У 2016 році, коли у нас запускали реформу поліції, один знайомий дуже досвідчений ексміліціонер сказав мені категорично: «Реформу буде провалено». Бачивши на власні очі результати реформи поліції у Грузії, її авторів в Україні на відповідних посадах, значну підтримку суспільства та всього політичного класу, я йому не вірив. У мене були завищені очікування, як і в багатьох інших, пише Максим Карпаш у Репортері.
Той мій знайомий теж раніше відбирав новобранців. Він бачив суть питання. І на самому початку вона полягала у відсутності серйозного психологічного добору нових «селфі-поліцейських». У підсумку він виявився майже правим. Достатні фізична форма та інтелектуальні здібності на фоні тих самих завищених очікувань самих нових поліцейських у контакті з реальністю не виправдали очікувань.
Молоді люди сподівались, що вони будуть їздити у новеньких машинах, рятувати котиків, переконувати сусідів не шуміти вночі. А виявилось, що майже ніхто не був готовий до крові, обману, зловживань, трупів, скалічених доль прямо у тебе перед очима. Звісно, зараз краще, ніж було раніше. Нинішню поліцію принаймні можна не боятись. Та у глобальному сенсі таки забракло волі й ресурсів довести реформу до кінця.
Читайте Максим Карпаш: Професії сьогодення та майбутнього
…Молодий чоловік зустрічається з дівчиною, він закоханий до нестями, вона відповідає взаємністю. Їм обом здається, що так триватиме вічно. Вони вирішують одружитись, бо очікують, що цей акт зафіксує цей стан, пов’яже їх ще міцніше (додайте потрібну аргументацію). Досвідчені батьки та товариші радять почекати, пожити разом без одруження, але молода пара очікує на інше. За рік чи два після одруження вони розстануться. Бо вся та магія кохання кудись зникла, а вкладати власні ресурси у стосунки ніхто особливо й не хотів. Знову завищені очікування.
Батько ростить сина, вчить його життєвій мудрості як може. Від самого народження хлопчика до нього у батька завищені очікування. Вимогливий батько незадоволений оцінка сина у школі, нездатністю його вступити на державне місце в університет, вибором друзів чи дружини. Його завищені очікування завжди можуть залишатись недосяжними. Він мало говорить із сином (бо робота, хата, друзі, ще щось), мало розуміє внутрішній світ сина, мало проводить часу разом, але очікування інколи тільки ростуть. Це призводить до конфліктів у родинах.
Читайте Максим Карпаш: Про опалення – як шведів змусили полюбити теплові насоси
Кожна політична виборча кампанія – це просто свято завищених очікувань. Виборці чекають, що саме цей політик чи саме ця партія зроблять чудо. Що в Україні одразу настане доба добробуту, чесності, прозорості та підзвітності. І ті самі виборці розчаровуються після перших рішень своїх обранців, перших публічних справ, які розходяться з їхніми сподіваннями. З виборами, правда, є ще й парадокс короткої пам’яті – до наступних виборів більшість «проколів» забуваються, а нові завищені очікування з’являються у душах та думках нас з вами. Підтримка чесної журналістики та громадських організацій, що здійснюють контроль за політиками, слугує потужним запобіжником.
Останніми тижнями ми тільки й чуємо про контрнаступ ЗСУ. Звісно, очікування у більшості також завищені – так, ніби контрнаступ обов’язково та вже завершиться повною перемогою на полі бою. Ті, хто воює або активно помагає ЗСУ, їх не мають. Вони точно знають, що до перемоги ще дуже багато праці.
Тож будьмо реалістами, працюймо на перемогу – і обережно зі своїми очікуваннями!
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
