У п’ятницю, 13 лютого, в Івано-Франківську експерт Інституту Політичної Освіти Олександр Солонтай прочитав лекцію “Централізація чи децентралізація. Що відбувається в Україні”. Послухати відомого громадського активісти прийшло чимало місцевих активістів, політиків, журналістів.
Що таке децентралізація?
Децентралізація – в Україні є стереотип, що децентралізація – це передати повноваження з Києва до органів місцевого самоврядування. І в країні влада буде не зверху, а у людей на місцях. Просто органи місцевого самоврядування зараз не мають можливості щось змінити, а потім її отримають. Вам не здається це абсурдом? Кого ви вибрали, щоб забезпечувати вам безпеку, якого міліціонера ви вибрали?
Передача прав має бути не до органів місцевого самоврядування, а до громад. Джерело влади – це народ. Друге після безпеки, власність. Ми всі платимо податки, а чи обираємо податківця. Нам зверху держава нав’язала і ми платимо. Хто з вас бачив звіти за свої податки? Де звіт? От це буде децентралізація – зробити собі безпеку, зрозуміти, куди пішли гроші і отримати звіти.
От ви вважаєте, що у вашому районі світло треба гасити не пізніше 4 ночі і включати його ранком не пізніше 6:30. І для цього ви вирішили провести місцевий референдум. Можете ви це зробити? Ні. Немає для цього дієвого і законного інструменту.
Хто з вас, хто має дітей у школі чи садку, знає, який бюджет школи, а скільки купили моркви в їдальню. Це установа, яка створена на місцях, працює за наші гроші і для нас, а держава не дозволяє нам подивитися, скільки моркви куплено для садка. Вона довіряє нам обирати президента, але не дозволяє подивитися на моркву.
Децентралізація – це повернення нам природніх справ, зверху мають лишитися лиш права вирішувати питання, які нам не під силу. От виграти Дебальцівську битву. Але який сенс призначення директора сільської школи РДА. Селяни мають школу, а директора призначає голова РДА, того голова ОДА, а того президент.
Держава забрала у нас дуже багато прав, які є нашими природніми. І не тільки держава, але і органи місцевого самоврядування.
Просто не має існувати такої установи, як РДА. От не повмирали люди в Коломиї, бо в них там нема РДА. А якщо вони живуть в Коломийському районі, то РДА вже їм треба, а як тільки приїхали у місто – то вже ні. Бо якщо ви селянин – то ви тупий і забитий, а якщо міський – то вже крутий. Ну так держава думає, вона так побудована, бо вона родом з союзу. Там взагалі ніхто не думав, що люди мають мати права.
Навіщо вона нам?
Тема децентралізації постала після Майдану. У нас було дві революції. До Помаранчевої революції, коли був Кучма, він тримав у руках всю ще не приватизовану країну, в нього в руках були надповноваження. В 2004 міняли президента, відбулася революція і стало питання, що президент не може мати стільки влади. На державному рівні частину її треба віддати парламенту, а на місцевому – вниз. Так виникла ідея децентралізувати. І так внесли зміни до Конституції – віддали частину повноважень президента парламенту і Кабміну. А вниз – владу не віддали. Через те, що так не сталося, Янукович, коли став президентом, повернув собі повноваження Кучми. Чому було так легко це зробити? Бо влада не пішла далеко, а лишилося в трьох будинках на печерських пагорбах.
Зараз є небезпека, що це повториться. Якщо децентралізація не відбудеться, то замість Порошенка рано чи пізно буде новий президент, він буде відкривати помилки минулого. Він скаже, що в державі безпорядок, народ скаже, ми змучилися. І він знову забере всю владу. Ми вже заплатили велику цін за цю помилку, наступна буде ще вищою.
Одним із завдань Євромайдану було «Давайте знімемо Януковича». Противники Майдану ставили питання – «А на кого замінити, на Тягнибока?». І в кінці кінців прийшла відповідь – питання не у зміни облич, а у зміні системи. І так народилася друга хвиля підтримки децентралізації. Влада має бути у людей, вони самі мають вирішувати свої питання, держава – тільки ті питання, як ми не можемо вирішити самі на місцях. Що ми не можемо вирішити, на приклад, в Івано-Франківській області? Регулювання стоку річки Дністер.
Чому децентралізація не відбувається, бо не виконано багато завдань Євромайдану, учасники Євромайдану спинилися після того, як в Україні відбулися вибори.
Що вже зроблено?
До Майдану зміни у законах були, але реально на місця передавалися лиш дрібні повноваження, а той час серйозні – бюджет, земля, передавалися наверх. Після Майдану – чи розвернулася держава в інший бік?
