Цей навчальний рік для вчителів вечірньої школи буде третім їхньої роботи в Івано-Франківському СІЗО. До цього викладання велося через записи уроків на відеокамеру, які транслювались по телевізорах у камерах. Зрозуміло, що ця практика була малоефективною. Зараз десять вчителів вечірньої школи щодня ходять у навчальні класи ізолятора викладати для неповнолітніх.
«Школа при слідчому ізоляторі існує вже чотири роки. У СІЗО були відкриті два класи, в які з камер виводяться учні, де вчителі їм викладають шкільні дисципліни», — розповідає заступник начальника Івано-Франківського СІЗО з соціально-виховної та психологічної роботи, майор внутрішньої служби Ігор Щипанчук, — «заняття розпочинаються о 13:00, а уроки тривають по 45 хвилин. Викладаються всі предмети шкільної програми».
Директор вечірньої школи Наталія Стефанишина розповідає, що учні поступово звикають до вчителів, але постійно відсіюються. Поки дитина перебуває
у СІЗО, вона вчиться, але згодом багатьох переводять у колонію. Якщо вона встигла закінчити семестр, то їй видається табель і вона може продовжити навчання на новому місці.
Є випадки, коли діти після звільнення приходять до своїх вчителів і дякують їм за науку. Минулого року троє учнів, що звільнились, прийшли до нашої вечірньої школи продовжити навчання. «Ми намагаємося донести до цих дітей думку, що в них ще все попереду і помилки можна виправити. Але інколи так доля складається, що через деякий час після звільнення ми знову зустрічаємося з своїми учнями в СІЗО», — каже Наталія Стефанишина.
Контроль за рівнем підготовки до навчання, критерії оцінювання у класах ізолятора є тими ж, що й на волі. «Єдина різниця — там ми читаємо за шістьма гратами», — розповідає директор. (Саме стільки дверей долають вчителі по дорозі до класу СІЗО — ред.).
Вчителі кажуть, що на уроках ці діти поводять себе абсолютно нормально. Відрізняє тільки їхній статус: вони під слідством. У кожного є свої причини, але викладачі взагалі не мають права з ними про це розмовляти. Завдання педагогів — подати урок згідно з навчальною програмою. Попри однакові вимоги, у СІЗО є проблема з підготовкою до занять. Прослухавши урок, діти розходяться по камерах і займаються своїми справами. «Добре було б, якби їх виводили на підготовку до уроків», — каже Наталія Стефанишина.
Ще однією проблемою є зовнішнє незалежне оцінювання. Проблема у тому, щоб людям, які влітку звільнилися з місць позбавлення волі, була надана можливість скласти це тестування, адже навчатися у закладах вищої освіти мають право всі, але ЗНО поставило ще одну перепону до вищої освіти.
Того понеділкового ранку учням бажали багато. Проте найбільше запам’яталось одне. Хтось із присутніх побажав, щоб ті помилки, через які ці діти перебувають у цьому місці, більше не повторювались. Перший дзвоник, який пролунав для них у коридорах слідчого ізолятора, звучав по?іншому і набув зовсім нового значення…
Удачі вам, хлопці!
