Ні, Саакашвілі не перемагає в рейтинґу найбільших симпатій і найдивніших камбеків. Хоча, безумовно, похід на концерт Монатіка, раптова прогулянка з Кличком і мирська туса з блаженнішим митрополитом свою справу зроблять. Уже зробили.
Як повідомляє прес-служба ПЦУ, обидва достойники обговорили «процес визнання Православної церкви України іншими помісними православними церквами, та зокрема, Грузинською православною церквою.» Тією самою, додам, яка свого часу доклала стільки зусиль для зміни режиму та усунення Саакашвілі від влади. Гіршого для ПЦУ посередника на «грузинському фронті» навіть ворог би їй не вигадав, пише Юрій Андрухович для порталу Збруч.
У зв’язку з цим Епіфанієві тепер варто би триматися за свій сан міцніше. Православний Міхо, якщо не пройде у Верховну Раду, може претендувати на його місце предстоятеля (даруйте русизм, але так це місце в них називається!). В нашій феодальній країні між вірянами й виборцями не така вже й велика різниця. В кожному разі маніпулювати що першими, що другими однаково легко. Хтось вибирає, бо вірує – скажімо, в те, що у Зе «канєшна палучіцца». А хтось вірує, бо вибирає. «Голосую, тому що абсурдно», – сказав би сучасний український Тертулліан.
Саакашвілі в рейтинґу симпатій хоч і не перемагає, та далеко не в найгіршому товаристві. Його толерують, не дивлячись на «лице кавказької національності». Мало якому «неслов’янину» вдавалась аж така підтримка на цій, не надто приязній до всілякого типу неруських, землі!
Зате кому не пощастило з народною любов’ю, то це Медведчукові. Стільки років праведної державної діяльності віддати Україні! Завести в Москві кума не з останніх там людей, відтак ще одного – й також у Москві. Але деякі невдячні українці пропонують запроторити його послом у КНДР.
Хоч мені здається (щось підказує): бути йому в новій верховній раді головою. І тим самим перетворювати країну якщо не на ту ж таки КНДР, то на якусь нову УССР. А поки що його місце там, де й було, – у т. зв. тристоронній групі. Тій, де однією зі сторін знову Кучма. Колишній президент і колишній очільник його адміністрації знову разом при виконанні спільних завдань. Хіба не дежавю?
Актори, клоуни і співаки – це добре, це принаймні весело. Колективне здоров’я всенародної, дещо розхитаної психіки. Головне – жити, не напружуючись, зводити все до «ха-ха» й «ги-ги», мислити підлітковою мудрістю: «Take it easy, baby. Take it as it comes. Don’t move too fast.» Старе й завжди актуальне правило.
Хоч у нашому випадку я б усе-таки пришвидшував. Немає нічого гіршого, ніж чекати ще котрісь незайві 70 років. Так і хочеться вимагати від нової влади: робіть уже швидше свій переворот. Повертайте всіх, а не лише Саакашвілі з Кучмою та маршала Жукова. Черга з нових возвращенцов он яка довга. Давайте, дійте! І перестаньте вже паритися тими новими обличчями, коли за вашими спинами аж стільки перевірених і старих! Дивіться, як потяглися до рідних межигір’їв колишні хазяї цієї країни!
Бо чого б їм не тягтися? Країна, як на їхні статки, дешева – тільки жируй. Країна, мов у смартфоні, в їхній кишені. Палаців набудували – тільки живи. Телевізори їх показують, охорона охороняє. Чого ще хотіти?
Пора на батьківщину, пора! Пора повертати Віктору Федоровичу почесне президентське звання, відшкодовувати моральні й, не в останню чергу, матеріальні втрати, призначати гідну його особи пенсію та знову пробуджувати всенародну шану.
У цьому калейдоскопічному миготінні зятів і тестів, тіньових стратегів і їхніх штабів, олігархів першого та другого рівня, нових і старих кумів та подільників, одіозних вигнанців-реґіоналів, шустерів і портнових преЗедент орієнтується напрочуд незле. Точніше, його орієнтують. Недаремно ж він свого часу підзаробляв у кожного з них на корпоративах. Недаремно ж і останній його виступ у складі 95-го відбувся в тій же залі, що й черговий «харківський з’їзд» імені Кернеса. Як усе наочно і як символічно! Яка спадкоємність і злагода нових і ще не забутих старих облич.
Знову і знову кружляємо тим самим зачарованим колом. Невивчені уроки історії, як невідпрацьована й невижита карма. Історія, втім, ще й навіть історією стати не встигла, а вже знову тут.