За минулий рік «Закон України про місцеве самоврядування» помінявся 6 разів. Зразу після Євромайдану, в березні, було змінено практично все. У березні відкрили доступ до всієї інформації у місцевих органах і запроваджено відповідальність за порушення цієї норми. У квітні змінили закон про місцеві вибори і серйозно розширили можливості людей. Насправді, у нас багато чого міняється, ми навіть часто про це не знаємо і піддаємося настрою «все погано».
Нині відкрито 100% документів, якими керується місцеве самоврядування. Якщо людині не зручно отримувати інформацію з документів, вона може отримати її особисто. Прийняли рішення про вільний вхід на всі засідання всіх органів влади в Україні – сесії, комісії, президії. І це кінцева зміна, яка була прийнята у березні. З цього почалася децентралізація. Це був перший крок – ви маєте право вільно дивитись, як місцева влада виробляє свої документи і читати все, що вона прийняла
Друге – закон про місцеві вибори був поправлений і змінений. Було змінено процедуру звільнення голів районних і обласних рад. До Майдану для цього треба було 2/3 депутатських голосів, зараз – проста більшість. Інший аспект – право на самовисування. У 2004 році після революції, політичні сили зробили одну річ по зменшенню прав місцевого самоврядування. Стояли на сцені Юля і Ющенко, дивилися на мільйон. От цих 100 тис. – то твої, а ті 100 – то мої. А решту хто? Аналітики казали – то громадянське суспільство. Ці питали – а вони з якої партії? І було таке рішення – у місцеву раду громадянське суспільство не балотується, балотуються суто партії. І забрали у людей право балотуватися у місцеві ради. І тільки після Євромайдану відновили право на самовисунення.
Відносини з судами – нова стаття, якої не було раніше. Органи місцевого самоврядування мають право звертатися у суд, якщо це потрібно «для реалізації повноважень і забезпечення функцій». Не лише тоді, коли порушені права, а коли це треба, щоб навести порядок. Їм дали функцію нагляду і контролю.
Устрій. Є міф, що не проводиться адміністративно-територіальна реформа. Але до Майдану в Івано-Франківській області було 5 міст обласного значення, після стало шість, такий статус отримав Бурштин. Тобто комплексної реформи держава не проводить, але повзуча є.
Ми повернулися до старої Конституції. Змінився порядок призначення голів адміністрацій. До Майдану – зверху був один великий Янукович, він призначав середнього «януковича», той подавай і призначав маленьких «януковичів». Так було. Система була трикутна. По діючій Конституції голови ОДА і РДА призначаються так – спочатку кандидатуру погоджує прем’єр, нині це Яценюк, а призначає президент – Порошенко. Таким чином ціна посади зменшилася. Президент з прем’єром ідуть на компроміс, аби погодити своїх кандидатів. І у нас виходить низ з малих «яценюків» і «порошенків».
Але це тимчасова структура. Бо у старій-новій Конституції написано, що мають бути внесені зміни –і не пізніше 1 січня 2006 року, як ви самі розумієте, цей час давно минув. Після свого призначення Порошенко вніс у раду проект змін – ліквідувати ОДА і РДА і замінити їх представництвами президента практично з тими ж самими повноваженнями. Коли він приніс цей текст у Раду, там сказали йому – ти чого, це взагалі не децентралізація, це ще крутіше, ніж мав Янукович. Порошенко каже – голосуйте. Рада сказала – йди гуляй. Він – добре, тоді позачергові вибори. Так в Україні сталася історія з виборами і зупинилася децентралізація. Президент на виборах не отримав 300 голосів і тепер у раді не зареєстровані жодні зміни до Конституції. Хоча в нашій написано, що вони мають бути до 1 січня 2006 року.
Як пішло далі?
А що рада приймає? Інші важливі закони. «Закон про Донбас». Там запропонували таку децентралізацію, про яку ми і не мріємо. Добре, що він ніколи не буде виконаний. Народ сам обирає міліцію, керівника суду, всі статті бюджету стають захищеними, вільний вибір мови, призначення прокурора. Якби це було по всій Україні – це було б правильно. Бо ті території, які підтримують Україну, мали б отримати ці права. А от ті, що на окупованому Донбасі, мали б отримати закон про військово-цивільні адміністрації, бо яке там місцеве самоврядування.
Зміни до бюджетного кодексу – деякі з них були технічні, а деякі фундаментальні. З липня – оподаткування депозитів, військовий збір, плюс бюджетно-податкова реформа. Почалася бюджетно-податкова децентралізація. От одна з помилок. Податок з доходів фізичних осіб – до нового року село, селище, місто – мало 25% від усіх податків, що платять люди. Район – РДА і РА – 50%, а місто у складі області – 75%. Стало як – село, селище, місто – 0%. 9 тис населених пунктів тепер не мають нічого. Райони мають – 60%. Міста обласного значення – 60%. Але райради і облради отримали компенсатори, а от села, селища і містечка компенсаторів не отримали. Це треба виправляти.
Comments are closed.