Є така думка, що пропаганда – це такий потік інформації, зроблений спритними хитрунами та умільцями, який має здатність впливати на свідомість людей так, що вони можуть прийняти будь-яку картинку реальності вигідну для тих, хто цю пропаганду замовив. Мовляв, пропагандисти знають якісь там секретні технології, чарівні кнопки, особливі прийоми, НЛП та іншу шаманшину. І мовляв, їхня діяльність здатна зомбувати народні маси, пише український політтехнолог Сергій Гайдай.
Це доволі розповсюджена помилка. Картинку світу у своїй голові формує кожна людина індивідуально. І те, яку реальність вона готова прийняти, насамперед залежить від рівня її інтелектуального розвитку та властивостей характеру. Якщо людина навіть здається розумною і навіть успішно виконує свої обов’язки в якійсь власній діяльності, це не означає, що її інтелект здатний максимально реалістично та об’єктивно розібратися в непростому устрої світу. Її інтелектуальні здібності цілком можуть бути на рівні дитини або, у кращому разі, підлітка. При цьому перед вами буде зовні цілком доросла людина, яка навіть створює враження людини розумної.
Особливий випадок – коли інтелект здатний розпізнати обман, а характер не має достатньої сміливості визнати цей обман. Часом не так складно розпізнати брехню, значно важче проявити волю не дурити самого себе і зруйнувати зону комфорту, в якій тебе тримає пропаганда або чийсь хитрий задум.
На жаль, більшість людей на нашій планеті не володіють розвинутим інтелектом і здатністю користуватися мисленням, щоб успішно шукати відповіді на питання, вирішувати непрості завдання, розрізняти зовні схожі явища та об’єкти й знаходити загальне в, здавалося б, дуже різному. Саме інтелект і мислення – та властивість, яка дозволяє людині розібратися, де їй брешуть, де вона сама помиляється, і де незаперечні факти, які неможливо ігнорувати. Де очевидна інформація не стикується з тим, у чому тебе хочуть переконати.
Іноді кажуть, що людині потрібно критичне мислення.
Але це все одно як сказати: «мокра вода». Мислення саме собою завжди критичне. Воно або є, або його немає. А замість нього в голові більшості просто суцільний хаос думок та нескінченний внутрішній діалог. І саме наявність мислення – це здатність взяти свої думки в управління та, керуючи своїм процесом мислення, критично оцінити потік інформації, зрозуміти, як насправді виглядає реальність. Розібратися в тому, що таке погано, а що таке добре.
Це не пропаганда шукає своїх жертв. Люди шукають свою пропаганду – таку, яку рівень їхнього інтелекту готовий прийняти. Кожен сам вирішує, у що йому вірити, а що заперечувати.
Людський вид у своїй масі інфантильний. Найчастіше люди не хочуть відповідати за своє життя, не хочуть бачити та приймати той незручний факт, що ти сам робиш свої помилки й ти сам є творцем свого настрою, характеру, своїх здібностей і досягнень і як результат – своїх сценаріїв життя. Більшості з нас хочеться, щоб хтось інший нам розповів, як треба жити, як бути правильним і добрим, хто друг, а хто ворог, де правда, а де неправда. І бажано простіше, у простих схемах та зрозумілих картинках.
І так, переважна більшість людей не здатні користуватися мисленням і не мають розвиненого інтелекту.
Ми завжди хочемо що б не ми формували свою думку і несли відповідальність за все, що ми робимо. Щоб не ми, а батьки, вчителі, начальство, влада, політики, зрештою – бог, диктували нам, як жити та що робити.
Тому, коли хтось монополізує інформаційний потік і наповнює його будь-якою інформацією, ми з радістю та вдячністю її приймаємо. І, звикнувши до створеної для нас комфортної картинки світу, затято заперечуємо все, що може змусити нас в ній засумніватися, все, що змушує нас включити мислення, зробити аналіз і знайти відповіді на незручні питання.
Але все одно, серед сотні людей, які поглинають пропаганду з екранів телевізора, будуть одиниці тих, які завжди будуть бачити брехню, нестиковки та порушення логіки та моральних законів. Це люди, в яких інтелект і мислення в наявності та працюють.
Чому росіяни у своїй масі приймають усе, що на них виливають із екранів телевізора?
