Початок вересня та офіційне відкриття навчального сезону ми пройшли відносно тихо, без пафосу та повітряних тривог. Фактично маємо хоч і дещо зміщений початок нового навчального року, першого у стані відкритої збройної агресії. У стані, коли всі – учні, студенти, батьки, викладачі – усвідомлюють, що може «прилетіти», пише Максим Карпаш у Репортері.
Початок навчального року дозволяє також зробити попередні оцінки втрат і можливих здобутків системи освіти за підсумком перших шести місяців війни. і це при тому, що їм передували два роки пандемії. Втрати значно переважають позитивні моменти.
Отож про втрати, які видно одразу:
З України виїхали близько 700 тисяч школярів – це із травневої заяви міністра освіти і науки Сергія Шкарлета. Якась частка цього учнівства завершила навчання у школі, й лише в жовтні ми знатимемо, скільки з них вступили онлайн до українських університетів.
У серпні освітній омбудсмен повідомив, що з України виїхало 22 тисячі викладачів. Це до 5% від загальної кількості й це також є суттєвою втратою. Бо вони, скоріше за все, володіють певною іноземною мовою і, скоріше за все, повертатись не будуть.
Освітня інфраструктура також зазнала втрат. За офіційними даними, понад 2500 закладів освіти пошкоджені, а близько 300 – зруйновані повністю. Це дитсадки, школи, заклади профтехосвіти та університети. Хоча якраз будівлі відновити найлегше – було б для кого.
Хоч вступна кампанія ще далеко не завершилась, але вже тепер зрозуміло, що матимемо суттєве (понад 50%) зниження кількості студентів-іноземців. Для системи вищої освіти це вагомі втрати в плані фінансів. Скоріше за все, будуть завершувати навчання ті, хто зустрів повномасштабну війну в Україні на останніх етапах навчання за сприяння з боку самих вишів. Нових вступників буде вкрай мало – за моїми оцінками, успіхом стане 30% минулорічного набору. Бо мало хто з батьків із Індії, Марокко, Азербайджану чи Нігерії відправить дитину на навчання до країни, де триває війна. Нагадаю, що до того в Україні навчалось майже 80 тисяч іноземців. З них до 1500 – в Івано-Франківську.
За умови продовження існуючих обмежень система освіти буде поступово втрачати учнівство та студентство – більшість із них фізично не зможуть одночасно вчитись в українських закладах освіти та за місцем поточного перебування. До цього ж додаються проблеми на кшталт мовних бар’єрів, різних систем оцінювання, технічних обмежень, психологічних викликів тощо.
Читайте Максим Карпаш: Готуймо вогнегасники
Тепер коротко про здобутки, яких кіт наплакав:
Маємо використати досвід інтеграційних/підготовчих класів у школах та вишах країн ЄС. Ця система була застосована до українських біженців. І саме цей підхід треба буде застосувати на деокупованих територіях.
Маємо фантастичне зростання кількості магістрів та аспірантів. У матеріалі та сайті Times Higher Education британські журналісти, за даними українських експертів, наводять недвозначні оцінки: багато хто з цьогорічних вступників радше розглядає таку освіту як можливість отримати звільнення від мобілізації, ніж справді підвищити свій рівень знань чи зробити внесок у науку.
Маємо шанс швидко змінитись у напрямку гармонізації з європейською системою освіти. Якби ми це зробили раніше, нашим біженцям там було б значно легше.
Читайте Максим Карпаш: Термомодернізація України до 2050 року
Вірю в систему освіти України, вона точно стане кращою.
Максим Карпаш, професор УКД
