Літак турецького лоукостера Pegasus Airlines починає знижуватися над Стамбулом. В ілюмінаторі – величезний мегаполіс, який світиться як шкатулка з коштовностями на фоні темної ночі.
Попереду – Стамбул і вікенд, присвячений місту мечетей і халви, пише Репортер.
Турки носять маски
У Стамбулі три аеропорти (один тепер приймає лише вантажі): Сабіха Гекчен, в який прилітає лоукостер, найменший і розташований найвіддаленіше. До міста туристів везе автобус-шатл Havabüs, який долає 35 км за 50 хвилин, хоч вдень, через затори, може бути й півтори години. Кінцева зупинка – площа Таксім. На ній розташований монумент Республіки, саме тут відбувалися мітинги й революції. А ще тут центральна станція стамбульського метро. Користуватися громадським транспортом у Стамбулі просто: на кожній зупинці є термінали, де можна купити квиток (разова поїздка на метро коштує 7 лір – 25 грн) або Istanbul card, яку можна поповнювати, і тоді ціна проїзду зменшиться вдвічі.
Наступного ранку гуляємо містом. Коронавірус сильно вдарив по туристичному сектору. Готелі стоять напівпорожні, черг до визначних пам’яток майже нема. Центр процвітає, але варто звернути на менш популярні вулички, і перед очима – цілий ряд зачинених магазинів, через вікна видно закинуті приміщення.
Читайте: Мечеті, пустелі, фараони. Як подивитися Єгипет по-іншому (ФОТО)
Але карантинних вимог тут дотримуються. Уряд установив штраф близько 130 доларів за ходіння без маски у громадських місцях. Напевно, дійсно штрафують, бо і місцеві, й туристи носять маски не лише в транспорті чи магазинах, а й на вулицях. А от на пляжі лежаки стоять близько, масок тут нема, дистанції не дотримуються.
По прильоту в Стамбул туристи повинні заповнити анкету, яку роздають стюарди на борту літака. Там треба написати адресу свого проживання в Туреччині, позначити, чи спілкувалися за останні два тижні з хворими на COVID-19 і чи є у вас симптоми хвороби. Ця формальність – практично єдина вимога на кордоні, навіть температуру міряють не завжди.
Місто котів
Стамбул – місто з 2500-літньою історією, колишній Візантій, Константинополь. Він лежить на двох континентах, які розділяє протока Босфор. На європейській (або фракійській) частині розташовані всі визначні місця, але азійська (анатолійська) нічим не гірша для прогулянок.
Хоч Стамбул і не вважається курортом, але тут є кілька пляжів на Мармуровому морі. Є платні, є безкоштовні, до всіх із центру треба добиратися громадським транспортом. Відправляємось на пляж Джаддебостан на азійській частині міста. З центру туди можна доїхати двома способами. Перший – довший, але романтичніший: плисти паромом через Босфор, а потім їхати автобусом. Швидший – залізничним підводним тунелем Мармарай за 15 лір. Там ще доведеться пройти зо 2 км спокійним і розміреним районом Кадикой аж до моря.
Пляж Джаддебостан – це сотня лежаків (оренда – 10 лір) на коричневому вологому піску. Тут невелика затока, хвиль немає. Вода дуже чиста, прозора й тепла, навіть в останні дні літа. Пляж свого роду сімейний, тут купаються переважно сім’ї з малими дітьми.
Відпочити від шуму міста можна й в одному із стамбульських парків. Найбільший і найвідоміший – Гюльхане. Можна присісти на лавку, або ж робити так, як стамбульці – сидіти на траві в тіні дерев. Або влаштувати «кототерапію»: коти у Стамбулі – на кожному кроці, їх люблять і годують. Все тому, що кіт в ісламі – майже священна тварина.
Залишитися голодним Стамбул не дозволить. Ціни невисокі, якщо не йдеться про дуже популярні ресторани, а порції – величезні. Пропонують багато видів кебабів, які подають з кус-кусом і овочами, м’ясо денер на великих вертелах, піде – турецька піца-човник… До замовленого часто приносять закуски й лаваш. Замовляємо рахунок, а офіціант хитро посміхається і приносить чай – як комплімент від закладу. Звісно, очікує на більші чайові, але приємно.
