Раніше я вже писав про необхідність перевинайдення вищої освіти в Україні. А далі вирішив поглянути, що ж придумав для вишів колективний розум. І знайшов цілісний документ, виданий ЮНЕСКО у 2022 році, який загалом присвячений цьому питанню. Пропоную ознайомитися з ультракоротким екстрактом із нього, пише Максим Карпаш у Репортері.
Принципи ЮНЕСКО для формування майбутнього вищої освіти
- Інклюзія, справедливість і плюралізм. Маємо пряму цитату із Цілей сталого розвитку щодо «рівного доступу до технічної, професійної та вищої освіти за прийнятну ціну».
- Академічна свобода та участь усіх зацікавлених сторін. Важливо захистити академічну свободу співробітників і студентів від політичного втручання. Це вимагає високого рівня інституційної автономії та самоврядування, а також адекватного балансу між автономією та суспільною підзвітністю.
- Дослідження, критичне мислення й творчість. Виші несуть унікальну відповідальність за те, щоб навчити відрізняти реальні докази від сфабрикованої інформації та застосовувати знання для вирішення проблем у всіх сферах життя.
- Доброчесність та етика. Університети повинні робити сильний акцент на етичних цінностях і поведінці, щоб сприяти чесності й толерантності.
- Прихильність до сталого розвитку та соціальної відповідальності. Через навчання, дослідження та взаємодію з місцевими, національними, регіональними та глобальними спільнотами усі виші можуть зробити активний внесок у побудову більш сталого світу.
- Досконалість через співпрацю, а не конкуренцію. Університети та інші типи закладів вищої освіти можуть ефективніше виконувати свої освітні місії через співпрацю та солідарність.
На підставі цього пропоную дорожню мапу для України
- Змінити ставлення до вищої освіти як до елітарної, дискримінаційної та іноді відчуженої від своїх суспільних завдань до забезпечення конституційних прав людей на освіту через справедливий, добре фінансований і сталий доступ до неї.
- Перейти від обмежувального фокусування на професійній підготовці до цілісного досвіду навчання студентів. Виші повинні розглядати себе, в першу чергу, як освітні установи, що забезпечують кожному студенту можливість отримати багатий і різноманітний досвід навчання, без обмежень виключно фахом чи професійною практикою.
- Перейти від фахової замкнутості до між- і трансдисциплінарності, відкритого діалогу та активної співпраці між різними галузями знань.
- Відмовитись від припущення, що вища освіта відбувається одразу після середньої, а натомість озброїтись підходом навчання впродовж життя, спрямованого на задоволення різноманітних освітніх потреб молоді та дорослих.
- Перейти від ієрархічного і слабко пов’язаного архіпелагу установ і програм до інтегрованої системи з різноманітними програмами і гнучкими траєкторіями навчання, які дозволяють уникнути «глухих кутів» в освіті.
- Перейти до педагогічно обґрунтованого і технологічно збагаченого навчання у вищій школі, де студенти використовують штучний інтелект, машинне навчання, аналіз даних, платформи для спільної роботи, віртуальну реальність, інтернет речей тощо.
Читайте Максим Карпаш: Треба перевинайти вищу освіту
Для людей із системи вищої освіти усе це звучить як солодкі та недосяжні, а інколи й не дуже зрозумілі декларації, схожі на програму політичного руху. В наступних дописах спробуємо розібратись детальніше. А поки що мріємо.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
