Вересень – час читати. Щоб не робилося в країні, але у другий тиждень осені Львів традиційно відкриває Форум видавців, цього року уже ХХІІ. Його розмахи все ростуть, на одну і ту ж годину – зо два десятки заходів. Усі новинки, які хотілося придбати, могли б скласти маленьку бібліотеку. Ціни кусаються, але читачів не меншає, і це тішить.
До Львова їдемо в суботу, звісно, один день на Форумі – то як галопом по Європах, але вже як є. Місто традиційно зустрічає дрібним дощем, центральна вулиця розрита – замість асфальту, який робили до Євро-2012, тут ставлять бруківку. Пахне виборами. На Коперника, до палацу мистецтв, де серце Форуму – книжковий ярмарок, пробираємося пішки, зрештою, не ми одні.
На вході – черга з чоловік 15, за 25 грн. купуємо квиток, на руку чіпляють фіолетовий браслетик, тепер вперед – у битву за книжки. Картина уже звична, палатки і стелажі, до відомих видавництв не доступитися, часу читати анотації нема. Бачиш улюбленого автора або нашумілу новинку – хапаєш, маєш щастя. Хоча щастя цього року не дешеве, середня ціна книжки 100 грн. Багато про війну, спогади політв’язнів, багато й кулінарії, тішать дитячі видавництва: за книгою Роулінг «Квідич крізь віки» – ціла черга малечі. Хочеться потрапити хоч на якусь презентацію, а оскільки часу обмаль, обираємо найпростіший варіант – засідаємо в конференц-залі та слухаємо всіх підряд.
Тут якраз завершується презентація «Кульмінації» Януша Леона Вишневського. Поляк уже традиційний гість Форуму, ця книжка – збірка оповідань, половину з них писали українські авторки. Вишневський уже роздає автографи.
Далі – відома ведуча Ольга Фреймут зі своєю першою книжкою «Де їсть і з ким спить Фреймут». Зал заповняють молоденькі дівчата. Те, що ведуча їхній кумир, гадати не треба. Фреймут впізнавано манірна й вишукана, по іменах вітається з фанами, яких уже знає. Розповідає, що книжку задумали створити у квітні, то ж працювали в дуже стислі терміни. Чим вона є? Автобіографія, мемуари, гід по стилю, путівник – хай кожен обирає своє.
«Це моя відверта сповідь, книга написана у форматі «я-журналістика», який популярний в Америці та Європі, – розповідає Фреймут. – Тут дуже багато про мене, але є й вигадане. Я сказала багато відвертого, хоча певні моменти вже перед самим друком ми забрали. З вами ділюся своїм дитинством, життям родини, багато порад для дівчат. Якщо ви любите Західну Україну, як і я, то її ресторани, кав’ярні, генделики – вони теж тут описані».
Дівчатка запитують – про відвертість, секрети успіху. Книга коштує 150 грн. Кожен хоче автограф і фото з зіркою. Але мусять продовжувати вже біля стенду видавництва, бо у залі вже інша презентація.
Російський журналіст і фотограф Сергій Лойко, кореспондент «Лос-Анджелес Таймс» – єдиний з іноземних журналістів був у Донецькому аеропорту, провів з кіборгами під обстрілами чотири дні. На форум він привіз книжку, яка так і називається – «Аеропорт». Підготували її за два місяці, а за два перших дні продали 10 тисяч екземплярів.
«Це роман, художній вимисел, – каже Лойко, – реальних фактів тут відсотків 90. Тут є помста, погоня, мисливець – снайпер, який полює на людей за покликом серця, а не за гроші. І тут є головний герой, який видуманий мною, як зв’язний образ, аби розказати про всю війну, революцію, від початку до кінця. Книга починається в аеропорту, але це не Донецький аеропорт, це просто аеропорт. Чому я так зробив? Тому що персонажі тут видумані, тому що є сотні героїв-кіборгів, а я там був крихітний проміжок часу, і я не хотів нікого образити. Аеропорт – це просто символ, що людство робить саме з собою. Люди створили таку красу, а потім прийшли і стали вбивати один одного, і будівля впала їм на голови. Аеропорт – головний герой мого роману про війну, бо це таки війна, але не українців з росіянами, а українців з однією людиною».
Лойко не тільки був в аеропорту, він записав 43 години інтерв’ю з бійцями з обох боків фронту, сідає читати уривок і каже, все, що там написано – правда.
«Ця глава – один з найстрашніших моментів, – попереджає він. – Коли сепари (чи росіяни) підірвали гігантську бомбу, яка складалася з протипіхотних мін, з мішків з тротилом, і буквально засипали всіх захисників аеропорту осколками та уламками конструкцій, всі були контужені, а за цим пішла газова атака. Там є троє бійців – Панас, Свєтік, Салан. Свєтік – це доброволець з Одеси, в якого батько – полковник російської армії».
Лойко читає, довго, з інтонаціями, біжать мурашки. Свєтік в кінці глави помирає від кулі, а його мама, яка не говорила з батьком роками, телефонує тому і каже: «Ви вбили мого хлопчика». Просто страшно.
На питання часу не лишається, видавець пропонує купити книгу не лише собі, але й для солдатів. Ціна 100 грн.
Форум видається як ніколи контрастним, але в цьому і плюс, бо є локація, де дітей потішать смішними історіями, де любителі кулінарії закупляться книгами рецептів, студенти та науковці можуть подискутувати на вічні теми, а ніч поетів збирає любителів романтики. Виглядає, аби був читач, а книга на форумі для нього неодмінно знайдеться.
Форум у цифрах
22 країни, 1428 заходів у програмі, 954 учасники (з них 350 авторів), 380 акредитованих журналістів, 467 книжок, номінованих на здобуття премії «Найкраща книга Форуму 2015» від 87 видавництв.
До речі, цю відзнаку отримала книга «Відвага і страх» Ольги Гнатюк. У ній розповідається про життя окупованого Львова в часи Другої світової війни.