Зручно. Немає альтернативи. Немає необхідності вибирати, робити непросту розумову роботу і брати на себе відповідальність за ту реальність, в якій вони опинилися. Що вони не богом обрана нація, а народ рабів і ізгоїв, що їхня влада – це військові злочинці які створили у Росії класичний фашистський режим. Що їхні співвітчизники вбивають мирне населення, жінок та дітей, ґвалтують, мародерствують, руйнують та грабують у сусідній країні. Що в них не велика країна, а імперія зла, де людське життя нічого не варте, а населення – просто витратний матеріал для тирана, що захопив владу.
Українці відрізняються від росіян? Так. Але не генами чи особливим складом крові. Нам більше поталанило. Ми вже понад 30 років живемо у конкурентному інформаційному середовищі. Нам доводиться напружувати своє мислення і тренувати свій інтелект, щоб розібратися, яким інформаційним джерелам варто довіряти, а яким ні, де правда, а де нас обманюють.
Але навіть серед нас є ті люди, які не здатні включати своє критичне мислення за фактом його відсутності. Ми добре знаємо, що і в українському суспільстві існує таке явище, як секти шанувальників того чи іншого політика, який для них є беззаперечним авторитетом. І для якого зв’язки з громадськістю – це мистецтво обману. А свою публічну комунікацію вони будують як токсична пропаганда.
Читайте: Давайте перевіримо. Одностатеві шлюби, почорнілі хрести й вірш Шевченка про москаля – де фейк?
Шанувальники подібних діячів знайшли для себе і прийняли створену зручну для їх сприйняття формулу, а всі факти та інформація, які змусять засумніватися у деклараціях їхнього лідера, затято заперечуються або ігноруються. А ті, хто з ними не згоден, люто зазнають образ і хайпу.
Я радив би тим, хто хоче розібратися в суті діяльності того чи іншого політика, сприймати будь-кого з них через презумпцію недовіри й на базі здорового прагматичного цинізму, без жодних шмарклів захоплення і сліпої віри в їхню благодійність.
Це корисно і для самих політиків.
Постійна необхідність доводити власну спроможність соціуму та громадянський контроль – найкраще середовище для народження ефективних державних діячів.
І на завершення. Навіть у Росії наявність в деяких людей інтелекту здатне створювати рідкісні винятки із правил.
Гліб Каракулов, капітан ФСТ, служби охороняючої Путіна, зумів, здавалося б перебуваючи в середовищі, яке вимагає відданості та беззастережного служіння режиму, на відміну від своїх колег розібратися в тому, що відбувається в його країні та хто його «шеф». Зрозуміти, що Путін – військовий злочинець, що війна проти України – це злодіяння, а його служба – це співучасть у злочині.
Так, судячи з його визнання, спрацювало те, що, крім російської телевізійної пропаганди, він мав можливість бачити те, що для основного населення опинялося за кадром. Та й як офіцер зв’язку та сучасна людина він користувався інтернетом без обмежень. І це призвело його до необхідності організувати свою втечу зі служби та з РФ разом із сім’єю. У нього виявився досить розвинений інтелект, щоб мати доступ до інформації, скласти реальну картинку своєї дійсності й почати щось міняти.
Раджу подивитись його інтерв’ю, яке вже з’явилося в мережі.
І найцікавіше: він підтвердив те, про що ми й так здогадувалися. Путін живе в інформаційній ізоляції. Інформаційну бульбашку навколо російського президента формує обмежене коло осіб. І звичайно, вони орієнтуються на той рівень сприйняття, який відповідає інтелекту російського диктатора.
Путін не користується мобільним телефоном, іншими гаджетами та не ходить за інформацією в інтернет. Всю інформацію йому доставляють на листочках і в папках, у доповідних від спецслужб.
І ще він дивиться телевізор, російські канали! Виходить, що головний глядач для російських пропагандистів – це їхній президент. Він щиро вірить у ту реальність, яку для росіян формують Симоньян, Соловйов та Кисельов. Він знайшов свою пропаганду, яка його повністю влаштовує. Правда, саме зараз реальність починає все частіше проникати в його бункер і боляче бити його по голові. Новини з фронту, тим, хто їх приносить Путіну, можна буде редагувати не безкінечно.
Інтелект Путіна виявився на значно нижчому рівні, ніж інтелект капітана його федеральної служби охорони.
Читайте: Давайте перевіримо. Євроколія, концтабори, виїзд хлопців за кордон – шукаємо фейки
Comments are closed.