В однойменному, відомому та улюбленому фільмі багатьох поколінь головна героїня Людмила Добрий-Вечір робила все сама. Заправляла, пробивала квитанції, збирала гроші, знову пробивала квитанції та видавала їх водіям. Сьогодні ж сучасним заправникам, а правильно – помічникам оператора АЗС – геть усе просто. В цьому переконався «Репортер», який протягом дня заправляв машини. Працював сумлінно і без роликів (техніка безпеки б не дозволила). А також – отримав свої перші чайові.
Перший досвід
На трасі Івано-Франківськ – Чернівці в селі Раківчик Коломийського району «Репортер» влаштувався на одну із заправок «WOG». Роботу починаємо «з низів» – з посади помічника оператора – людини, яка, власне, й заправляє машини. Видали чистеньку форму, трохи завелику, зате теплу. Її є два види – зимова та літня: куртки, футболки, шапки та взуття – все до сезону. Ще приставили аж двох наставників.
Отже, перша машина. Впевнено відкриваємо бачок. Щось не вдається. Майже хвилина пройшла, результату – нуль. Водій усе побачив, до каси не поспішає – дивиться. Не довіряє. Стоїть. Доводиться виправдовуватися – мовляв, перший день, пробачте. Вираз обличчя водія змінюється, він посміхається та йде до каси.
«Так, головне нічого не переплутати», – нагадувала собі подумки годинки так з півтори. А далі все пішло на автоматі. Втягнулася. Хоч жінки на заправках – вже не дивина, та деякі водії поглядали з подивом. Доводилось відразу братися до діла. Впевнено посміхалася і відразу питала: «Шеф, якої заливати?». Чомусь вирішила, що таке звернення цілком прийнятне, мабуть тому, що на наших дорогах кожен водій – головний…
«Другу залий», – каже шофер. Ага, то «друга» – це 92 бензин. Були й такі, що від подиву забували, яке пальне вживає їхній залізний кінь. Тому надалі обмежувалася просто посмішкою, та запитувала коротко: «Який?».
Інші без жодних питань просто виходили з авто та прямували до каси – це, кажуть, постійні клієнти. Про них досвідчені помічники операторів вже добре знають. А новенькі?! Тому доводилось наздоганяти та перепитувати.
 |
Тільки б не було снігу!
Досвід з’являється з кожною заправленою машиною – набиваємо руку. Ого, а от і перші чайові – дві гривні. Все, гроші в рамочку і на стіну. Мої досвідчені колеги Павло та Юра щиро за мене радіють. Кажуть, що це дуже добре. Юра розповідає, що найбільше за день заробив чайових – 28 гривень. Тож початок вже є. До речі, цими двома гривнями день і закінчився…
Отже, після трьох десятків авто вже трохи розбираємось у марках машин, не плутаємо пальне, баки розкручуємо та закручуємо в секунду. Стукаю по капоту, піднімаю руку вгору: «Щасливої дороги». Далі пішла на іншу роботу.
Виявляється, із 24 пунктів, які мають виконувати помічники операторів, лише один стосується заправки авто. Крім цього, їм належить вся немаленька територія АЗС. Треба позбирати сміття, позамітати, роздовбати лід, покидати сніг. Інколи, кажуть, навіть часу заправляти машини не вистачає. Особливо взимку, якщо є купа снігу. Все треба розчистити до асфальту – так вимагають тутешні стандарти та техніка безпеки.
На щастя, погода всіляко сприяла, на дворі гріло сонечко. Снігу не було. Зате лід таки довбали. Позбирали кілька папірців, недопалків і пластмасових ложечок. Оператори кажуть, що наші водії культурніші за іноземців. Адже сюди заїжджають і поляки, італійці, румуни, молдавани. За останніми дивляться особливо…
Кар’єрний ріст
Такого швидкого підйому кар’єрними сходами в журналістиці не буває. За шість годин роботи на вулиці «Репортер» підвищили до посади оператора. Збільшилась і відповідальність. Хоч і працюєш у теплі, в біленькій сорочці, але…
«Робота добра, але люди приїздять різні, – каже досвідчений оператор Галина Бабіїв. – Є, хороше слово скаже, а є, що й з самого порога буде висловлювати своє невдоволення, почне хамити. А все через те, що у людини поганий настрій, і вона мусить десь виплеснути свій негатив. Але ми все одно посміхаємось».
Нещодавно на одному з телеканалів був сюжет про те, що жінка-оператор самотужки затримала чоловіка, який вночі вдерся до неї з сокирою. Тут на заправці в Раківчику таких випадків, на щастя, не було. Кажуть, що у нас область дещо спокійна. Хіба словом образять. Хоча, виглядає на те, що місцеві жінки здатні відбитися від будь-якого нападника.
«Був один випадок, – каже начальник АЗС Володимир Недільський. – У водія загорівся мотор, а в машині – маленька дитина. Все сталося за секунди. Оператор миттю зреагувала – полум’я загасили».
Загалом враження про роботу на заправці – лише позитивні. Тут і «коня» напоїти можна, і самому наїстися чи кави попити. До речі, виявляється, «Репортер» пішов дорогами Андрія Кузьменка (Скрябіна). Минулого року він повертав на АЗС у Раківчику і, вражений комунікабельністю та щирістю заправників, жартома просився сюди на роботу. Написав про це у книзі відгуків. Отже, «Репортер» теж написав. Після роботи.
Comments are closed.