часу в мене на столі стояв закон про корупцію.

— Добре вивчили?

— Закон такий, що придертися можна до будь-чого. Справи є й дотепер. Будь-яка скарга, навіть вигадана, підлягає відкриттю досудового кримінального провадження. Важко було звикати до цього.

— Віце-мером ви були три роки. Як економіст мали час побачити, які підприємства є найсильнішими, а які найслабшими.

— У комуналці нема дуже сильних підприємств, бо все залежить від фінансування. А оскільки його нема, то, я вважаю, роботу треба віддавати приватнику. Бо неправильно, коли комунальників змушують працювати задарма або з недофінансуванням.

Коли йшов на посаду, то мені обіцяли, що зможу робити свою політику. Коли ж я виніс програму реформування комунальної галузі на сесію, то її не затвердили. Прийняли програму, яку писали свободівці.

— А чим ваша відрізнялась від їхньої?

— Вони говорили про створення єдиного підприємства — ЄРЦ, а я про створення чотирьох. Перше — була б конкуренція, одне тягнулося б до іншого. А друге — не всім треба було закриватися. Наприклад, ЖЕО № 1 сьогодні є в процедурі ліквідації і вже без боргів. У нас були хороші керівники. І при такому фінансуванні, яке сьогодні має ЄРЦ, вони були б значно ефективніші.

— Кажете, при фінансуванні, яке є в ЄРЦ. Яке ж там фінансування?

— Багато. Для порівняння у 2011 році жеки отримали з бюд­жету 2 млн. грн., у 2012‑му — 2,5 млн. грн., в тому числі і ЄРЦ — 0,7 млн. грн. і плюс 4,3 млн. грн. внеску до статутного фонду ЄРЦ. А у 2013 році заплановано 14,2 млн. грн. — теж як внесок до статутного фонду. До речі, 6,4 млн. грн. для ЄРЦ уже фактично сплачено.

Сьогодні можна будь-якого керівника жеку спитати: як би він жив із таким фінансуванням? Він би жив як туз.

Ідея правильна, а от виконання — ні. Не сприймаю того, що купують підрядникам техніку, робочу форму чи мітли. Це абсурд, бо ЄРЦ має сказати: роби, а я заплачу.

Декларують перерахунок тим, хто не отримав послугу. Насправді ж перераховують тому, хто звернувся із заявою. А чому не всім, хто живе у під’їзді? Немає політичної волі в місті, то нема й порядку.

— Хто саме має проявити цю волю? Мер? Депутати?

— Мають бути чіткі правила гри: хто і за що відповідає. Натомість усе розкидано по відділах, структурах, управліннях. От дороги ремонтує один, другий і третій. Економічний аналіз роблять різні департаменти…

Наведу приклад. Приїжджають німці, які готують транс­портну схему руху, і питають: які будуть їздити автобуси, приватні чи комунальні, який їх розмір? А ми не можемо відповісти.

— Таке тільки в Івано-Франківську чи по цілій Україні?

— Наприклад, Вінниця розвивається. Там до мера на прийом приходять лише три людини на місяць. Якщо ж приходить більше п’яти, то це означає, що хтось у нижчому рівні не відповідає своїй посаді. На виконкомі розглядають по 200 питань.

А ми більше дебатуємо, сперечаємося. Я не кажу, що ми гірші. Просто інший стиль роботи.

— Ви намагалися це змінити?

— Намагався підказати. Не люблю прикладати зусилля туди, де бачу, що й так нічого не зміниться. От, даю пропозицію, а приймається інша. Бо керівник комунального підприємства йде до мера напряму та вирішує питання, про які я навіть не знаю.

— Два роки тому депутати об’єднали посаду заступника мера із керівником департаменту комунального господарства. Це було правильне рішення?

— Ні.

— Чому ж ви на це пішли?

— Це було в рамках програми реформування ЖКГ, про яку я вже згадував.

— Але до цього ви з депутатами знаходили спільну мову, потім усе одразу помінялося. Чому?

— Напевно, хлопці думали, що я буду виконувати всі їхні вказівки.

— А ви не виконували? Що саме?

— Важко сказати, це робота. Я завжди маю свою думку, а чиновник повинен бути більш виконавчим. Через департамент йдуть грошові потоки, тому вони одразу забрали їх і перекинули іншим виконавцям.

— Отже, зараз ви стоїте на біржі та хочете повернутися назад на «Водоекотехпром»?

— 30 червня 2010 року я звільнений із «Водоекотехпрому» і, згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України, переведений у виконком. Тут працював до 7 червня 2013 року, звільнений у зв’язку із закінченням повноважень, після сформування нового виконкому. У ст. 118 КЗпП України прописані «Гарантії для працівників, обраних на виборчі посади». Згідно з ними, я маю право повернутися на попередню посаду або мені повинні запропонувати аналогічну.

— Але ж посада зайнята, невже підете до суду?

— Піду, бо маю право.

— Припустімо, виграєте. Не переживаєте, що мер чи депутати будуть прискіпуватися до роботи?

— Аби прискіпуватися, треба знайти, до чого. Побачимо, як воно буде, про це ще рано говорити

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.