Те, що відбувається зараз з нашим бізнесом, з нашими життями — зовсім не схоже на те, як це відбувалося з нами раніше.
Ця колонка керівниці компанії “Каміон Оіл” Ольги Гуцал записана під час її лекції НВ «Принципи перших».
Нещодавно, у квітні, наймала у свій стартап програміста і повідомила, що мені потрібно терміново. Він відповів: «Я можу вийти на роботу тільки у вересні». Я кажу: «Чому у вересні? У вас такий великий проект? Чому ви не можете?» А він мені: «Так літо ж попереду!»
І в цей момент я чесно сказала собі, що все закінчилося — мій досвід, мої правила, те, чого я можу навчити. Нічого більше немає.
Тепер людина, яка хоче на роботу, думає про те, що у неї попереду три місяці, які вона має погуляти, тому що його життя важливіше. Що б ви не робили з цими людьми — більше ніколи не буде так, як було у нас або у наших батьків, коли робота — найважливіше, коли кар’єра принципова, коли ми займаємося справою життя.
Я противник місії і цінностей, крім особистих. Я не вважаю, що люди в компанії повинні мати місію. Сьогодні я бачу, що вони дуже вільні і будуть ще вільнішими. І вони приходять у компанію рівно настільки, наскільки їхнє життя сьогодні з нею збіглося. І якщо я молодець, вони залишилися. Якщо я не молодець, вони не залишилися.
Росте величезна кількість людей, для яких робота — це щось інше.
На зміну йдуть люди, які більше не думають, що робота — це найголовніше. Коли я починала трудову діяльність, ми малювали плани на 20 років. У нас сімейна компанія, у нас є підписана сімейна Конституція, у нас три партнери і ми знаємо, яким чином наші діти і внуки успадкують нашу компанію, суті якої ми більше не розуміємо.
Тому сьогодні ми більше не можемо написати довгострокову стратегію. Все може змінитися в будь-який момент. Коли IT-компанія говорить, що, взагалі-то, невідомо, що буде з нами завтра, це зрозуміло. Зовсім інша річ, коли виробники моторного мастила і технологічних рідин, великі компанії, що працюють у багатьох країнах, що виробляють велику кількість продуктів, сьогодні змушені говорити собі про те, що, можливо, доведеться розвернутися в будь-який момент.
Сьогодні багато хто позбавляється від своїх виробничих потужностей. Не працюють більше на своїх виробництвах. Якось 15 років тому К’єлл Нордстрем, автор книги «Бізнес у стилі фанк» сказав: «Всі виробництва, потрібні сьогодні, вже побудовані. Розміщуйте замовлення». Говорячи про виробництва, він не мав на увазі складні електронні системи.
Значно простіше переміщатися із замовленнями, роблячи шматками, точково на найкращому, на найбільш наукомісткому виробництві на сьогодні, ніж нескінченно удосконалювати своє. Ми зробили це вперше 15 років тому. З того часу ніколи більше життя не йде за планом. Я не знаю, що буде зі мною завтра.
Більше не кажу, що знаю, як правильно. Це дуже дивна думка. Мої батьки вважали, що все, що вони знають, правильно. Вони жили в світі, коли можна було чогось навчитися, прожити з цим все життя, озирнутися назад і сказати: «Я молодець!» Ми з вами живемо в світі, в якому наш попередній досвід може більше нам ніколи не знадобитись.
А ймовірніше, буде нам дуже заважати.
Comments are closed.