Багато франківців цьогоріч аж запереживали, чи буде «Свято Ковалів». Адже в попередні роки його завжди проводили водночас із Днем міста.
Цього разу перенесли на тиждень. Фестиваль відгримів минулих вихідних – з 11 по 13 травня. Вшістнадцяте! Сильно, голосно та з новинками…
Яких лише ковалів за ці 16 років ще не бачили фортечні мури «Бастіону», де традиційно проводять фест. І цього року їх з’їхалося зо дві сотні з 11 країн – Швеції, Франції, Туреччини, США, Польщі, Білорусі, Великої Британії, інших. Хтось приїхав вперше, а хтось – вже як додому. Як, наприклад, Хууб Сенсен із Нідердандів. Приїздить щороку від заснування свята. Цього невисокого сивочолого чоловіка у шкіряному фартуху впізнаємо одразу. Він уже такий собі неофіційний символ фесту.
Отож, за два дні фестивалю можна було познайомитися з цікавими людьми, проштудіювати свою англійську, подивитись на ковані вироби, ще й самому спробувати скувати щось маленьке. А ще – дивуватися, як із металу можна зробити таку красу – майже ювелірну.
Дивували ковалів і самі франківці. Вінницький коваль Станіслав Скрипник, спершись на великий кований ровер, розповідає, що приїздять до нас давненько, аби відпочити й потусуватися. Цього разу привезли кілька дрібничок, аби франківців подивувати.
«Хоча, ваших вже, здається, нічим не здивуєш, – говорить коваль. – От, нас здивували. Цього ровера ми лишаємо в місті. Мер прийшов і купив».
До теми: Фестиваль гарячого металу, – у Франківську розпочалося Свято ковалів (ФОТО, ВІДЕО)
За скільки продали – не зізнаються. Чоловік лиш жартує, мовляв, не розраховували, що назад додому пішки підуть.
А от шведи – Андреас Ханнсен та Мартін Хансон – на «Свято ковалів» приїхали вперше. Вражені теплим прийомом і гостинністю. Андреас працює редактором журналу ковальської асоціації Швеції. Каже, про фест знав давно, але якось познайомився з донькою організатора фесту Сергія Полуботька – Анастасією, яка й запросила їх в Україну.
Андреас емоційно розказує, як йому сподобались місто, кухня, пиво. Ще як з колегою долучилися до спільного проекту «Мої птахи». Бо ж темою цьогорічного свята були саме птахи. Кожен учасник свята мав викувати свого. Потім цю спільну композицію встановлять, точніше підвісять, між будинками, які сполучають вулицю Галицьку із майданом Шептицького. Вперше роботи ковалів будуть у повітрі.
До теми: Організатори “Свята ковалів” презентували атмосферний відеоролик про цьогорічний фестиваль (ВІДЕО)
З-поміж усіх майстрів вирізнялися франківці – Василь Демків і Володимир Прокопишин. Вони зварювали, спаювали, кували жіночу скульптуру з живої натури. Їм позувала дружина Василя – Уляна. Кажуть, це в них така імпровізація на місці. Анонсують, що 16-17 червня на площі «Бастіону» буде фестиваль академічного мистецтва для дітей і дорослих. Запрошують усіх помалювати з живої натури.
«А ми з міста миру приїхали, – жартують троє вродливих спортивних хлопців. – З Миргорода». Стають до кувадла, й по черзі гатять молотами. Теж роблять птаха. Перегортають розпечене вугілля. Воно тріскотить, стріляє, навколо розлітається чорна сажа й осідає на обличчя ковалів та цікавих франківців, які ходять колами навколо двох ковальських рядів.
За роботою миргородець Станіслав Красюк розповідає, що вони з «Кузні Петра». Її заснував відомий коваль Петро Федоряка. Він загинув на війні 31 липня 2014 року, але його учні продовжують справу майстра.
Читайте також: Зважати й не заважати: як ковалі та релігійники у Франківську намагались домовитись
«Кожного року приїздимо і кожного року фест особливий, – говорить Станіслав. – Ми тут, як одна величезна сім’я, за спільною справою. Завжди є, що побачити й чому повчитися. Ми взагалі зброярі – у нас більше ножова тема. Цікаво подивитися, як відрізняється техніка, традиція кожної країни. Наприклад, мені австрійці сподобалися – масивними роботами. Люблять вкладати багато металу. Я сам люблю такі здорові, об’ємні речі, аби було що покувати».
До хлопців підходить Станіслав Красюк-старший, аби подивитися, як йде робота. Запрошує «Репортер» на п’ятий ковальський фестиваль до Миргорода у серпні.
«У нас традиція, щороку куємо сонячний годинник і ставимо його в місті, – розповідає пан Станіслав. – Ставити сонячні годинники – ідея нашого покійного Петра. Він хотів зробити Миргород містом сонячних годинників. Чотири вже стоять, п’ятий у нас в кузні – досі не можуть встановити. І в серпні будемо кувати шостий. Кожен присвячуємо загиблому в АТО. У нас із ковальської гільдії України – сім майстрів загинули на війні».
До теми: Ковалі об’єднують Україну: які скульптури створили майстри металу на фестивалях у Франківську
Красюк-старший каже, що цілий рік міська влада з архітектурою не можуть погодити, де той годинник поставити, мовляв, геть незацікавлені.
«У нас Лубни, Кременчук, Шишаки просять, аби продали, – зітхає чоловік. – Але ж ми робили для свого міста, аби пам’ятали наших ковалів!».
Розказує ще про одну традицію – у них на фестивалі заковується подружня пара.
«Молодята приходять, заковують отаке круглеє свідоцтво – своїми руками вибивають ім’я чи дату, – пояснює коваль. – І воно у нас висить на видному місці в кузні. Є таке повір’я, що чим більше людей його побачать, тим щасливіша й міцніша буде сім’я».
Як і щороку, до ковалів на своїх залізних конях приїздили байкери – відкривали свій сезон. Тому ревло навколо «Бастіону» й по місту довго й гучно. І вони долучилися до роботи – під настанови ковалів кували символічний величезний «Цвях дружби». По черзі гатили молотами, аби ніколи не траплялися їм цвяхи в дорозі.
Ще одною новинкою цьогорічного свята стала спеціальна програма – мобільний додаток «Свято Ковалів AR». Це розважально-пізнавальна гра-квест, яка у форматі мультиків-скетчів розповідає про тонкощі ковальської справи. Її розробники – Денис Овчар, Роман Цюпа та ціла команда художників і дизайнерів.
Треба було закачати додаток на телефон і шукати по місту спеціальні малюнки. Якщо телефон навести на одну з картинок – мав з’явитися мультяшний коваль. Таких картинок по місту треба було зібрати десять, ще зо два десятки – на території палацу Потоцьких. Шукали їх з неабияким азартом і великі, і малі. Тим, хто впорався із завданням, – дарували еко-торбу чи футболку з логотипом «Свята Ковалів».
До речі, про палац. Цього року він став новою мистецькою локацією фесту, де була експозиція ковальських виробів, показували фільми, а ще влаштували видовищне шоу – «Нічне кування» з музико та візуальним відеорядом від Vj-групи «Куб».
Як і щороку, після свята Франківськ отримав подарунки – скульптуру «Ангел, що дарує» від кузні «Росич». Її встановили на вулиці Шевченка. Ще учні та майстри франківського училища № 21 та Бердянського машинобудівного професійного ліцею подарували місту скульптуру «Сяйво станіславської ночі». У центрі скульптури-ліхтаря – символ міста – галка. Куди її встановлять, ще невідомо. Але місце, напевно, знайдуть.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.