Читайте: Маври, королі, Ґауді – Іспанія за тиждень (ФОТО)
На вулицях працівники кафе й ресторанів закликають туристів усіма мовами, які знають. Зайшовши всередину, потрапляєш у кухню, яку потрібно проминути й піднятися вузькими сходами на другий поверх, де й розміщені столики.
Головні базари – Єгипетський і Гранд-базар – скоріше цікаві з історичної та культурної точки зору. Ціни тут досить високі, а продавці дуже надокучливі: якщо купувати, то треба вміло торгуватися – і все одно вигідно не вийде. На Гранд-базарі – довжелезні ряди з фарфоровими тарілками, килимами, кальянами і коштовностями. На Єгипетському – прянощі й солодощі.
Виходимо з лабіринту критих рядів, а базар продовжується і на вулиці. Між прилавками заховалася кав’ярня. На другому поверсі прохолодно, столики розписані в турецькому стилі. Офіціант приносить міцний чай у малих склянках-тюльпанах, баклаву – солодку аж до зубного болю. Звуковий супровід до трапези – голосний спів муедзина з сусідньої мечеті/
Читайте: Шведські кораблі й бельгійські вафлі. Як з’їздити до Європи за настроєм (ФОТО)
Взуття у пакеті
Все ж більшість приїжджає у Стамбул, щоб побачити Софійський собор або Айя-Софія. Збудована у VI столітті як християнська базиліка, перетворена у мечеть після падіння Константинополя у XV столітті, у ХХ столітті стала музеєм, згідно з указом Мустафи Кемаля – славнозвісного Ататюрка. Так було до цього року, коли теперішній президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган не заявив, що Айя-Софія мусить знову стати мечеттю. Незважаючи на протести світової спільноти, 24 липня у Софійському соборі пройшов урочистий намаз.
Тож тепер, аби потрапити в Айя-Софію, жінки повинні одягнутися відповідно: ноги закриті нижче литок, руки – повністю, на голові – хустка чи накидка. Хто не має, може скористатися накидками при мечеті за кілька лір. Тепер туристи можуть потрапити лише в головний зал: вхід на другий поверх, куди пускали за музейних часів, нині закритий. Так само прикриті усі візантійські фрески, навіть обличчя серафимів під куполом: у мусульманстві зображення людей – богохульство. Єдина компенсація туристам – вхід тепер безкоштовний.
Айя-Софія розташована на майдані Султанахмет. Посередині – фонтан, перед Софійським собором розстелені килими для охочих взяти участь у намазі. Айя-Софія і Блакитна мечеть (більша її частина зараз на реставрації) «дивляться» одна на одну з двох боків майдану. Потрапити у всі мечеті можна тоді, коли там не відбувається намаз. Його наближення не пропустиш: п’ять разів на день місто починає гудіти від тягучих голосів муедзинів. Щоб зайти в мечеть, крім відповідного одягу, потрібно зняти взуття – залишити його можна на спеціальних поличках, або взяти з собою у пакетику.
Читайте: Як за 14 днів відчути Іран і вкластись у 300 доларів (ФОТО)
Ще одна визначна мечеть – Сулейманіє. Світла, велика, розташована на пагорбі за 15 хвилин ходьби від Султанахмет, вона цікава ще й тим, що на цвинтарі поруч поховані добре відомі українцям султан Сулейман і Роксолана. Також тут відкривається гарний краєвид на район Каракой і струнку Галатську вежу.
Крім мечетей, варто піти в палац Топкапи. Саме тут жили султани під час розквіту Османської імперії. Вхід – 100 лір (370 грн), за гарем – ще 70. Територія палацу велика, тут багато павільйонів з мусульманською плиткою та арабесками, сади, багаті покої в гаремі.
Ще одне цікаве місце – цистерна Базиліка, колишнє водосховище Константинополя. У темному залі – багато підсвічених колон, тиша і прохолода заворожують.
Вечір стамбульці проводять біля Босфору. Хтось ловить рибу, хтось навіть купається. Інші просто спостерігають, як протокою пливуть кораблі та баржі, а на протилежному березі засвічують перші вогні. Скоро мегаполіс засне, щоб завтра продовжити рух.
Авторка: Ольга Романська
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.