Минулого тижня був у першому за 2,5 роки закордонному відрядженні. Представляв українську команду на підсумковому заході ініціативи для закладів вищої освіти Європейського інституту інновацій та технологій. Результати понад 60 міжуніверситетських проєктів представляли у Брюсселі. Десь у кожному п’ятому проєкті були й українці – або університет, або науково-дослідний інститут. Єврочиновники дуже позитивно оцінили результати роботи та обіцяли продовжити фінансувати подібні ініціативи. Звісно, на конкурсній основі – і змагання будуть, як завжди, непростими, пише Максим Карпаш у Репортері.
Та мою увагу привернув виступ на заході керівника напрямку освіти від ЮНЕСКО доктора Валтенсіра Мендеса. Він подав цікавий огляд глобальних викликів, які мають величезний локальний вплив. Це – бідність, збройні конфлікти, досі низький рівень грамотності, значне безробіття, зміни клімату і т.д.
Та мене вразило власне одне формулювання від доктора Мендеса – численні збройні конфлікти та екологічні катастрофи, свідками та жертвами яких ми є, – це результати діяльності людей з вищою освітою. Отже, система вищої освіти десь таки дає збій і призводить до небажаних результатів.
Власне, всюди на керівних посадах будь-якого рівня кваліфікаційною вимогою є вища освіта – і часто це не дуже допомагає. Ми дедалі більше починаємо втрачати довіру до системи вищої освіти, працедавці приватного сектору все рідше «дивляться у диплом».
Читайте Максим Карпаш: Кондиціонери та національна енергетична безпека
І система вищої освіти реагує на ці зміни суспільного сприйняття себе самої, хоч і у властивий собі повільний спосіб. Міністерські конференції Європейського простору вищої освіти від 2018 року (Паризьке комюніке) все точніше формулюють так звані фундаментальні цінності вищої освіти. У 2021 в Римі, а цьогоріч в Тирані, їх описали та пояснили детальніше.
Отже, нині освіта в Європі ґрунтується на шести принципах:
- Академічна свобода
- Академічна доброчесність
- Інституційна автономія
- Участь студентів та персоналу в управлінні
- Громадська відповідальність за вищу освіту
- Відповідальність вищої освіти перед суспільством
Римське (2021) й Тиранське (2024) комюніке чітко артикулюють на академічній доброчесності як найбільш важливій цінності в теперішній час і це зрозуміло. Адже саме завдяки дотриманню принципів академічної доброчесності студенти отримують максимально об’єктивні оцінки здобутим знанням та вмінням, їхні дипломи не списаними чи написаними штучним інтелектом, а дослідження викладачів та студентів є достовірними та відкритими і тільки у такий спосіб можуть принести користь суспільству, повернути втрачений кредит довіри.
Читайте Максим Карпаш: Що буде далі з електрикою
Про ці на інші цінності поділюсь думками згодом, але тепер мене турбує саме відповідальність вищої освіти перед суспільством. Адже повноваження відкривати кар’єрні двері для своїх випускників, залучати кошти, користуватись автономією та свободою вибору напрямку досліджень напряму пов’язані з відповідальністю. І таке враження, що саме в ці роки суспільство закликає систему освіти до відповідальності, змін та активного залучення.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
