Хто й як не спекулював би на Революції Гідності, та саме вона стала точкою відліку нової історії України. Політики роблять собі на тому вибори, і кожен другий із них уже «активний учасник» революції, і кожен третій – сильно перебільшує свою роль на Майдані.
З відомим у світі співаком і композитором, італійцем Джанні Девісом, який недавно відвідав Коломию, цікаво було поговорити про нашу революцію й думки пересічних італійців про Україну. Джанні свого часу допомагав з організацією Майдану в Римі, а потім виступав на головній площі Києва. Зараз він узяв на себе обов’язки аташе Риму в Україні й запрошує італійських інвесторів придивитись до Придніпров’я і Карпат. А ще наполягає на тому, що краще кохатися, ніж воювати…
– Джанні, з відстані часу ви як людина, яка підтримувала Революцію Гідності, як оцінюєте постреволюційну Україну?
– Війна – це не те, на що сподівалися українці. Але моє внутрішнє «я» підказує, що це скоро закінчиться. У війні немає змісту. Я – пацифіст, тому переконаний, що краще займатись коханням, аніж війною. Звісна річ, ми підтримуємо Україну в її прагненні бути вільною. Європа не хоче війни, Україна – теж. А тому це скоро припиниться, я переконаний.
– Чим вас так зачепила Україна?
– Зараз в Італії теж наростають протестні настрої. Уряд Італії не є обраний народом. Також люди незадоволені ставленням політиків, але на кардинальні кроки ми поки що не готові. Посуті у нас зараз триває холодна війна: народ вичікує, сподіваючись на краще. Україна ж стала символом духу волі. Для себе я відкрив її ще в 2002 році, співпрацюючи з українськими вокалістами. Потім виступав у Мілані на мітингу на підтримку України й двічі – на Майдані.
– У Мілані мітинг організовували українські заробітчани. Чи доводилося вам спілкуватись з ними про їхні умови життя в Італії?
– Так. Усі знають, що українські працівники дуже сумлінні й ретельні в роботі. Українок цінують за розум і працьовитість, тому охоче беруть на роботу. Хоча останнім часом у нас багато заробітчан з Африки й Албанії.
– Тим часом отримати візу в Італію українцю дедалі важче…
– Це зміниться. Майже 60 тисяч українців працюють в Італії. Не можу говорити про всіх, але з тих розповідей, які я чув і від італійців, і від українських заробітчан, умови праці задовільні: є повага та взаєморозуміння, багато українців працюють у нас роками.
– Чи змінились українці за цей рік війни?
– Відчутно, що ваш народ прагне змін і готовий іти до кінця. Україна тягнеться до Європи не тільки ментально. Зараз багато західно- і центральноукраїнських міст налагоджують співпрацю з європейськими містами, обмінюючись досвідом, культурою, налагоджуючи бізнесові стосунки. Це доречно й закономірно. Зараз ми налагодили побратимство між Сан-Марино і Броварами. Містечка поблизу Сан-Ремо також шукають в Україні міста-побратими. Тож якщо є бажання політиків з Прикарпаття налагодити співпрацю – я радо допоможу їм із запрошеннями і влаштуванням зустрічей із керівниками італійських міст, адже вони також цікавляться Україною. Мене можна знайти у Facebook через офіційну чи приватну сторінку.
– Коли ви розповідаєте потенційним інвесторам про Україну, які слова підбираєте для заохочення?
– Мене тапер часто питають, чому сюди приїжджаю – бо ж війна як не як. Я кажу правду: ситуації в Україні непроста, війна охопила схід, але це не привід боятись України загалом. Розповідаю про фантастичну природу і доброзичливих людей, про схожість з Італією та унікальну культуру. Україні є що показати світу, це – питання часу й політичної ініціативи.
Comments are closed.