Простий селянин зекономив тисячі доларів на своєму тракторі, який зібрав власноруч з найменших деталей – від жигулівських фар до фордівського мотору. Цей універсальний тракторець може робити все. І таких винаходів на обійсті майстра є чимало.
Фіфа на подвір’ї
У селі Новоселиця Снятинського району на обійсті Жмендаків сміливо можна влаштовувати редакцію журналу «Моделіст-конструктор». Адже жодна деталь тут без діла не лежить – усе можна застосувати та сконструювати щось нове. Тому від теорії відразу можна переходити до практики.
Свій перший винахід Юрій Жмендак зробив понад 30 років тому – то був маленький мотоблок. За словами майстра, такого тоді не було на цілий СРСР. Мотоблок працює й досі – за день ним можна обробити, засадити та загорнути 20 соток. За допомогою цього тракторця він навіть побудував собі хату, де і зараз мешкає з родиною. У 1980-х тільки в нього на все село були проведені каналізація та вода. Це також зробив сам.
Винахідливість і не лінивість у праці – із цим девізом живе пан Юрій. І це допомагає йому робити різну техніку, яка добряче полегшує життя в селі.
«Якби ви викопали 35 сотих землі, – каже він, то придумали б і не таке. Щодня приходив з роботи та йшов копати город. Потім подумав, а що б то таке зробити, аби легше було. От і придумав мотоблок. Виходжу на город, включаю, а сусіди з хати повибігали дивитися, що це таке. Знають, що орати мають коні чи колгоспний трактор, а це вийшов з такою фіфою. Спочатку щось не виходило, намучився, ліг із тим спати. Не повірите, як поправити роботу, щоб запрацював мотоблок – все приснилося. Встав удосвіта і відразу пішов до майстерні».
До мотоблоку Юрій Жмендак додав причіп, косилку, картоп-лесажалку. До речі, у цього, на той час, нового чуда техніки була й своя назва «ЖЮІ-13» – на честь винахідника. Жмендак Юрій Іванович, зрозуміло, а от 13 – звідки?
«Робив мотоблок у школі, коло мене було багато дітей, – пригадує майстер. – Кілька разів наганяв їх додому, бо година вже була пізня. Діти не послухали, а десь поховались. Лише я завів мотор, виїхав, а ті повибігали з криками «Ура-а-а-а!» і кажуть: не сваріться, бо ми вже назву придумали – «ЖЮІ-13». А 13, бо саме стільки дітей там і було».
Крім мотоблоку на обійсті знайдеться і млин, і гембляркациркулярка – все працює на одному моторі, зварювальні апарати, плуги. Серед подвір’я стоять два великі баки, з них пан Юрій Жмендак буде робити котел до хати, який має удвічі економити газ.
Залізне чудо
Найбільше майстер гордиться своїм трактором. Його вони разом із сином Русланом збирали близько шести років, минулоріч почали вдосконалювати, але на цьому не зупиняються. Трактор «вміє» майже все, що можна робити в селі. Ним можна орати, культивувати, садити картоплю, розкидати добрива. Можна розвернутися під кутом 90 градусів. Можна возити до трьох тонн вантажу. Сам майстер називає своє дітище чудом. Тракторцем легко управляє його внук Андрійко – до гідроруля не треба прикладати надмірної сили.
Найбільше деталей до цієї універсальної машини знайшли на металобрухті, але вмілі робочі руки знову повернули їх до життя, тобто до роботи. З чого складається трактор, Юрію Жмендаку відповісти було найлегше – з металу.
«Мотор – від автомобіля «Форд», – перелічує Жмендак, – коробка – ГАЗ 51, розкладка бобіковська, мости від волинян-ки, фари і дзеркала від «Лади», рульове, де є гідропідсилювач, – від ще радянського КСК, два насоси від НШ-10, циліндр від трактора Т-150, його викинули, бо дістав корозію, то ми його знайшли та відреставрували, поміняли сальники і він запрацював. Бак для пального – від «Запорожця». Коли була повінь, майже півсела затопило. То ми цим тракторцем зробили багато роботи. Вивозили всі повалені дерева з-під моста, машини тягали, возили каміння для укріплення».
Незамінний такий тракторець і взимку, адже долає будь-які перешкоди. Оскільки в селі немає доброї дороги, то Жмендаків часто просять допомогти витягнути якусь машину, що застряла. Також цієї зими їхні сусіди можуть бути спокійними та не надто трудитися з прокиданням снігу. Пан Юрій до свого дітища зробив ще й металеву лопату. У власноруч зібраній кузні, каже – «на коліні».
«Якщо порівняти, то робота над трактором обійшлася десь у півтори тисячі доларів, – рахує Жмендак. – А новий коштує близько десяти».
Школа випускає плитку
Вже 44 роки Юрій Іванович працює завгоспом в школі, у сусідньому селі Джурів. Намагається творити й тут. У школі почали виготовляти плитку, до речі, за конструкцією свого завгоспа.
«На спеціальний змайстрований металевий стіл, – розповідає Жмендак, – ставляться форми, їх наповнюють розчином. Стіл підключають до мотора, він вібрує та втрясає розчин. Менше як за три хвилини є готова плитка. Обережно відставляємо та ставимо на добу, аби сохла».
Цього літа тут кипіла робота. Матеріали – шутр на річці, цемент і форми плитки – у магазині, решта – своїми руками. Працювали всі: батьки, вчителі, навіть діти. Власною плиткою вже обклали 300 квадратних метрів подвір’я школи. Пан Юрій каже, що зекономили силу силенну грошей. Наступного літа таку роботу продовжать, аби доробити заїзд до школи.
«За кордоном так є, що дав пропозицію – плати гроші, – говорить Юрій Жмендак. – Але не в нас. Нам хто заплатить? Ми хочемо бути в Європі, то робимо все своїми силами».
Отож, фермерам на замітку – можна поїхати в Новоселицю та набратися досвіду. Часу до весни вдосталь.
