«Або ґаздуємо, або передаємо тому, хто ґаздуватиме. Вирощувати будяки і кропиву ми не дозволимо нікому», – далеко не один раз повторював на різних заходах голова ОДА Михайло Вишиванюк. Його позиція проста – в поганих хазяїв забрати, віддати хорошим. А як?
 |
З мертвої точки
Те, що на Прикарпатті земель, які заросли бур’янами та вкрилися мурашиними купинами, не бракує – факт. Влада каже, треба сіяти, у селян своя правда. За оранку заплатити – гривень так 10-12 за сотку, стільки ж за культивацію, а ще й посадити щось треба, а зібрати… То селянин вже і задумається: треба воно чи ні. Аж тут з гори повідомили – не хочеш обробляти, заберемо.
Скільки селян, стільки й думок. От голова села Бовшів, що у Галицькому районі, Ганна Очкур розповідає, що настрої в людей дуже різні: хто агресивно огризається, хто береться обробляти, а хто й сам пише, аби забрали. «От нині бачила заяву – відмова від 30 соток, – каже пані Ганна. – А з іншого боку, необроблених земель у нас небагато, зараз криза, люди і так стали більше садити».
«Ми людям те все розказуємо, маємо свою газету – вісник сільської ради, не раз ту тему піднімали. – розказує Богдан Мадрига, секретар Рошнівської сільської ради, що на Городенківщині. – Люди по-різному ставляться. Але от подивіться, є пенсіонерка, що не в силі обробити город. Заберуть ту землю. Але чи згідний буде її хтось обробити? У нас тут є велике господарство, у них сівалка 12-метрова, то ж не будуть вони той клаптик на вісім метрів обробляти. Це ж не реально. Тут питання треба якось інакше вирішувати».
І хоча новина, що землі забиратимуть, певно, не втішила жодного селянина, інформаційна кампанія, як то кажуть, спрацювала. Так, заступник голови ОДА Василь Брус каже, що нині на Прикарпатті є 382 тис. га орної землі. До відповідного розпорядження голови ОДА не оброблялося 65 тис., а сьогодні – 44,8 тис. До речі, найбільш проблемним є Галицький район, там необроблених земель аж 30%.
«Справа зрушила з мертової точки, – запевняє Брус. – Вважаю, що це підштовхнуло всіх. Навіть от учора говорив з одним чоловіком. Той питає – а що, будуть забирати? Кажу, будуть, оріть. І то дійсно так».
Закон каже
Тож як можна забрати у людини пай чи город, якщо право власності на землю гарантується Конституцією. Спробуємо розібратись у юридичних тонкощах.
Василь Брус говорить, що механізм чітко прописаний. «Безперечно, є Земельний кодекс і він каже, що громадяни повинні самі, без втручання влади, розпоряджатися земельними наділами на свій розсуд, – запевняє він. – І в першу чергу використовувати їх ефективно та вирощувати сільськогосподарську продукцію».
Для інших у тому самому Земельному кодексі є стаття 144. Там прописано порядок припинення права власності щодо земельних ділянок, які використовуються з порушенням законодавства. Є серед порушень і «вирощування» бур’янів.
Отже, якщо ви не обробляєте свій город, він заріс бур’янами, мурашиними купами і кротовинням, значить до вас має прийти державний інспектор з використання та охорони земель. Він складає протокол і видає припис про усунення порушень протягом 30 днів. Якщо ви з тим городом нічого не зробили, то інспектор іде знову. Цього разу він дає вказівку про усунення порушення (теж на 30 днів), а ще – накладає адмінстягнення. Для громадян – від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів (340-1360 грн.), для посадових осіб – від 50 до 100 (850-1700 грн.).
Якщо і це не допомогло, то протягом ще 30 днів той же інспектор звертається до органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Відповідний орган має за місяць винести своє рішення. До речі, воно може бути оскаржене у суді.
За словами юриста ПП «Івано-Франківська правнича компанія» Андрія Івановича, у судовій практиці були прецеденти, коли суд першої інстанції приймав рішення про примусове припинення прав на земельну ділянку. Більше того, в апеляційній інстанції їх також не скасовували. Але коли справа доходила до касаційної інстанції, то Верховний суд ці рішення відміняв.
А що Конституція? У ній є стаття 14, в якій говориться: «Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону». Отже, стаття відсилає до того ж Земельного кодексу, яким і передбачена вже описана процедура.
Почекаємо до весни
Як бачимо, механізм є. Правда, процедура непроста й доволі тривала – з часу першого попередження до рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади має пройти близько чотирьох місяців. Окрім того, це рішення можна оскаржити. Щоправда, легше й дешевше виорати город…
Є ще кілька важливих нюансів. Крім селян, землі на Прикарпатті не обробляють і сільські господарства, які понабирали паїв. «У колективних господарствах цієї землі 126 тис. га, з них не обробляється 12 тис., – каже Василь Брус. – Для прикладу, є в Галицькому районі такі «Галицькі аграрні інвестиції», є там компанія «Даноша». З ними також будемо проводити роботу».
Хоч і це геть непросто, визнає заступник губернатора. Адже ці підприємства укладали договори з селянами, і вже тим вирішувати – розривати їх чи ні. «Будемо звертатися до сільрад, аби вони робили сходи громадян, – говорить Брус. – Але от заплатить він по 500 грн. дідусеві чи бабусі за пай, а ти з ним воюй. Але будемо працювати».
Є в області й «нічийні землі», так звані невитребувані паї – їх 10 тис. га. Їхні власники чи не до кінця оформили акти, чи й не починали – кому байдуже, а хто вже давно за кордоном. І до кого висувати претензії? «Безперечно, дійде черга і до них, – запевняє Брус. – Та думаю, якщо у нас з тих 65 тис. га буде 10 тис. необроблених, то це не так страшно».
Наразі в області проведена повна інвентаризація земель. У подальшому, запевняє Брус, будуть і попередження, і штрафи…
Що ж до перших справ про примусове вилучення, то швидше весни їх годі чекати. Процедура складна, але забрати землю можуть. Хоча б в одного. Напоказ.
Цифри до теми
Три чверті прикарпатців мають землю
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, на Івано-Франківщині 75% сімей мають у користуванні земельні ділянки (по Україні – 55%). Середня площа землі, яку використовує пересічне домогосподарство області (серед тих, що мають землю), складає 94,1 сотки, що в 1,8 рази менше, ніж в середньому в державі (168,5 сотки). Натомість, на Прикарпатті більша частка домогосподарств, які утримують худобу, птицю та бджіл – 56% проти 30%.
Треба відзначити, що Івано-Франківська область посідає сьоме місце серед регіонів за часткою домогосподарств, які володіють землею, та п’яте – за відсотком господарств, які вигодовують худобу, птицю та бджіл.
За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області
