Покійний Стівен Хокінг наприкінці життя став світовим поп-ідолом. Найпопулярнішим вченим епохи.
Проте, якщо запитати в пересічної людини, що ж такого епохального відкрив цей британець в інвалідному кріслі з монітором, пересічна людина радше за все подумає та знизає плечими. А Бог йо’зна, – пише у Володимир Єшкілєв в авторській колонці для “Репортеру“.
А якщо розібратися, то Хокінг, відкривши квантовий парадокс «випаровування» об’єктів, відомих широкій публіці під назвою «чорних дір», підштовхнув фізиків до розуміння того, що в нашій реальності з точки зору квантової теорії, грубо кажучи, «чорні діри» неможливі. Тобто, за Хокінгом, в нашому світі може бути лише щось таке, що дуже-дуже нагадує «чорну діру», але нею не є. Найперший висновок з цього: щось не так з нашою реальністю.
А наступний висновок з цього всього вже навіть не рве шаблонів, він просто відправляє всі шаблони йти лісом. В принципі, ще Бор у своїй полеміці з Ейнштейном дійшов цього висновку. На мові вчених він звучить так: «Хвильова функція не описує реальний світ, а лише ті знання, які необхідні для отримання результату досліджень». А на нашій мові: «Ніякої реальності, базованої на законах часу-простору, насправді немає».
До теми: Володимир Єшкілєв: Про вигадки
Але я не про нашу реальність. З її існуванням (радше неіснуванням) і так усе зрозуміло. Я веду до того, що насправді інформація може не лише долати кордони тих страхітливих і безнадійних об’єктів, які дуже нагадують «чорні діри», але й рухатися з майбутнього в минуле. Квантовій фізиці «після Хокінга» це не суперечить. Тому інформаційно майбутнє присутнє в теперішньому. Воно долає кордони всіх теперішніх «матриць».
Більше того, воно змінює теперішнє і, зрозуміло, завдяки цьому змінюється само. Така от причинно-наслідкова петля, в якій ми живемо. Або те, що Ніцше назвав «вічним поверненням». Ми впіймані цією петлею і, власне тому все, що ми робимо, з одного боку, вже передбачене і визначене, а з іншого – ми цю визначеність можемо змінювати і ламати. Монтень свого часу у «Дослідах» написав: «Fortis imagination generat casum» (Сильна уява породжує подію).
Читайте також: Володимир Єшкілєв: Про мистецтво як колиску політики
Майбутнє сховане в сильній уяві. У здатності долучати до власної уяви те, що нас оточує. Скажімо, Тарас Шевченко був творцем майбутнього (деміургом) тому, що мав могутню уяву, здатну намалювати опорні картини нового, небаченого ніким, світу. Власне він його і створив, спрямувавши тисячі майстрів і підмайстрів меншого калібру плисти вказаним ним руслом.
Ще 30 років тому здавалося, що доба великих особистостей, енциклопедистів і винахідників безповоротно минула. Що світ рухають колективи лабораторій та корпоративна воля. Але прийшли деміурги ХХІ століття Ілон Маск і Сатосі Накамото. Хокінг у серпні 2004 року виступив зі своєю доповіддю про інфляцію «чорних дір». Світ прокинувся і знайшов себе умовно існуючим. Петля «вічного повернення» знову замкнулася. А горизонти і прірви цивілізаційного поступу відкрилися так широко, що дехто з переляку закрив очі й зробив вигляд, що нічого не відбувається.
До теми: Володимир Єшкілєв: Про базис і надбудову
Повторюся: майбутнє вже присутнє серед нас, тут і тепер. Його можна побачити, його можна відчути. Воно мешкає десь на перетині мрій, панічних передчуттів, глобальної децентралізації і високих технологій. Його контури доступні лише тим, хто поєднує широке бачення світу з ІТ-освітою. Залишається чекати на сильну уяву, здатну сплавити в єдине ціле передчуття прориву з волею невеликих груп.
Не питаю, чи дочекаємося.
