Днями Україна святкувала шосту річницю Помаранчевої революції. «Репортер» вирішив згадати про те, як воно було і поговорити про те, як воно є зараз, із народним депутатом, головою обласної організації «Наша Україна» Зіновієм Шкутяком.
— Пане Зіновію, як для вас почалася Помаранчева революція?
— Пригадую, це була пізня ніч, ми збирали протоколи з мокрими печатками і передавали їх у Київ для так званого паралельного підрахунку голосів. Водночас слідкували за ходом подій. І вже напередодні ми підозрювали, що явкою на Сході будуть корегувати результат виборів. З телеканалів бачили, що Янукович перемагає. Настрій поганий, бо розуміємо, що фальсифікація вже відбулася.
Вранці ж думав зайти додому, а мені кажуть, що мене запрошують на Вічевий майдан – там зібралися студенти і молодь. Я навіть не повірив. Бо ніхто нічого їм не говорив. Проте, пішов. Підійшов туди, а вони вже перейшли під Білий дім. А там дійсно – площа заповнена молоддю.
— То хто зробив революцію?
— Я впевнений, що Помаранчеву революцію зробили не політики, а молодь. Мабуть, їй найбільше боліло і тому вона стихійно виступила проти. Втім, я завжди називаю три чинники революції. В першу чергу – молодь, потім – кияни, тому що без них ми б нічого не зробили, третій – Ющенко, який був як прапор і за яким йшли люди. Кияни – це окрема історія, вони приймали людей, годували їх, це було величезне благородство та людська порядність.
— Були випадки, які вас вразили?
— На другий-третій день пішов сніг. Я побачив студента, який ішов у літній вітрівці і сорочці. Я йому кажу – замерзнеш. Відповідає: не знав, що затримається, їхав на один день, проте вертатися не хоче, та й мама вже передала йому теплі речі.
Ще я зустрічався з величезною групою людей із села Боднарів Калуського району. Ціле село виїхало на Майдан, тільки чергових по вулицях лишили, щоб вони худобу годували. Це був народний рух, який продемонстрував не стільки організованість, бо її не було, а шляхетність. Фактично не було порушень громадського порядку, крадіжок, вибитого скла. А люди ж різні скрізь, їх ніхто не ділив?! І я би хотів, щоб саме таким було наше ідеальне суспільство.
Ще пригадую бабусю, яка напекла пиріжків та ледве ноги тягнула, щоб їх роздати.
— То чому так сталося, що помаранчева команда розчарувала народ?
— Думаю, що в якійсь мірі це закономірно. З одного боку, ця команда теж була зрізом суспільства. А з іншого, протест проти несправедливості і робота кожен день – різні речі. Як я завжди казав: в селі Хоружівка Сумської області не було школи президентів, і Ющенко пройшов цю школу першим. І цей досвід є безцінним не лише для нього, а й для українців. Всі розуміли, що він не зможе пройти цей шлях без помилок.
Крім того, у 2005 році він фактично був при смерті. Ми цього не знаємо, і він про це ніколи не говорив. Бо як мужчина не міг плакатися. Але коли він приїхав після першого лікування, то я бачив, що він йде по рівному і водночас тримається за поруччя. Я боявся, він скаже, що не хоче бути президентом, бо має трьох дітей і йому не до цього…
Через це отруєння він не міг працювати на повну на самих початках, а тоді це найбільше було потрібно. Команда розсварилася, кожен почав відстоювати свої інтереси. І цей розбрат уже давав негативні результати всі інші роки. Тим більше, що ввійшла в силу Конституція, яка залишала президентові мізер повноважень.
— Не відчуваєте на собі відповідальність за те, що у другому турі президентських перегонів 2010 не підтримували жодного кандидата?
— Думка про те, що Ющенко привів до влади Януковича, є фальшивою в корені. І експерти це знають. 80 % голосів Ющенка все одно пішли Тимошенко. Так, особисто я голосував проти всіх і сьогодні вважаю, що зробив усе правильно. Бо обидва кандидати, які вийшли у другий тур, були креатурою однієї організації. Хоча, можливо, їхні покровителі і сидять у різних кабінетах. А я хочу мати свого президента, українського, який прийматиме рішення в інтересах людей. А шефи обох цих кандидатів сидять не в Києві.
Хай би Юлія Володимирівна виступила і обґрунтувала хоч зараз, чому вона підписала газові угоди які мінімум на 20 % гірші, ніж мають інші європейські країни? Саме це завалило економіку, а далі й соціальну сферу, бо ми набрали боргів, які невідомо коли і як будемо віддавати.
— Зараз люди теж на майданах протестують проти Податкового кодексу. Якщо їх не почують, то чи може повторитися 2004 рік?
— Той майдан повторити неможливо, бо повторення – це або комедія, або трагікомедія. Але якщо ця влада буде й надалі проводити таку тупу політику, в першу чергу економічну, але й не тільки, то вона доб’ється Майдану. Звісно, що він буде в іншій формі.
— Ви задоволені місцевими виборами?
— Не задоволений. Але все пізнається у порівнянні. Результат в Івано-Франківській області є найкращим результатом «Нашої України» в Україні. Тому я мав би бути задоволений. Однак, ми планували кращий результат. І я прекрасно розумію, що це моя провина.
Зрештою, кожна партія після поразки стає розбалансованою. Проте, зараз до нас прийшли нові, розумні, кваліфіковані люди, які хочуть створити ідейну партію і продовжити український розвиток України та грамотну політику в гуманітарних, духовних, економічних питаннях та європейській інтеграції. Я природно відчуваю відродження «Нашої України» та одержання перспективи, яка була колись.
