Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України в межах роботи щодня доводиться спілкуватися з десятками іноземців, зокрема з академічних середовищ, які не можуть зрозуміти, чому росія напала на Україну, ми ж наче братні народи? Цей наратив (як і багато інших брехливих месиджів) росія успішно розвивала та застосовувала десятки років у Західному світ, не в останню чергу завдяки величезній фінансовій підтримці так званих russian studies у престижних університетах світу.
Завдання кожного з нас нині розвінчувати ці міфи, попри брак ресурсів та втому, пише засновниця Львівської бізнес-школи, проректорка УКУ Софія Опацька на порталі НВ. Завдання світу — нарешті почути Україну!
Чому путін все це робить?
Мене часто запитують, чому путін і росія розпочали війну в Україні (яка до речі, триває уже 8 років). Яка мотивація путіна, росіян? Є багато рівнів як можна відповісти на це запитання. Українську історію складно переповісти іноземцеві за кілька хвилин, не втративши його уваги.
Напевно, від 2 квітня таким промовистим образом нашої історії та ставлення росії та росіян до України стали Буча, Ірпінь, Бородянка (ні ми, ні світ ще не уявляємо масштабів трагедії та російських злочинів у Маріуполі). Таких винищень ми за свою історію як нація переживали багато разів, і тільки зараз іноземці побачили цю трагедію так близько.
Росія після начебто перемоги над фашизмом знищувала мільйони українців у радянських таборах і тюрмах, вбиваючи священників, науковців, інтелігенцію, забороняли українську мову та культуру. Проте світ називав Гітлера злочинцем, а Сталіна і радянську владу переможцями над фашизмом.
Світ загалом не надто готовий до таких травматичних образів і всіляко намагається їх уникати. Нещодавно письменниця Оксана Забужко ділилась спогадами про свій виступ в Берліні на Європейському форуму в травні 2014 року, в якому вона почала згадувати про звірства на Донбасі й порівняла путіна з Гітлером і Сталіним. Модератор був настільки шокований, що їй вимкнули мікрофон, а в публікації порівняння вилучили. Зараз ситуація зрушилась, але скільки жертв для цього було потрібно? І скільки потрібно буде ще?
Читайте Максим Карпаш: «руський мір» чи «Український світ»
То все ж, чому Путін воює з нами? Найкоротшим поясненням, яке промовляє до іноземців є те, що нині путін воює не просто з Україною, а воює з Заходом і західними цінностями в Україні. Цінностями, які часто на Заході вже сприймаються як щось, що вони отримують по замовчуванню. Тому нам потрібно нагадувати своїм друзям та колегам, що не варто цього робити. Людська гідність, свобода слова, громадянське суспільство, вільна економіка і навіть повага до права власності – все це не само собою зрозуміле, це є уособленням вільного суспільства загалом. І саме за це зараз вмирають сотні і тисячі українців.
Чи ви працюєте і як ми вам можемо допомогти?
Відповідь і логіка дуже проста. Чим довше триває війна, тим більше життів вона знищує, тим більшу гуманітарну, економічну, інфраструктурну катастрофу вона спричиняє, і тим складнішою буде відбудова країни. Тому допоможіть нам виграти цю війну швидше.
Відкиньте свої пацифістичні настрої й допоможіть, перш за все, нашій армії. Українській армії потрібна зброя, захист і найкраще військове оснащення. Лише після цього йде гуманітарна допомога, підтримка і зрозумілі чіткі правила для біженців (в деяких країнах заявили про свою готовність приймати людей, але не створили для цього відповідних правил).
Не забуваймо, що допомогти можна також українській освіті. Але перед тим як створювати програми, поговоріть із самими українцями: що може допомогти найбільше, аби не створювати «відтоку мізків», який і так вже відбувається. Навчання на семестр, стажування на певний період для науковців, відкриття онлайн-можливостей, оплата праці науковців, які залишаються в Україні – все це допоможе.
Що з бізнесом? Він знищений?
Треба сказати відверто, що багато є знищено і багатьом доводиться розпочинати з нуля. На додаток, у кого бізнес в на територіях, де на разі не ведуться бойові дії, або ті, хто встигли перенести свої підприємства, мусять бути відкритими до зміни всього: географічного розташування, бізнес-моделі, що і як продається, в чому ціннісна пропозиція. Зміна бізнес-структури на просту і відповідну теперішній діяльності, фокусування на основному і гнучкість — це формули виживання.
