У тому, що Зеленський хоче достроково розпустити ЦВК, я бачу бажання взяти під свій контроль побільше структур. Висунуті зауваження штучні: комісія нормально провела президентські та парламентські вибори, і це визнано, причому світом. Попри той факт, що в ЦВК працюють представники політичних сил колишнього парламенту, вони чітко зафіксували перемогу Зеленського.
На це, думаю, він скаржитись не може, пише політолог Олексій Гарань у своїй колонці на НВ.
Та і зауваження щодо кількох суперечливих рішень не можуть бути підставою для висловлення недовіри ЦВК в цілому. Зрештою, одіозних випадків не траплялось. Хорошим прикладом тут є блогер Олександр Куницький, який обирався у Харківському окрузі № 169. За останні 5 років він забагато часу провів за кордоном, бо ще й мав подвійне громадянство — України та Ізраїлю (останнє він намагався спростувати, але зрештою визнав). І свого часу Зеленський під час виборів сказав, що такого не має бути. Зрештою, Куницького до виборів допустили — начебто він встиг відмовитися від громадянства Ізраїлю. І тоді в мене питання вже до Зеленського — а може б він мав прослідкувати, щоб така людина не балотувалась від «Слуги народу», а не перекладати вину на ЦВК?
Єдиним аргументом на користь розпуску ЦВК я вбачаю те, що кандидати в члени комісії подавалися ще попереднім скликанням парламенту, політична структура якого зараз кардинально змінилась. Втім, саме той факт, що ЦВК формувалась силами, нині опозиційними, якраз і створює певний баланс. І так робиться в світі.
Приміром, у США оновлення складу Сенату відбувається кожні два роки — але лише на третину, а решта залишається від попереднього. І це робиться спеціально, щоб не вийшло так, коли представники однієї політичної сили контролюють все. У Німеччині спеціально розводять місцеві вибори з парламентськими, і вибори в землях також не співпадають. І це теж спеціально. Бо Бундесрат, верхня палата земель, якраз формується землями, і коли земельні вибори відбуваються в різний час, то одна політична сила не може взяти під свій контроль всю владу.
Мені здається, що з боку президента було б красивим жестом не розпускати ЦВК. Знову ж таки, вибори показали, що це незалежний орган, і там справді є фахівці. Нині Верховна Рада формально може проголосувати за ініціативу Зеленського, так як у законі про ЦВК є стаття, згідно з якою можна достроково припинити повноваження комісії за «мотивованим поданням президента». Та «мотивоване» може бути й оціночним судженням.
Те, що зараз відбувається з ЦВК, постає у загальному контексті того, як «Слуга народу» намагається усе взяти під свій контроль, просуваючи рішення попри процедуру. І це дуже турбує, так як складається враження, що головне показати, хто вдома хазяїн. Маючи більшість, усе можна робити чітко за правилами. А не так, що конституційні зміни відбувались за дві сесії, одна з яких тривала аж один день. Або з кричущими порушеннями регламенту, коли за закон про імпічмент голосують в один день і в першому, і в другому читанні. Постає питання, а для чого так швидко продавлювати рішення, якщо це можна зробити без порушень?
Не думаю, що за нинішніх умов Зеленському є чого боятись. Хоча є ще місцеві вибори. І зараз мусується питання про те, щоб провести їх достроково, скажімо, в Києві. Так, Верховна Рада може прийняти таке рішення, та які для цього підстави? Раніше дострокові вибори хотіли проводити по всій Україні, та навряд чи так буде зараз. Втім, під час виборів ситуація на місцях може змінитися. У деяких містах, приміром, чи на Західній Україні, де певні кроки Зеленського на міжнародній арені можуть викликати великі питання. Тоді представникам «зеленої хвилі» буде складно виграти, тож рішення розпустити нинішній ЦВК — це своєрідна «підстраховка» для Зеленського.
Та я це сприймаю негативно. Ми вже пройшли стан передвиборчої кампанії. І маючи більшість, в цій новій ситуації Зеленський навпаки міг би показати, як він об’єднує країну. І тоді ми, експерти, скажемо — правильно, молодець. Бо експертне середовище не ставить перед собою завдання апріорі критикувати Зеленського. Та якщо відбуваються порушення закону, процедури, проявляється бажання взяти все під свій контроль та навмисно робити так, аби не слухати опонента, дошкулити йому — це загрозливо для країни.
Comments are closed.