Довідка
Лук’ян Дмитрович Вардзарук — журналіст і краєзнавець, народився 02.10.1930, в с. Космач Коломийського повіту, нині Косівського району Івано-Франківської області. Автор книги «Їхня зброя — терор, жорстокість, підступність» (Івано-Франківськ, 2001) та збірника нарисів про репресованих людей Івано-Франківщини «Дорога до безсмертя» (Івано-Франківськ, 2003) тощо.
Володимир Васильович Грабовецький — український вчений, історик, заслужений діяч науки і техніки України, почесний член 12 наукових і освітньо-громадських товариств, нагороджений 35 урядовими та громадськими і вузівськими почесними грамотами і дипломами. Народився 24 липня 1928 року у селищі Печеніжин Коломийського району в сім’ї селянина-ткача, учасника національно-визвольних змагань
Роман Михайлович Фабрика — заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів, лауреат Івано-Франківської міської премії ім. І. Франка, володар різних відзнак і нагород. Народився 18 жовтня 1940 року в селі Радча неподалік колишнього Станіславова.
Опанас Іванович Заливаха (1925-2007) — український живописець, відомий правозахисник-шістдесятник. Працював у галузі станкового живопису та графіки. Скільки робіт створив Заливаха, нікому достеменно невідомо. Лише 2003 року він видав свій перший альбом.
Володимир Семенович Войцюк (1930-2010) — український меценат, педагог, патріот України, член Спілки краєзнавців Прикарпаття. Вийшовши на пенсію, Володимир Войцюк виїхав до хворої матері у США тa зв’язків із рідним Прикарпаттям не поривав. Працюючи двірником в Нью-Йорку, майже всі свої заощадження виділяв на матеріальну допомогу своїм землякам, рідному містечку.
Володимир Теодорович Полєк (1924-1999) — бібліограф, педагог, літературознавець, кандидат філологічних наук, професор, лауреат обласних премій їм. І.Вагилевича, Марійки Підгірянки і В. Стефаника. Володимир Полєк видав кілька фундаментальних бібліографічних покажчиків. Опублікував низку статей про життя і творчість І.Вагилевича.
Мирон Петрович Мицан (1955-2011) — громадський діяч, краєзнавець, патріот, партнер у розбудові туристичної галузі Івано-Франківщини. Брав активну участь у суспільно-політичному житті міста, сприяв відновленню діяльності товариств «Просвіта», «Української мови», був керівником первинних осередків та членом обласних управлінь, заступником голови правління «Туристсько-краєзнавчої спілки», членом обласної Акредитаційної комісії з питань видачі дозволів на туристичний супровід та членом комісії обласного конкурсу проектів з розвитку туризму.
Лідія Іванівна Дмитрів (1949-2009) — заслужений лікар України. Завідувачка хірургічного відділення Івано-Франківської міської лікарні. За всі роки своєї медичної кар’єри провела до 15 тисяч операцій. Була депутатом обласної ради.
До теми
Звання почесного громадянина міста є вищим визнанням заслуг перед містом і його мешканцями. Воно було широко поширене в Російській імперії в ХІХ — на початку ХХ століть. У ХХ столітті ця традиція також поширилася в Західній Європі. Нині існує в країнах колишнього СРСР, Німеччині, Австрії тощо.
Згідно зі словником Брокгауза і Ефрона, історія цього звання сягає ще часів Катерини ІІ. У різні часи серед прав і привілеїв почесного громадянина були свобода від рекрутської повинності, від подушного податку, тілесного покарання, право називатися у всіх актах почесним громадянином. Пізніше як в Росії, так і Західній Європі звання почесного громадянина перестало бути пов’язаним з будь-якими юридичними зобов’язаннями.
Comments are closed.