СВІЖЕ:

Автостопом по Білорусі

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Сьогодні модно подорожувати. І не просто подорожувати, а шукати екзотику, яскраві враження й відчуття. Індія, Еквадор, тропічні острови… вже уявили банани-кокоси? Смішно, але країна контрастів лежить зовсім поруч. Далі — про те, як двоє автостоперів* за тиждень об’їхали пів-Білорусі. Не переключайтесь!

Маршрут: ІФ — Львів — Дубно — Луцьк — с. Поліське — с. Мокрани — Гродно — с. Пацевічі — Мінськ — Городєя — Нясвіж — Мір — Кобрин — с. Каташи — Брест — с. Мокрани — с. Поліське — Луцьк — Львів — ІФ.

Погані дороги, жахливі дороги, просто бездоріжжя. Це нині є лейтмотивом усіх водійських розмов. І всі вони, врешті, обривались черговим матом на адресу Укравтодору. З іншого боку, навіть водіїв-мовчунів вдавалося розговорити завдяки ямам…

З українських міст найбільш зацікавило Дубно, хоча місцевий замок не вразив. Домашні вареники по трипієсєт, доходяги-двоповерхівки з табличками «пам’ятка архітектури» й несподівано стильно вдягнені мешканці.

У Луцьку пробували ночувати біля річки Стир, але були змушені здати позицію комарам. Напросились ночувати на перше-ліпше подвір’я, познайомилися з ґаздинею — пані Валентиною. Зранку вона пригостила нас кавою з бутербродами. Сам Луцьк не сподобався, бо всю історичну красу загородили багатоповерхівками та базарами.

Добрі люди підказали піщане озеро в сосновому лісі — й то було перше кльове відкриття цієї манд­рівки. Поплавати під вечір після довгої дороги — саме те. А ще «зарядитися» лісовими чорницями й суницями. Здавалося, на цьому можна й завершити день, але до кордону лишалось зовсім трохи і ми таки рушили. Там — невелика черга, якась плутанина із заповнен­ням міграційної карти — і ми вже в Білорусі. Лише дві хвилини ловимо машину — летимо на Гродно.

Вечірня дорога, сонце заходить, в селах жодної душі, на трасі порожньо, десь збоку ряди однакових колгоспів. Магазини закриті ще о 18:00, на 300 км — дві заправки.

У нас не було ні карти, ні атласу, планшет глючив, тож центр Гродно шукали майже навпомацки. Втім, швидко зрозуміли: хочеш у центр — шукай вулицю, площу чи проспект Леніна. Знайшли? Оце воно й є. Лисий у кепці, порожні вулиці, красиві парки — таким було перше враження. Та й наприкінці мандрівки воно не сильно змінилось.

У Гродно найкрасивіші будинки — нереставровані. Старі шикарні кам’яниці, заколочені храми й дерев’яні триповерхові маєтки. І ніби багато історії в цент­рі, але всюди натикані тупі хрущовки, які перетворюють його на банальний спальний район.

Від Гродно довелось пройтися з десяток кілометрів, доки знайшли добре місце для стопу. Швидка траса, сонце в очі, пост ДАІ, знаки «зупинка заборонена». Як наслідок — стопили півтори години.

Ночували в закинутому селі біля Мінська. Серед чотирьох «живих» хат знайшли дачника, який нас і приютив. Наносили з колодязя води, помилися в кориті, зготували чаю на травах — ось і все, що встигли до опівночі.

Уже на світанку були на трасі та одразу застопили машину до столиці. Через об’їзну до крайньої станції метро, а далі — в центр. Гігантоманія столиці не вразила. У кафешках ніде немає інтернету.

Здивували ціни. Чому проїзд у вбитій «Газелі» коштує 7000 «зайчиків» (7 грн. на наші), а комфортний автобус — 2 грн.? Чому імпортні води та йогурти — дешевші за білоруські? Куплене за 10 грн. фасоване білоруське молоко віддавало хімією і жодним чином не нагадувало смак домашнього. Найбільше сподобався квас «Лідський», але він чомусь коштував 9660 «зайчиків» як за 1 літр, так і за півтора, а через день уже зіпсувався навіть закритим.

З Мінська вибиралися переповненою електричкою. Як винагорода — ночівля на піщаному пляжі з видом на Нясвіжський замок. Шикарний парк, позитивні люди, й тільки хмари комарів псували картину. Далі — Мір. Мірський замок, одна з найкращих прикрас Білорусі, занесена до переліку історичної спадщини ЮНЕСКО.

Брест не сподобався. Меморіал Другої світової не вразив, навіть попри те, що ми потрапили туди власне в день нападу Німеччини на СРСР. Суб’єктивно — нецікавий гігантизм…

У Білорусь найбільше хотілося потрапити, щоб розібратися, де правда, а де чутки. Якісь міфи розвінчали легко, але вже готові створювати нові — бо ж надто мало провели часу, щоб розібратися остаточно. Я навряд чи зміг би жити у країні з диктатурою, але Лукашенко — не Сталін. І це не поліцейська країна. Там хоч і показово, але десь піклуються про людей (на відміну від України, де на людей показово плюють). Вочевидь, займатися бізнесом у Білорусі надскладно. Але якщо ти простий сільський хлопчина, закінчив школу, пішов у колгосп, тобі поставили хату й зарплату в 500 доларів — жалітись не будеш. Якщо не схочеш більшого.

А втім політика — не головне. Білорусь сподобалася людьми і тою історією, яку не встигли затулити хрущовками. Багато не побачили, шкода. Ну, то цікавіше буде подивитися через десяток років!

* Автостоп — мандрівка попутними авто.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

921929336_1785775453547847_3614123971110147227_n
915012203_1697336428495424_3830467595094881204_n
обертин
ОСТАННІ НОВИНИ
921929336_1785775453547847_3614123971110147227_n
У понеділок в Івано-Франківську та області прогнозують мокрий сніг і ожеледицю
915012203_1697336428495424_3830467595094881204_n
На Прикарпатті пацієнти можуть безоплатно замінити кришталик у восьми лікарнях
суд
Студента ІФНТУНГ оштрафували на 25 500 гривень за хабар завідувачу кафедри
обертин
У селищі Обертин освятили пам’ятний знак «Серце Надії» на честь зниклих безвісти воїнів
yepdhw---c16x9x50px50p--7799952ae4f38599e45c1c8de244f625
У Димері російський дрон пошкодив п’ятиповерхівку — під завалами досі перебувають люди
суд
Побили до смерті й закопали в лісі — на Калущині суд виніс вирок двом чоловікам за вбивство та розбій
police
Стрілянина в центрі Івано-Франківська — у сутичці на «стометрівці» поранили чоловіка
922124324_3394524727411087_4852062777100145294_n
У ніч на 22 листопада росія випустила по Україні 186 безпілотників
hryhorii-kuhtar
Під час відпустки помер військовий Григорій Кухтар із села Іванівці
Тарабалка_05
​Мистецтво вижити: як регулярні майстер-класи стали тихою терапією в оздоровчому центрі мами загиблого льотчика
6b0022896b827149007388
Поліція оголосила п’ять нових підозр учасникам мережі кол-центрів, які працювали у Франківську, Києві та Дніпрі
окл-реабілітація2
«Повірити у власні сили»: як у Франківській ОКЛ допомагають відновитися після ампутацій, поранень та інсульту
Прокрутка до верху