При цьому багато хто зміг навіть з укриттів наростити свою діяльність. Кожна третя українська компанія думає про можливості для експорту. Тому допоможіть українським компаніям, бо це також спосіб підтримати Україну: своєю мережею, першим замовленням, або рекомендацією.
Чого війна вас навчила?
Як бути життєствердними. Ми побачили справжні цінності людей — те, у що вони вірять на ділі. Усе стало чорне або біле. Сірого в час війни не має. В багатьох є розчарування, зокрема у певних лідерах, в західних партнерах, часом у колегах. Певним принципом для мене стала фраза Мартіна Лютера Кінга: «Врешті-решт, ми будемо пам’ятати не слова наших ворогів, а мовчання наших друзів.»
Кризи, а війна особливо, пробудила в людях людяність (вибачте за тавтологію) та інший рівень взаємодії. Ми бачимо багато прикладів як колишні конкуренти об’єднуються, невідомі один одному люди допомагають вже не перший тиждень.
Читайте: Український танкіст з перебитими ногами проповз шість кілометрів, щоб вижити
Це особлива нагода для лідерства на різних рівнях і різних форматів. Не має значення, чи ініціатива зверху вниз чи знизу вверх. Будь-який стиль має право на життя зараз. Важливо лише одне — чи це наближає нас до перемоги: як країну, як організацію і персонально кожного.
Все, що ми переживаємо, відкриває у нас, українцях невідомі для нас самих ресурси і на персональному і на організаційному рівні.
Як у 21 столітті міг статися геноцид у центрі Європи?
Початок війни у центрі Європи показав масштабну кризу лідерства на міжнародному рівні. У світі склалася така дипломатія, коли лідери не хочуть приймати складних рішень і не готові брати на себе відповідальність. Толерування тих, хто обіцяв багато і робив мало десятиліттями, призвело до популізму та звички відкладати рішення.
Ми побачили повну дисфункційність міжнародних організацій та можливість обходити правила. З 2014 року було ембарго на постачання росії зброї, але, як виявилося, можна його обійти і порушити. І санкції не так просто накласти повномасштабні (такі, які будуть справді працювати), бо все занадто закручено і пов’язано.
У приватних розмовах та на інституційних зустрічах європейці дуже часто мені повторюють — ми не знаємо, як би повелися, якби напали на нас, а не на Україну.
Коли ми дивимося на ваш героїчний спротив, ми не уявляємо, якими б були наші рішення та дії.
Більшість людей в Європі – це три покоління людей, які, слава Богу, не знали війни, і є в більшій чи меншій мірі пацифістами. Вони постійно говорять про діалог і примирення — бо це була задача для багатьох європейців в останні 50 років. Звичайно фото з Бучі, Ірпеня, Бородянки та розбомбленого в Краматорську вокзалу цю риторику трохи стишили. Проте усвідомлення того, що геноцид нації не готується за день-тиждень чи місяць ще не прийшло.
І розуміння того, що всі дозволяли путіну сидіти за одним столом впродовж 22 років — також приходить заповільно для нас українців. За це ми платимо щодня ціною нашого життя…
Читайте: Окупанти планували створити на Прикарпатті “народну республіку”, але СБУ цьому завадила (ВІДЕО)
Ще в перші дні війни, спільнота УКУ виступила з заявою про те, що росія, не лише путін, а кожен росіянин має понести повну відповідальність за злочини проти людства. Отож, «якщо Захід справді прагне впізнати себе у розбитому дзеркалі стражденної України, він повинен спромогтися провести „Нюрнберзький трибунал“, щоб засудити комунізм та російський шовінізм з усіма їхніми звірствами та знущаннями над людською гідністю. Це може допомогти і росіянам врешті-решт подолати путінську реінкарнацію комуністичної гордині з її амбіціями домінувати у світі ціною нівелювання людської гідності… Найперше і найосновніше для наших західних партнерів — це пам’ятати, що українці заслуговують на свій шанс мирного розвитку без будь-якого втручання з боку імперіалістичної росії. А тому російський Карфаген має бути зруйновано!»
Comments are closed.