Тридцять дев’ята сесія обласної ради відбулася 16 липня, у день двадцятої річниці проголошення суверенітету України. Відтак, перше питання пов’язали з цією урочистою подією. І спершу все йшло за сценарієм: голова облради Ігор Олійник сказав декілька слів, а далі зачитав заяву до мешканців області з нагоди 20‑річчя декларації. Депутати, які звикли правити у таких заявах кожну кому і крапку, цього разу сиділи спокійно і проголосували за неї дуже швидко.
Далі голова ОДА Михайло Вишиванюк та голова облради Ігор Олійник взялися до нагородження своєю спільною грамотою народних депутатів першого скликання – Зіновія Думу та Дмитра Захарука – «За особистий внесок в незалежність України, високодержавницьку позицію, активну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 20-ї річниці проголошення декларації про державний суверенітет України».
Тут і почалося. Бо Захарук, отримавши грамоту, попрямував до мікрофона. Треба сказати, що нагороджені в облраді роблять таке зрідка, напевно, ці речі не плануються. Всі сподівалися, що він просто подякує і піде. Проте, сталося інше. Дмитро Захарук привітав усіх зі святом і побажав, аби ті принципи, які проголошувалися в декларації, здійснювалися і жили в такій державі, якою вони її бачили 20 років тому. Він згадав про важливість Збройних сил в Україні, про поняття «національність» в декларації, і про те, що він ніколи не думав, що через 20 років Україна опиниться у тому стані, в якому є зараз.
«Пригадаймо, нас тішили, що ми віддаємо Росії в довічне користування свої території і за це матимемо дешевий газ, – сказав Дмитро Захарук. – А маємо сьогодні подорожчання газу на 50 %. В Лесі Українки є така пісня: «Казав єси: люблю, люблю, черевички тобі куплю. Тепер мені довелося, що ти брешеш, а я боса».
Ігор Олійник тричі намагався перебити депутата, та Захарук його заспокоїв: «Я вже закінчую». Потім він подякував Олійнику за те, що той допоміг побудувати пам’ятник Бандері, і за те, що грамотно вів сесію облради, яка стосувалася неприйнятого звернення щодо засудження «харківської» угоди. «Але я не можу прийняти цю грамоту від голови адміністрації, яка сьогодні стала практично…», – сказав Захарук і не договорив. Бо Михайло Вишиванюк перебив його словами: «Давай сюди».
«Зараз-зараз, – відповів Дмитро Захарук і продовжив. – Тому я мушу зробити оце». Він порвав грамоту, вибачився і покинув трибуну. Зал зааплодував. А голова ОДА відповів нападом на напад: «Нікому не дозволено рвати державний герб і державний прапор України. Він міг відмовитися, але не рвати».
Другий нагороджений – Зіновій Дума – намагався згладити ситуацію. Він сказав, що не можна любити Україну і не любити українців. І зауважив, що таке протистояння та настроювання одного проти іншого перетворюється на боротьбу особистих амбіцій. Натомість, Ігор Олійник назвав поведінку Захарука не амбіціями, а провокацією.
«У нас сьогодні свято, незважаючи на різні інсинуації, – сказав голова облради. – Цим святом треба гордитися і ніколи не думати відносно тих провокацій, які в нас робляться багатьма людьми і які хочуть це свято занапастити та забрати його в нас».
Далі Ігор Олійник згадав про вибори, мовляв, за поведінкою деяких людей видно, що вони вже почалися. Хоча, які, напевно, Захарукові вибори? Він своє вже пережив 20 років тому.
Потім інших людей вітали іншими нагородами. Але то вже обійшлося без ексцесів.
Comments are closed.